«Сім плодів» хорошого краю

У БІБЛІЇ ізраїльський край описано як край гір та долин, край плато і прибережних рівнин, край річок та джерел. Таке розмаїття ландшафтів з різними видами ґрунту і клімату — від сухої пустелі на півдні до засніжених гір на півночі — було ідеальним для вирощування величезної кількості культур. Розпалюючи бажання ізраїльтян увійти до «Краю хорошого», Мойсей згадав сім продуктів. Він змалював цю землю як «Край пшениці, і ячменю, і винограду, і фіґи, і гранату... оливкового дерева та меду» (Повторення Закону 8:7, 8).

Донині на позначення всіх продуктів краю використовують вислів «сім плодів». У різні часи ці культури зображали на монетах чи поштових марках, що вказувало на родючість землі. Як же культивували згадані сім плодів у біблійні часи? Яку роль відігравали вони у житті людей?

Пшениця і ячмінь. Хоча обидві ці культури сіяли восени, ячмінь дозрівав на місяць раніше. В’язку перших плодів ячменю приносили в храм як жертву Єгові під час свята Прісних хлібів (Опрісноків) у березні-квітні. А пшеничні хліби жертвували під час свята Тижнів, або П’ятидесятниці, у травні (Левит 23:10, 11, 15—17).

Упродовж віків і порівняно донедавна землероби в Ізраїлі сіяли зерно руками, розкидуючи насіння, яке тримали в подолі. Насіння ячменю просто кидали в землю, а от пшеничне треба було присипати ґрунтом. Його втоптували в землю тяглові тварини, або ж поле просто переорювали.

У Біблії часто згадується, що зерно сіяли, жали, молотили, віяли та мололи. Все це вимагало важкої фізичної праці. Щодня сім’ї перемелювали зерно на борошно і випікали хліб. Тож зрозуміло, чому Ісус вчив молитись про «хліб наш щоденний» (Матвія 6:11, Кул.). Хліб, приготований з цільного зерна пшениці чи ячменю, був основним харчем у ті часи (Ісаї 55:10).

 Виноград, фіги і гранат. Наприкінці 40-річної подорожі пустелею Мойсей змалював народу привабливу картину: ізраїльтяни їстимуть плоди Обіцяної землі. За сорок років до того ізраїльські розвідники принесли в табір соковиті плоди, які свідчили про родючість тієї землі. Що ж то були за плоди? Серед них була «галузка з одним гроном винограду», настільки важким, що «вдвох понесли його на жердині». Крім того, ті чоловіки принесли фіги, або інжир, та гранати. Побачивши ці фрукти, ізраїльтяни могли уявити собі добрі плоди, що чекали на них в Обіцяній землі. Яка ж чудова перспектива для спраглих мандрівників пустелі! (Числа 13:20, 23).

Щоб виноградна лоза давала рясний врожай, за нею слід було постійно доглядати: обрізати, підливати і збирати плоди. Доглянуті виноградники на схилах пагорбів завжди мали огорожу, впорядковані тераси і курінь вартового. Згодом ізраїльтяни навчилися добре доглядати за виноградниками і знали, що з ними станеться, якщо їх занедбати (Ісаї 5:1—7).

Зі збором винограду починали робити вино. Виноградні грона товкли у діжці або чавили у давильні. Сік кип’ятили, щоб отримати сироп, або залишали бродити. Ізраїльський край мав ідеальні умови для вирощування винограду та виноробства *.

До людей, які живуть далеко від земель, де ростуть фіги, потрапляють переважно сушені і пресовані плоди. А от фіга, яку щойно зірвали з дерева, має зовсім інший смак — вона солодка і соковита. Оскільки період збору врожаю фіг дуже короткий, щоб зберегти ці плоди, їх треба висушити на сонці і запакувати. У Біблії часто згадуються «сушені фіґи» (1 Самуїла 25:18).

 Під міцною шкіркою стиглого граната щільно запаковані сотні крихітних плодів. Ці поживні зернятка, як і сік з них, дуже освіжають. Ізраїльтяни високо цінували гранати. Це видно з того, що зображеннями граната прикрашали край вбрання первосвященика, а також колони Соломонового храму (Вихід 39:24; 1 Царів 7:20).

Оливки і мед. У Біблії містяться десятки згадок про оливкові дерева чи їхні плоди. Оливкові дерева — цінне джерело як їжі, так і олії. В Ізраїлі досі багато оливкових гаїв (Повторення Закону 28:40). Донині збирання врожаю оливок у жовтні залишається сімейною справою. Господарі вдаряють по гілках, щоб стрясти оливки, а тоді збирають їх. Оливки заготовляють про запас на цілий рік або несуть до громадського преса, щоб отримати олію. Під час археологічних розкопок було знайдено сотні стародавніх пресів різної конструкції. Дуже приємно спостерігати, як блідо-зелена густа рідина наповнює посудини. Цю олію сім’я споживає протягом року або продає. Олія служила не лише продуктом харчування, але й косметичним засобом та заправкою для світильників.

Мед, про який говорив Мойсей, міг бути справжнім бджолиним медом або ж сиропом, який виготовляли з фініків чи винограду. Цей сироп виготовляють і досі. Однак у біблійних оповідях про Самсона і Йонатана згадується дикий стільниковий мед (Суддів 14:8, 9; 1 Самуїла 14:27). Нещодавно в Тель-Рехові, що на півночі Ізраїлю, археологи знайшли стародавню пасіку з понад 30 вуликами. Це показує, що бджолярством займалися ще за часів царя Соломона.

Сьогодні, якщо ви потрапите на один з ізраїльських ринків, де на прилавках яскравими кольорами майоріють фрукти та овочі, а з пекарень доноситься аромат свіжого хліба, то неодмінно побачите «сім плодів» Ізраїлю. Звичайно, це лише кілька продуктів з розмаїття їжі, якою багатий цей край. Завдяки сучасним методам землеробства тут вирощують культури, завезені з інших країн. Така родючість підтверджує, що ця невелика смуга землі справді гідна називатися хорошим краєм (Числа 14:7).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 11]

Пшениця

[Ілюстрація на сторінці 11]

Ячмінь

[Ілюстрація на сторінці 12]

Виноград

[Ілюстрація на сторінках 12, 13]

Фіги

[Ілюстрація на сторінці 12]

Гранати

[Ілюстрація на сторінці 13]

Оливки

[Ілюстрація на сторінці 13]

Мед