«Твоє слово — це правда» (ІВ. 17:17).

1. Яка відмінність Свідків Єгови від інших релігій особливо привернула твою увагу?

ЗГАДАЙ свою першу розмову зі Свідками Єгови. Що тобі найбільше запам’яталось? Багато хто скаже: «Мене вразило те, що Свідки відповідали на всі мої питання за допомогою Біблії». Мабуть, тобі було дуже цікаво дізнатися про Божий намір щодо землі, про стан померлих і про надію на воскресіння.

2. Чому ти почав цінувати Біблію?

² Досліджуючи Біблію, ми зрозуміли, що ця книга торкається не лише теми життя, смерті і майбутнього. Ми побачили, що Біблія — найкращий порадник. Її настанови завжди актуальні, і ті, хто старанно дотримується їх, мають успіх та щастя. (Прочитайте Псалом 1:1—3). Правдиві християни в усі часи сприймали Біблію «не як слово людини, а як те, чим воно є насправді,— як слово Бога» (1 Фес. 2:13). Короткий історичний огляд допоможе нам побачити різницю між людьми, котрі по-справжньому шанували Боже Слово, і тими, хто цього не робив.

ВИРІШУЄТЬСЯ СУПЕРЕЧЛИВЕ ПИТАННЯ

3. Яке питання загрожувало єдності християнського збору і чому його нелегко було вирішити?

³ Через 13 років після того, як було помазано Корнилія, першого необрізаного язичника, виникло питання, яке загрожувало єдності християнського збору. Чимраз більше язичників ставало християнами. Тому братів цікавило, чи перед хрещенням язичники повинні обріза́тися за юдейською традицією. Християнам з євреїв було нелегко вирішити це питання. Євреї,  які дотримувалися Закону, навіть не заходили в дім язичника, не кажучи вже про дружнє спілкування. Християни з євреїв зазнавали суворих переслідувань за те, що покинули релігію своїх батьків. Якщо тепер вони прийматимуть язичників як своїх братів, це призведе до нової хвилі протистояння і до ще більшого розриву між ними та юдеями (Гал. 2:11—14).

4. Хто зібрався для вирішення проблеми і які питання могли виникнути стосовно цієї зустрічі?

⁴ У 49 році н. е. апостоли і старійшини, які були обрізаними юдеями, зібралися в Єрусалимі, «щоб розглянути це питання» (Дії 15:6). Вони не провадили нудних теологічних дебатів щодо сухих формальностей, а жваво обговорювали важливе біблійне вчення. Кожен висловлював свою думку, яку вважав правильною. Чи вплинуть на остаточне рішення чиїсь особисті погляди або упередження? Чи відповідальні чоловіки відкладуть це питання до часу, коли вщухнуть релігійні переслідування? А може, вони чимшвидше закінчать обговорення, прийнявши компромісне рішення?

5. Чим зустріч в Єрусалимі відрізнялася від церковних соборів, які відбувались у подальші століття?

⁵ На церковних соборах у наш час духовні провідники часто намагаються знаходити компроміси чи просувати власні ідеї. Однак нічого подібного не було на зустрічі в Єрусалимі. Більш того, брати прийняли одностайне рішення. Завдяки чому? Хоча кожен з них був переконаний у своїй правоті, всі вони поважали Боже Слово, і са́ме воно стало підґрунтям для вирішення питання. (Прочитайте Псалом 119:97—101).

6, 7. Як за допомогою Писань брати вирішили питання про обрı́зання?

⁶ Слова, що допомогли розв’язати проблему, містяться в Амоса 9:11, 12. У Дії 15:16, 17 вони процитовані так: «“Я повернуся та відбудую Давидову скинію, яка колись занепала. Тож я відбудую руїни та знову її зведу, аби ті, що залишилися з цього народу, наполегливо шукали Єгову і робили це разом з людьми з усіх народів, тобто з тими, хто називається моїм іменем”,— говорить Єгова».

⁷ Але хтось може подумати: «Хіба ці вірші прямо вказують на те, що християнам з язичників непотрібно обріза́тися?» Прямо не вказують, але християни з євреїв зрозуміли суть сказаного. Річ у тім, що вони вважали обрізаних язичників не «людьми з усіх народів», а своїми братами (Вих. 12:48, 49). Наприклад, згідно з Септуагінтою в перекладі Багстера, слова з Естер 8:17 звучать так: «Багато язичників обрı́залися і стали юдеями». Як передрікало пророцтво, «ті, що залишилися з цього народу» (юдеї та обрізані прозеліти) разом з «людьми з усіх народів» (необрізаними язичниками) стануть одним народом, який носитиме Боже ім’я. Отже, думка з Писань була чітко зрозуміла: аби стати християнами, язичники не мусили обріза́тися.

8. Чому християнам з євреїв потрібна була мужність, аби прийняти таке рішення?

⁸ Завдяки Слову Єгови і його духу ті щирі християни дійшли одностайного висновку (Дії 15:25). Їхнє рішення могло призвести до ще більших переслідувань християн з євреїв. А втім, вірні служителі Єгови цілим серцем підтримали рішення, що ґрунтувалося на Писаннях (Дії 16:4, 5).

 РАЗЮЧА ВІДМІННІСТЬ

9. Що призвело до занечищення правдивого поклоніння і яку важливу істину було спотворено?

⁹ Апостол Павло передбачив, що після смерті апостолів християнську віру занечистять фальшиві вчення. (Прочитайте 2 Фессалонікійців 2:3, 7). Навіть деякі відповідальні чоловіки не триматимуться «здорової науки» (2 Тим. 4:3). Павло застерігав тогочасних старійшин: «З-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:30). У «Новій британській енциклопедії» наведено один з основних факторів, який призвів до появи перекручених поглядів: «Християни, що раніше навчались грецької філософії, вважали за необхідне викладати свою віру її поняттями,— як для власного інтелектуального задоволення, так і для того, щоб навернути освічених язичників». Прикладом вчення, спотвореного язичницькими поглядами, є вчення про сутність Ісуса Христа. Біблія називає його Божим Сином, а прихильники грецької філософії — Богом.

10. Як можна було б вирішити питання про сутність Христа?

¹⁰ Це питання не раз обговорювалося на церковних соборах. Його легко можна було вирішити, якби присутні зважали на Святе Письмо. Але більшість з них ігнорувала Біблію. Нерідко служителі церкви приймали рішення ще до зустрічі, і ніщо не могло змінити їхні переконання. У канонах і деклараціях, які приймалися на соборах, практично не було посилань на Святе Письмо.

11. Якої ваги надають словам так званих отців церкви і чому?

¹¹ Чому релігійні провідники перестали брати до уваги Біблію? За словами дослідника Чарлза Фрімена, людям, які називали Ісуса Богом, «було важко спростувати численні згадки Ісуса про те, що він нижчий за Бога, Батька». Тому згодом церковні традиції і погляди провідників церкви стали важливішими від Євангелій. Чимало представників духівництва і досі надають більшої ваги словам так званих отців церкви, ніж Божому Слову. Ви, напевно, помітили це, якщо коли-небудь розмовляли про Трійцю з семінаристом.

12. Як імператор почав впливати на церкву?

¹² Слід зазначити, що в дебати на церковних соборах почали втручатися римські імператори. Про Нікейський собор професор Річард Рубенштейн написав: «Константин виявляв прихильність до єпископів і неймовірно збагачував їх. Менш ніж за рік новий імператор повернув чи відбудував майже всі їхні церкви. Єпископи знову отримали роботу і почесті, яких їх колись позбавили... Імператор дав християнському духівництву привілеї, якими раніше наділяли язичницьких жерців». Завдяки цьому «Константин міг суттєво впливати на обговорення під час Нікейського собору і, можливо, навіть диктувати свої умови». Як зазначає Чарлз Фрімен, «відтоді повелося, що імператор міг не лише зміцнювати авторитет Церкви, але і впливати на її доктрини». (Прочитайте Якова 4:4).

13. Чому, на вашу думку, релігійні провідники не зважали на чіткі біблійні вчення?

¹³ Хоча вищому духівництву було складно визначити, ким насправді є Ісус Христос, прості люди не мали такої проблеми. Вони не прагнули набити кишені імператорським золотом чи посісти якесь місце в церковній ієрархії. Тому, як свідчать факти,  люди мали об’єктивніші погляди, що базувалися на Святому Письмі. Про звичайних людей тогочасний богослов, Григорій Нісський, іронічно зауважив: «Усі — і міняльники грошей, і торговці тканинами та бакалійними товарами — перетворились на теологів. Якщо ти хочеш поміняти гроші, філософ з народу пояснює тобі різницю між Сином і Батьком. Коли питаєш, скільки коштує хліб, тобі відповідають, що Батько більший від Сина. Якщо хочеш дізнатися, чи готова купальня, тобі проповідують, що Син був створений з нічого». На відміну від церковнослужителів, багато простих людей обґрунтовували свої погляди Божим Словом. Григорію Нісському та його однодумцям варто було б прислу́хатися до звичайних людей!

«ПШЕНИЦЯ» І «БУР’ЯНИ» РОСТУТЬ РАЗОМ

14. Звідки ми знаємо, що, починаючи з I століття, на землі завжди були помазані християни?

¹⁴ В одному зі своїх прикладів Ісус вказав, що, починаючи з першого століття, на землі завжди мали бути справжні помазані християни. Він порівняв їх до «пшениці», яка росте поміж «бур’янами» (Матв. 13:30). Звичайно, ми не знаємо точно, які особи чи групи людей протягом минулих століть належали до класу помазанців. Але можна з упевненістю сказати, що в усі часи були ті, хто мужньо обстоював Боже Слово і викривав небіблійні вчення церкви. Розгляньмо кілька прикладів.

15, 16. Хто в минулому поважав Боже Слово?

¹⁵ Агобард, Архієпископ Ліонський (Франція, 779—840), виступав проти поклоніння образа́м, проти церковних небіблійних служб та обрядів, а також не схвалював того, що церкви називалися на честь святих. Його сучасник, єпископ Клавдій, теж засуджував церковні традиції, молитви до святих і вшанування реліквій. В XI столітті у Франції архідиякона Беренгарія Турського відлучили від церкви за те, що він не визнавав католицького вчення про трансубстанціацію. Біблія була для нього більшим авторитетом, ніж церковні традиції.

¹⁶ У XII столітті жили ще два чоловіки, які любили біблійну правду,— Петр де Брюї і Генріх Лозаннський. Петр відмовився від священицького сану, бо не міг знайти в Біблії підтвердження таким католицьким вченням, як хрещення немовлят,  трансубстанціація, молитви за померлих і поклоніння хресту. У 1140 році Петр поплатився життям за свої переконання. Генріх, котрий був монахом, засуджував зіпсуття церкви і небіблійні ритуали церковних служб. Його взяли під варту 1148 року, і решту свого життя він провів у в’язниці.

17. Якою важливою справою займалися Вальдо і його послідовники?

¹⁷ Приблизно в той час, коли Петра де Брюї спалили живцем за критику на адресу церкви, народився чоловік, який згодом відчутно вплинув на поширення біблійних істин. Його звали П’єр Вальдо *. На відміну від Петра де Брюї чи Генріха Лозаннського, Вальдо був мирянином. Однак він настільки цінував Боже Слово, що витратив своє майно на те, аби частини Біблії було перекладено мовою, якою розмовляли на південному сході Франції. Декотрих людей так зворушила біблійна звістка рідною мовою, що вони пожертвували своїми статками і присвятили себе поширенню правди з Біблії. Це дуже стурбувало церкву. У 1184 році папа відлучив від церкви тих ревних чоловіків та жінок (пізніше їх стали називати вальденсами), а єпископ наказав вигнати їх з власних домів. Таке переслідування посприяло розповсюдженню біблійної правди в інших місцевостях. Послідовники Вальдо, Петра де Брюї і Генріха Лозаннського та інші поборники правди жили в різних куточках Європи. Протягом наступних століть ще деякі люди захищали біблійні істини: Джон Уїкліф (бл. 1330—1384), Вільям Тиндаль (бл. 1494—1536), Генрі Ґрю (1781—1862) і Джордж Сторс (1796—1879).

«БОЖЕ СЛОВО НЕ ЗАКУЄШ»

18. Як щирі дослідники Біблії в XIX столітті вивчали Боже Слово і чому їхній підхід був ефективним?

¹⁸ Вороги з усіх сил намагалися зупинити поширення біблійної правди, але не змогли цього зробити. «Боже слово не закуєш»,— говориться в 2 Тимофія 2:9. У 1870 році група щирих дослідників Біблії почала шукати правду. Як вони вивчали Боже Слово? Хтось один піднімав питання, яке всі починали обговорювати. Потім розглядали всі пов’язані з цим питанням вірші. Коли бачили гармонійний зв’язок між усіма віршами, то робили остаточний висновок і записували його. Хіба це не запевняє нас у тому, що ті вірні служителі, наші «духовні прабатьки», які жили наприкінці XIX століття, діяли подібно до апостолів і старійшин у Єрусалимі? Вони були сповнені рішучості узгоджувати свої погляди з Божим Словом.

19. Який вірш обрано на 2012 рік і чому він доречний?

¹⁹ Біблія є основою наших поглядів і сьогодні. Тому Керівний орган Свідків Єгови обрав річним віршем на 2012 рік Ісусові слова: «Твоє слово — це правда» (Ів. 17:17). Кожен, хто прагне мати Боже схвалення, повинен ходити в правді. Тож намагаймося завжди керуватись Божим Словом.

[Примітка]

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 8]

Річний вірш на 2012 рік: «Твоє слово — це правда» (Івана 17:17)

[Ілюстрація на сторінці 7]

Вальдо

[Ілюстрація на сторінці 7]

Уїкліф

[Ілюстрація на сторінці 7]

Тиндаль

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ґрю

[Ілюстрація на сторінці 7]

Сторс