Авраам — людина відваги

Авраам бачить, як його рідні та слуги готуються до переселення в Ханаан (Буття 12:1—5). Він розуміє, що на його плечі лягає велика відповідальність — дбати про стількох людей і їхнє майно. Чи він зможе піклуватись про їхні потреби в незнаній землі? Чи не легше про це піклуватися в багатому місті Урі, довкола якого є розлогі пасовища, родючі землі й багато води? А якщо в новій землі він захворіє чи помре, хто подбає про родину? Усі ці тривоги і страхи не зупиняють Авраама. Він прагне виконувати Божі накази. Його рішучість — свідчення великої відваги.

 ЩО ТАКЕ ВІДВАГА? Відвага — це риса сильної, мужньої і безстрашної людини. Все ж відважна людина інколи відчуває страх. Однак того, хто має дану Богом відвагу, страх не зупиняє.

ЯК АВРААМ ВИЯВЛЯВ ВІДВАГУ? Авраам не боявся відрізнятися від інших. Він виховувався серед людей, які поклонялися багатьом божкам та ідолам. Проте він не дозволив, аби страх перед людиною стримував його чинити те, що було правильним. Авраам відважно служив єдиному Богові — Всевишньому Єгові, хоча інші цього не робили (Буття 14:21, 22).

Для Авраама служіння правдивому Богові було важливішим, ніж матеріальні статки. Він погодився покинути комфортне життя в Урі та податися в пустелю, повністю довіряючи, що Єгова дбатиме про його матеріальні потреби. Інколи Авраам міг повертатися думками в Ур і пригадувати тамтешнє зручне життя. Але він був певен: Єгова завжди даватиме найнеобхідніше йому та рідним. Авраам з відвагою слухався Єгови, бо вважав його найважливішою Особою у своєму житті.

УРОК ДЛЯ НАС. Варто наслідувати Авраама, щоб з відвагою коритись Єгові, навіть коли інші цього не роблять. У Біблії сказано, що ті, хто тримається віри в Бога Єгову, можуть зазнавати переслідувань, у тому числі від доброзичливих друзів або родичів (Івана 15:20). Але якщо ми твердо віримо в те, чого навчились про Єгову, то зуміємо обстоювати свої вірування, виявляючи при цьому повагу до інших (1 Петра 3:15).

Ми також можемо довіряти Божій обіцянці, що він дбатиме про тих, хто покладається на нього. Таке довір’я додає відваги зосереджувати своє життя на духовних справах і не хвилюватися про матеріальне (Матвія 6:33). Ось приклад однієї родини.

Даг і Бекі мали двох малолітніх синів. Попри це вони бажали переїхати до країни, де є більша потреба в проповідниках доброї новини з Біблії. Вони більше довідались про цю країну і палко помолились до Бога, а тоді почали діяти. Даг розповідає: «Треба було відважитись переїхати разом з дітьми, точно не знаючи, що́ нас чекає. Але перш ніж прийняти рішення про переїзд, ми обговорили приклад Авраама і Сарри. Роздуми про те, як вони покладались на Єгову і як він їх підтримував, стали для нас великою допомогою».

Про своє життя в тій країні Даг каже: «Ми отримали рясні благословення. Тут ми живемо значно простішим життям. Більшість часу проводимо разом як сім’я — проповідуємо, розмовляємо і бавимося з дітьми. Важко передати словами, наскільки вільнішими ми себе тут почуваємо».

Не кожен може зробити такі великі зміни в житті. Але всім нам під силу наслідувати Авраамів приклад, ставлячи служіння Богові на перше місце і довіряючи, що він буде підтримувати нас. Так ми покажемо, що слухаємось біблійного заохочення бути відважними, і зможемо впевнено казати: «Єгова — мій помічник; я не буду боятися» (Євреїв 13:5, 6).

[Вставка на сторінці 7]

Того, хто має дану Богом відвагу, страх не зупиняє

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Богобоязлива жінка і кохана дружина

Сарра була дружиною надзвичайно вірного чоловіка. Ця богобоязлива жінка теж була гарним прикладом віри. Біблія тричі згадує її як ту, чий приклад варто наслідувати вірним Богові жінкам (Ісаї 51:1, 2; Євреїв 11:11; 1 Петра 3:3—6). У Біблії порівняно мало розповідається про неї, все ж ми можемо дещо довідатись про її чудові риси.

Як зреагувала Сарра, коли Авраам сказав їй про Божий наказ покинути Ур? Чи вона переживала, куди вони йдуть і чому? Чи непокоїлась про матеріальні потреби? Чи сумувала від одної думки про те, що має покинути друзів і рідних і що, можливо, більше їх не побачить? Безперечно, такі думки могли в неї виникати. Проте вона охоче пішла за чоловіком, довіряючи, що Єгова поблагословить її за слухняність (Дії 7:2, 3).

Сарра не тільки покірно служила Богові, але й була чудовою дружиною. Вона не суперничала з чоловіком щодо керування домашніми справами. Навпаки, розвивала щиру пошану до свого чоловіка і з любов’ю підтримувала його старання дбати про родину. Так Сарра прикрасила себе хорошими рисами (1 Петра 3:1—6).

Чи такі риси потрібні жінкам і за нашого часу? Ось що розповідає Джилл, котра одружена вже понад 30 років: «Саррин приклад навчив мене, що я можу вільно висловлювати чоловікові свої думки і погляди. Водночас він як голова сім’ї має відповідальність приймати остаточні рішення. А я стараюсь підтримувати їх».

Та чи не найбільш зворушливий приклад Сарри полягає ось у чому: вона була дуже вродливою, але не дозволила собі загордитися (Буття 12:10—13). Вона смиренно підтримувала Авраама за часу радості й лих. Безсумнівно, Авраам і Сарра були подружжям, яке виявляло вірність, смиренність та любов. Вони були благословенням одне для одного.