Чоловік, приємний серцю Єгови

ЩО СПАДАЄ вам на думку, коли чуєте ім’я Давида, про якого розповідається в Біблії? Його перемога над філістимським велетнем Ґоліятом? Втеча від злого царя Саула і поневіряння в пустелі? А може, його гріх з Вірсавією і наслідки цього? Або ж його вірші, які він складав під Божим натхненням і які згодом увійшли до біблійної книги Псалмів?

Життя Давида було бурхливим: він виконував завдання від Єгови, здобував величні перемоги та зазнавав горя. А втім, ми захоплюємось Давидом перш за все тому, що він, як і пророкував Самуїл, став «мужем за серцем [Єгови]» (1 Самуїла 13:14).

Самуїлове пророцтво сповнилось, коли Давид був ще юнаком. Чи ви хотіли б, щоб і вас назвали людиною «за серцем» Єгови, тобто приємною йому? Як стати такою людиною? Відповідь ми знайдемо, дослідивши життя Давида, особливо його молоді роки.

Родина та обов’язки

Єссей,— батько Давида та онук Боаза й Рут,— очевидно, вірно служив Єгові. Коли Давид, його семеро братів і дві сестри були ще малі, Єссей вчив їх Мойсеєвого закону. В одному з псалмів Давид називає себе сином «невільниці» Єгови (Псалом 86:16). З цих слів дехто  робить висновок, що мати Давида, ім’я якої не згадується в Біблії, теж зміцнювала його стосунки з Богом. Один біблеїст сказав: «Мабуть, саме з її розповідей він вперше дізнався про чудові діла, які Бог чинив на благо свого народу», а також про історію Боаза та Рут.

Коли в Біблії уперше згадується про Давида, він постає перед нами юним пастухом, котрий пасе вівці свого батька. Виконуючи цей обов’язок, Давид провів не один довгий день і не одну ніч на самоті просто неба. Спробуймо це уявити.

Давидова родина жила у Віфлеємі — містечку, що розкинулось на одному з пагорбів гірського пасма в Юдеї. Довкола Віфлеєму кам’янисті поля давали добрі врожаї зерна. Пологі схили й долина були вкриті фруктовими садами, оливковими гаями та виноградниками. Незасаджені узвишшя, мабуть, служили пасовищами. За ними простягалась Юдейська пустеля.

Давиду як пастуху часто доводилось стикатися з небезпекою. Саме на цих пагорбах він врятував своїх овечок з пащі лева і ведмедя *. Цей хоробрий юнак гнався за хижаками, вбивав їх і визволяв овець з їхніх лабет (1 Самуїла 17:34—36). Мабуть, саме тоді Давид навчився влучно стріляти з пращі. Неподалік від його рідного міста лежали володіння племені Веніямина. Кожен вправний стрілець із цього племені «кидав каменем із пращі на волос, і не схибував». Давид метав каміння з такою ж точністю (Суддів 20:14—16; 1 Самуїла 17:49).

Давид не гаяв часу

Праця пастуха здебільшого була спокійною, і він часто перебував на самоті.  Але Давид не нудьгував. Навпаки, у такій тиші він міг багато роздумувати. Мабуть, саме в цей час у юного Давида зародилися глибокі думки, які пізніше лягли в основу його псалмів. Можливо, він розмірковував про місце людини у всесвіті, а також про чудові небесні творіння — сонце, місяць і зірки, «діло пальців [Єгови]». А може, на полях навколо Віфлеєма він думав про землю, овець, волів, птахів та диких «степових звірів» (Псалом 8:3—9; 19:1—6).

Без сумніву, завдяки своєму обов’язку доглядати овець Давид ще глибше зрозумів, які ніжні почуття має Єгова до своїх відданих служителів. Згодом цей пастух сказав поетичні слова: «Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду,— на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені,— Твоє жезло й Твій посох — вони мене втішать!» (Псалом 23:1, 2, 4).

Але ви можете запитати: «Як усе це стосується мене?» Подумаймо, чому Давид мав близькі стосунки з Єговою і чому його було названо «мужем за серцем [Єгови]». Однією з причин було те, що він глибоко роздумував над Божим творінням і над своїми взаєминами з Творцем. А що сказати про вас?

Можливо, ви коли-небудь уважно роздивлялися якесь діло Божих рук. Чи хотіли ви в той час прославляти Творця? Чи наповнювалося ваше серце любов’ю до Єгови, коли ви дізнавались про його риси і бачили, як він виявляє їх у стосунках з людьми? Звісно, аби розвинути такі почуття, треба виділяти час, щоб у спокої та з молитвою роздумувати над Словом Бога і над Божими творіннями. Такі роздуми допоможуть вам наблизитись до Єгови — і полюбити його. Цю честь можуть мати як молоді, так і літні. Давид, імовірно, мав близькі стосунки з Єговою вже з раннього віку. Чому можна дійти такого висновку?

Помазаний на царя

Коли цар Саул втратив Боже схвалення і більше не міг вести Божий народ, Єгова сказав пророку Самуїлу: «Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою, та й іди,— пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його» (1 Самуїла 16:1).

Прибувши у Віфлеєм, Божий пророк попросив Єссея скликати своїх синів. Кого ж із них Самуїл мав помазати на  царя? Пророк побачив найстаршого сина, Еліява, який був дуже вродливий, і, мабуть, подумав: «Це він». Але Єгова сказав Самуїлові: «Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце». Бог так само не вибрав Авінадава, Шамму і чотирьох інших братів Давида. Нарешті «сказав Самуїл до Єссея: “Чи то всі твої діти?” А той відказав: “Ще позостався найменший,— він пасе отару”» (1 Самуїла 16:7, 11).

Єссей, здається, натякав: «Давид — це не той, кого ти шукаєш». Як наймолодшому і тому незначному члену родини, Давиду доручили доглядати овець. Але Єгова вибрав саме його! Оскільки Бог бачить серця людей, він, мабуть, помітив щось дуже цінне в серці цього юнака. Тож коли привели Давида, Єгова сказав Самуїлові: «Устань, помаж його,— бо це він!» Тоді «взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі» (1 Самуїла 16:12, 13).

Точно невідомо, скільки років мав тоді Давид. Але, як говориться в Біблії, три його старші брати — Еліяв, Авінадав і Шамма — служили у Сауловому війську. Можливо, інші п’ятеро братів були ще замолодими, аби йти на війну, тобто ніхто з них не досяг 20 років — віку, коли в Ізраїлі брали юнаків до війська (Числа 1:3; 1 Самуїла 17:13). У будь-якому разі Давид був зовсім юний, коли Єгова призначив його царем. Незважаючи на вік, він був духовно зрілий. Безперечно, Давид мав близькі стосунки з Єговою, бо роздумував над тим, що дізнавався про нього.

Сьогодні молодих людей варто заохочувати робити так само. Батьки, чи ви спонукуєте дітей розмірковувати про духовні справи та про Боже творіння і досліджувати, що́ Біблія говорить про Творця? (Повторення Закону 6:4—9). Молоді люди, чи ви докладаєте зусиль, аби будувати стосунки з Богом? У цьому вам допоможуть такі біблійні публікації, як журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» *.

Вправний музикант

Про життя Давида як пастуха розповідають не лише його псалми, але й музика. На жаль, мелодії, які скомпонував Давид, не дійшли до наших днів. Однак немає сумніву, що він був талановитим музикантом. По суті, саме тому, що Давид уміло грав на арфі, йому сказали залишити овець і служити царю Саулу * (1 Самуїла 16:18—23).

Де і коли Давид навчився грати? Мабуть, впродовж тих довгих днів на пасовищі, коли він доглядав овець. Розсудливо зробити висновок, що вже в юності Давид співав своєму Богові сердечні пісні хвали. Зрештою, Єгова вибрав Давида та призначив царем, адже бачив його відданість і віру.

У цій статті ми розглянули лише молоді роки Давида. Однак усе своє життя він зберігав склад розуму, який розвинув ще тоді, коли пас вівці на полях біля Віфлеєма. Цей склад розуму добре видно з його слів, звернених до Єгови: «Я згадую дні стародавні, над усіми Твоїми чинами роздумую, говорю про діла Твоїх рук» (Псалом 143:5). Теплі почуття, вилиті в цьому та багатьох інших псалмах Давида, додають наснаги всім, хто хоче бути приємним серцю Єгови.

[Примітки]