«Ти... володієш основами знання та правди, які містяться в Законі» (РИМ. 2:20).

1. Чому нам потрібно розуміти значення Мойсеєвого закону?

ЯКБИ до наших днів не дійшли натхнені листи апостола Павла, нам було б важко зрозуміти значення багатьох особливостей Мойсеєвого закону. Наприклад, у Листі до євреїв Павло пояснив, яким чином Ісус, «вірний первосвященик», раз і назавжди приніс «жертву примирення». Ті, хто виявляє віру в цю жертву, зможуть отримати «вічне визволення» (Євр. 2:17; 9:11, 12). Крім того, Павло зазначив, що святий намет є лише «тінню речей небесних» і що Ісус став Посередником «ліпшої угоди», ніж та, посередником якої був Мойсей (Євр. 7:22; 8:1—5). За днів Павла такі пояснення Закону були надзвичайно цінні для християн. Не менш важливі вони і сьогодні, адже допомагають нам більше цінувати все, що Єгова для нас робить.

2. Яку перевагу над язичниками мали християни з юдеїв?

² Деякі думки в листі Павла до римлян адресовані тим членам збору, які були юдеями і знали Мойсеїв закон. Павло сказав, що знання Закону давало їм певну перевагу: вони «володіли основами знання та правди» про Єгову і розуміли його праведні принципи. Подібно до вірних юдеїв давнини, ці християни збагнули «основи... правди» і глибоко поважали їх. Тому вони могли вести і навчати людей, необізнаних із Законом, який Єгова дав своєму народу. (Прочитайте Римлян 2:17—20).

 «ТІНЬ» ІСУСОВОЇ ЖЕРТВИ

3. Чому корисно дослідити, які жертви приносили юдеї в давнину?

³ Основи правди, згадані Павлом, поглиблюють наше розуміння Божих намірів. Принципи, що лягли в основу Мойсеєвого закону, не втратили значення і цінності. Пам’ятаючи про це, розгляньмо одну з особливостей Закону. Проаналізуймо, як різні жертви і приношення вели смиренних юдеїв до Христа та допомагали їм усвідомити, що́ Бог від них очікує. Основні вимоги Єгови до його служителів ніколи не змінюються. Тому Божі закони щодо жертв і приношень, дані ізраїльтянам, покажуть, яким має бути наше священне служіння (Мал. 3:6).

4, 5. а) Про що Мойсеїв закон нагадував Божому народу? б) Прообразом чого були жертви, які приносилися за Законом?

⁴ Багато вимог Мойсеєвого закону нагадували юдеям про їхню гріховність. Приміром, той, хто торкався трупа людини, мусив очиститись. Для цього забивали і спалювали безвадну руду корову. Попіл, який залишився від корови, використовували, щоб приготувати «очищальну воду». Нею слід було покропити людину на третій і сьомий день після занечищення (Чис. 19:1—13). Інша вимога Закону нагадувала ізраїльтянам, що всі народжуються недосконалими і грішними. Жінка, яка народжувала дитину, вважалась нечистою протягом певного періоду. По закінченні цього періоду вона мала примиритися з Богом, принісши жертву (Лев. 12:1—8).

⁵ У Мойсеєвому законі перелічувалися також інші обставини, за яких ізраїльтяни мали приносити жертви за гріх. Усвідомлювали це ізраїльтяни чи ні, але жертви, які вони приносили в скинії або згодом у храмі Єгови, були «тінню» Ісусової досконалої жертви (Євр. 10:1—10).

НАЛЕЖНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЖЕРТВ

6, 7. а) Якою вимогою мали керуватися ізраїльтяни, обираючи жертву Богові, і прообразом чого це було? б) Які питання нам варто собі поставити?

⁶ Єгова вимагав, щоб ізраїльтяни складали в жертву тварин, «безвадних» з усякого погляду. Тварина не мала бути сліпою, кульгавою, пораненою чи хворою (Лев. 22:20—22). Що ж до зерна та інших плодів, то ізраїльтяни мали приносити Єгові «первоплоди», найкраще з їхнього врожаю (Чис. 18:12, 29). Єгова не приймав другосортних жертв. Ця важлива вимога до тваринних жертв вказувала на те, що Ісусова жертва буде бездоганною та незаплямованою і що Єгова задля спасіння людства віддасть найкраще і найдорожче (1 Пет. 1:18, 19).

⁷ Якщо людина, яка хотіла принести жертву, була по-справжньому вдячна Єгові за всю його великодушність, вона від усього серця віддавала найліпше. Звичайно, ізраїльтянин сам вирішував, чи приносити в жертву найкраще. Однак він добре знав, що  Богові не сподобається приношення з вадами. Адже така жертва свідчила б про те, що людина вважає її простою формальністю чи навіть тягарем. (Прочитайте Малахії 1:6—8, 13). Це заохочує нас подумати про наше поклоніння Богові. Запитаймо себе: «З яким духом я служу Єгові і що мене спонукує до служіння? Чи я віддаю Єгові найкраще?»

8, 9. Чому варто розглянути спонуки, з яких ізраїльтяни приносили жертви?

⁸ Коли ізраїльтянин хотів принести Єгові добровільну жертву на знак вдячності або скласти цілопалення, щоб здобути Божу прихильність, то йому, мабуть, було нескладно вибрати тварину. Він з радістю віддавав Єгові найліпше. У наш час християни не приносять буквальних жертв, яких вимагав Закон. Все ж вони складають жертви у тому розумінні, що використовують для служіння Єгові свій час, сили і матеріальні засоби. За словами Павла, християни приносять приємні Богові жертви, коли «прилюдно визнають» свою надію та «роблять добро й діляться з іншими» (Євр. 13:15, 16). Наше ставлення до служіння Єгові показує, наскільки ми вдячні йому за всі його дари. Отож, подібно до ізраїльтян, які приносили добровільні жертви, нам слід поклонятися Єгові з правильних спонук і мати належний погляд на служіння.

⁹ А втім, за певних обставин ізраїльтяни були зобов’язані принести жертву за гріх або за провину. Чи це означає, що вони робили це неохоче, лише з почуття обов’язку? (Лев. 4:27, 28). Якщо людина хотіла зберегти добрі стосунки з Єговою, то складала жертву від щирого серця.

10. Які «жертви» приносять християни, щоб відновити добрі стосунки?

¹⁰ Буває, що ми бездумно чи необачно ображаємо одновірця. Сумління може підказувати нам, що ми вчинили проступок. Кожен, хто серйозно ставиться до служіння Єгові, з усіх сил намагатиметься виправити ситуацію. Для цього необхідно щиро попросити вибачення в людини, яку ми образили, а у випадку серйозного гріха звернутись по духовну допомогу до турботливих старійшин (Матв. 5:23, 24; Як. 5:14, 15). Тож, якщо ми вчинили гріх проти людини чи проти Єгови і хочемо досягти примирення, мусимо докласти певних зусиль. Коли ми приносимо такі «жертви», то відновлюємо стосунки з Єговою та одновірцем  і здобуваємо чисте сумління. Це допоможе нам усвідомити, що Єгова знає найліпше, як вирішувати проблеми.

11, 12. а) Що таке мирні жертви? б) Чого ми вчимося з того, що ізраїльтяни приносили мирні жертви?

¹¹ Інші жертви, передбачені Мойсеєвим законом, були мирними жертвами. Той, хто приносив їх, засвідчував, що має мир з Єговою. Така людина разом зі своєю сім’єю їла м’ясо пожертвуваної тварини, очевидно, в одній з їдалень храму. Частину м’яса отримували священики, включаючи того, який здійснював жертвоприношення (Лев. 3:1; 7:31—33). Ізраїльтянин приносив цю жертву, бо щиро прагнув мати добрі стосунки з Богом. Це було так, немов ізраїльтянин, його сім’я, священики і Єгова споживають їжу разом, у мирі.

¹² Отже, складаючи мирну жертву, ізраїльтянин, так би мовити, запрошував Єгову на спільне прийняття їжі. Яка ж це була честь, коли Єгова приймав запрошення! Звичайно, такому дорогому гостю господар пропонував найкраще. Мирні жертви належали до основ правди, викладених у Законі. Вони вказували на те, що завдяки більшій жертві Ісуса кожен зможе мати дружбу і мир з Творцем. Сьогодні ми розвиваємо близькі взаємини з Єговою, якщо в служінні охоче жертвуємо своїми силами і матеріальними засобами.

НЕПРИЙНЯТНІ ЖЕРТВИ

13, 14. Чому Єгова не схвалював жертву, яку хотів принести цар Саул?

¹³ Для того щоб Єгова приймав жертви, ізраїльтянин мав приносити їх з правильних спонук. Біблія містить застережливі приклади того, які жертви не подобалися Єгові. Чому Бог відкидав деякі жертви? Розгляньмо дві ситуації.

¹⁴ Пророк Самуїл сказав царю Саулу, що Єгова хоче виконати присуд над амаликитянами. Саул повинен був винищити цей ворожий народ і його худобу. Однак після перемоги Саул дозволив своїм воїнам зберегти життя Аґаґа, царя амаликитян. До того ж він пощадив найкращу худобу з метою принести її в жертву Єгові (1 Сам. 15:2, 3, 21). Як Бог поставився до цього? Він відкинув Саула за непослух. (Прочитайте 1 Самуїла 15:22, 23). Ми можемо взяти для себе урок: якщо хочемо, аби Єгова  приймав наші жертви, ми маємо слухатися його наказів.

15. Про що свідчили погані вчинки деяких ізраїльтян, котрі приносили жертви за днів Ісаї?

¹⁵ Інший приклад міститься в книзі Ісаї. За днів цього пророка ізраїльтяни приносили Єгові жертви за свої гріхи, але продовжували чинити зло. Тому їхні жертви були лицемірними. «Нащо Мені многота ваших жертов? — запитав їх Єгова.— Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю... Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило — огида для Мене воно». У чому полягала проблема? Бог сказав: «Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас,— ваші руки наповнені кров’ю... Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе» (Ісаї 1:11—16).

16. Які жертви приймає Бог?

¹⁶ Єгові були огидні жертви нерозкаяних грішників. Проте йому подобалися молитви і приношення тих, хто щиро намагався жити згідно з його законами. Основи Закону нагадували цим людям, що вони грішні і потребують прощення (Гал. 3:19). Так ізраїльтяни розвивали дух каяття. Подібно й нам необхідно усвідомлювати свою потребу в Христовій жертві, завдяки якій можна отримати прощення гріхів. Якщо ми розуміємо це і дорожимо викупною жертвою, Єгова з радістю прийматиме наше віддане служіння. (Прочитайте Псалом 51:19, 21).

ВИЯВЛЯЙМО ВІРУ В ІСУСОВУ ЖЕРТВУ

17—19. а) Як ми покажемо, що вдячні Єгові за викупну жертву Ісуса? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ У нас є перевага над тими, хто жив у дохристиянські часи і бачив лише «тінь» Божих намірів (Євр. 10:1). Закони про жертви показували юдеям, як мати хороші стосунки з Богом. Для цього їм слід було усвідомлювати потребу у викупі, розвивати глибоку вдячність і бажання віддавати Єгові найкраще. А Грецькі Писання допомагають нам зрозуміти, що на основі викупу Єгова усуне гріх і смерть назавжди. Крім того, завдяки викупу ми можемо отримати прощення гріхів і здобути чисте сумління вже тепер. Ісусова жертва — це неоціненний дар! (Гал. 3:13; Євр. 9:9, 14).

¹⁸ Звісно, щоб отримати пожиток від цієї жертви, мало просто розуміти її значення. «Закон став нашим вихователем, що вів до Христа, аби ми були визнані праведними завдяки вірі»,— написав Павло (Гал. 3:24). І таку віру слід доводити ділами (Як. 2:26). Павло заохочував перших християн, котрі знали основи Закону, втілювати ці знання в життя. Тоді їхні вчинки узгоджувалися б з Божими принципами, яких вони навчали. (Прочитайте Римлян 2:21—23).

¹⁹ Хоча ми не зобов’язані дотримуватися Мойсеєвого закону, ми повинні приносити Єгові приємні жертви. У наступній статті ми обговоримо, як це робити.

[Запитання для вивчення]

[Вставка на сторінці 17]

Основні вимоги Єгови до його служителів ніколи не змінюються

[Ілюстрація на сторінці 18]

Яку тварину ти приніс би Єгові?

[Ілюстрація на сторінці 19]

Ті, хто приносить Єгові приємні жертви, мають його схвалення