Тіштесь надією
Тіштесь надією
«[Маємо] надію на вічне життя, обіцяне з давніх часів Богом, який не може говорити неправду» (ТИТА 1:2).
ОБГОВОРІТЬ
Звідки ми знаємо, що в небі радіють за помазанця, який залишається непорочним?
Як сповнення надії інших овець пов’язане з надією помазанців?
У чому має виявлятися наша «свята поведінка» і «побожна відданість», якщо ми хочемо побачити сповнення своєї надії?
1. Як дана Єговою надія допомагає нам бути витривалими?
БОГ ЄГОВА — «джерело надії». Так сказав апостол Павло, зазначивши: «Нехай Бог... через вашу віру сповнить вас усією радістю і миром, щоб завдяки силі святого духу ви збагатились надією» (Рим. 15:13). Маючи непохитну надію, ми зможемо знести будь-які труднощі і при цьому не втратимо радості й миру. І для помазанців, і для християн з інших овець така надія «певна й міцна... немов якір для душі» (Євр. 6:18, 19). Якщо ми тримаємося своєї надії під час життєвих штормів, нас не віднесе течією у вир сумнівів і маловір’я. (Прочитайте Євреїв 2:1; 6:11).
2. Які дві надії мають християни і чому «інших овець» цікавить надія помазанців?
2 Християни, які живуть у цей час кінця, зосереджують увагу на своїй надії — небесній або земній. Останок «малої отари» помазанців сподівається отримати безсмертне життя в небі. Ці християни будуть царями і священиками з Христом у його Царстві (Луки 12:32; Об’яв. 5:9, 10). Значно численніший «великий натовп» інших овець надіється жити вічно в раю на землі під правлінням Месіанського Царства (Об’яв. 7:9, 10; Ів. 10:16). Іншим вівцям необхідно пам’ятати: для того щоб отримати спасіння, вони повинні активно підтримувати Христових помазаних «братів», поки ті ще живуть на землі (Матв. 25:34—40). Помазанці отримають свою нагороду, і надія інших овець також обов’язково сповниться. (Прочитайте Євреїв 11:39, 40). Поговорімо детальніше, яку надію мають помазані християни.
«ЖИВА НАДІЯ» ДЛЯ ПОМАЗАНЦІВ
3, 4. Як Бог народив помазанців знову, давши їм «живу надію», і що це за надія?
3 Апостол Петро написав два листи помазаним християнам, яких він назвав «вибраними» (1 Пет. 1:1). Петро детально описав чудову надію для малої отари. У своєму першому листі він каже: «Благословенний нехай буде Бог та Батько нашого Господа Ісуса Христа, бо він виявив велике милосердя: народив нас знову, давши через воскресіння Ісуса Христа з мертвих живу надію, а також спадщину нетлінну, неопоганену й нев’янучу. Вона зберігається в небі для вас — тих, кого завдяки вірі Божа сила охороняє для спасіння, яке готове з’явитися в останній час. І ви дуже радієте з цього» (1 Пет. 1:3—6).
4 Певну кількість християн, обраних правити з Христом у Царстві, небесному уряді, Єгова «народив... знову» як духовних синів. Вони помазані святим духом, щоб стати царями і священиками разом з Христом (Об’яв. 20:6). Петро говорить, що, народившись знову, помазанці отримують «живу надію». Апостол назвав її «спадщиною нетлінною, неопоганеною й нев’янучою», яка для них «зберігається в небі». Тож не дивно, що помазанці «дуже радіють» своїй надії! А втім, сповнення цієї надії залежить від їхньої вірності.
5, 6. Чому помазанцям потрібно робити все можливе, щоб укріпляти своє небесне покликання?
5 У другому листі Петро заохочує помазанців: «Робіть усе можливе, щоб укріпляти своє покликання та вибрання» (2 Пет. 1:10). Вони повинні розвивати такі християнські риси, як віра, відданість Богові, любов до братів та інших людей. Петро пише: «Коли ви все це маєте і воно переповнює вас, то не будете бездіяльними чи безплідними». (Прочитайте 2 Петра 1:5—8).
6 Звертаючись у I столітті до народжених духом старійшин у філадельфійському зборі, що в Малій Азії, воскреслий Христос промовив: «Оскільки ти зберіг слово про мою витривалість, я у свою чергу збережу тебе від години випробування, яке має спіткати всю населену землю, щоб випробувати її мешканців. Я прийду дуже скоро. Міцно тримайся того, що маєш, аби ніхто не забрав у тебе вінка» (Об’яв. 3:10, 11). «Нев’янучого вінка слави» отримають лише ті помазанці, які збережуть вірність до смерті (1 Пет. 5:4; Об’яв. 2:10).
МОЖЛИВІСТЬ УВІЙТИ В ЦАРСТВО
7. Про яку чудову надію згадує Юда у своєму листі?
7 Приблизно 65 року н. е. Ісусів єдиноутробний брат Юда написав листа своїм помазаним одновірцям. Він назвав їх «покликаними» (Юди 1; порівняйте Євреїв 3:1). У своєму листі Юда спочатку прагнув написати про величну надію на «спільне спасіння», яку мали християни, покликані до Божого небесного Царства (Юди 3). Але він мусив звернути увагу на інші важливі питання. Все ж у кінці свого короткого листа Юда знову згадує про чудову надію помазаних християн. Він каже: «А тому, хто спроможний охоронити вас від спотикання й поставити бездоганними та у великій радості перед Своєю славою, єдиному Богу, нашому Спасителю, через Ісуса Христа, Господа нашого, нехай належить слава, велич, могутність та влада від віку, тепер і навіки» (Юди 24, 25).
8. Звідки ми знаємо, що в небі панує радість, коли помазанці закінчують земний шлях у непорочності?
8 Безумовно, жоден вірний помазанець не хотів би спіткнутися і бути знищеним. Помазані християни мають біблійну надію на те, що Ісус Христос воскресить їх, зробить досконалими духовними істотами і поставить перед лицем Бога «у великій радості». Помираючи, вірний помазанець має тверду надію «воскреснути [як] тіло духовне», бути «нетлінним» і «в славі» (1 Кор. 15:42—44). Якщо панує «в небі... радість за одного грішника, котрий кається», уявіть собі, як радіють небесні створіння, коли хтось із помазаних братів Христа закінчує свій земний шлях у непорочності (Луки 15:7). Єгова і вірні духовні створіння тішитимуться разом з помазанцем, коли він отримає свою нагороду «у великій радості». (Прочитайте 1 Івана 3:2).
9. Чому небесна нагорода є «безцінною можливістю» для вірних помазаних християн і як ця надія впливає на помазанців, котрі ще живуть на землі?
9 Апостол Петро теж написав помазанцям про нагороду, яка їх чекає, якщо вони залишаться відданими. Він згадав, що ці християни «отримають безцінну можливість ввійти у вічне царство нашого Господа і Спасителя, Ісуса Христа» (2 Пет. 1:10, 11). Назвавши можливість отримати небесну нагороду «безцінною», Петро, очевидно, говорив про те, що помазанці ввійдуть в царство у великій славі. Петро міг мати на увазі і те, що переможці в бігу за життя втішатимуться найвищим блаженством. Помазані християни будуть з радістю і вдячністю згадувати свій вірний життєвий шлях. Маючи безцінну надію, помазанці, які ще живуть на землі, «підготовляють свої розуми до [подальшої] діяльності» (1 Пет. 1:13).
НАДІЯ ДЛЯ ІНШИХ ОВЕЦЬ
10, 11. а) Яку надію плекають інші вівці? б) Як сповнення земної надії пов’язане з Христом та «об’явленням Божих синів»?
10 Апостол Павло написав про величну надію для народжених духом «Божих синів», «співспадкоємців з Христом». Крім цього він згадав про чудову надію, яку Єгова дає незліченній кількості інших овець: «Все створіння [людське] з нетерпінням чекає на об’явлення Божих [помазаних] синів у славі. Бо створіння було підкорене марноті не з власної волі, а через того, хто підкорив його; проте він також дав надію, що й саме́ створіння стане вільним від неволі тління та отримає славну свободу дітей Божих» (Рим. 8:14—21).
11 Єгова дав людям надію, коли запевнив, що через обіцяне «насіння» звільнить їх від «змія стародавнього», Сатани Диявола (Бут. 3:15; Об’яв. 12:9). Головною частиною цього «насіння» є Ісус Христос (Гал. 3:16). Своєю смертю і воскресінням Ісус заклав міцну основу для надії на те, що люди звільняться від неволі гріха і смерті. Сповнення цієї надії пов’язане з «об’явленням Божих синів». Прославлені помазанці, другорядна частина «насіння», «об’являться» тоді, коли з Христом нищитимуть злу систему Сатани (Об’яв. 2:26, 27). Це принесе спасіння іншим вівцям, котрі переживуть велике лихо (Об’яв. 7:9, 10, 14).
12. Які благословення принесе людству об’явлення помазанців?
12 Яке ж полегшення настане для людського «створіння» під час Тисячолітнього царювання Христа! Тоді відбуватиметься подальше «об’явлення» звеличених «Божих синів»: вони служитимуть священиками з Христом і зливатимуть на людство благословення на підставі Ісусової викупної жертви. Піддані небесного Царства — людське «створіння» — почнуть звільнятися від наслідків гріха і смерті. Слухняні люди поступово «стануть вільними від неволі тління». Якщо вони зберігатимуть непорочність протягом Тисячоліття і залишаться вірними Єгові в остаточному випробуванні наприкінці цього періоду, то їхні імена будуть назавжди записані в «сувій життя». Ці люди отримають «славну свободу дітей Божих» (Об’яв. 20:7, 8, 11, 12). Справді прекрасна надія!
ЗБЕРІГАЙМО ЖИВУ НАДІЮ
13. Від чого залежить наша надія і коли об’явиться Христос?
13 Два натхнені листи Петра містять багато думок, які допомагають помазанцям та іншим вівцям зберігати живу надію. Апостол вказує, що їхня надія — небесна чи земна — залежить не від їхніх учинків, а від незаслуженої доброти Єгови. Петро пише: «У всьому залишайтесь тверезими; покладіть надію на незаслужену доброту, котру отримаєте під час об’явлення Ісуса Христа» (1 Пет. 1:13). Христос об’явиться, коли прийде винагородити своїх вірних послідовників і виконати присуд Єгови над безбожними людьми. (Прочитайте 2 Фессалонікійців 1:6—10).
14, 15. а) На чому нам слід зосереджуватися, щоб зберігати живу надію? б) Яку пораду дав Петро?
14 Щоб зберігати живу надію, ми повинні повністю зосереджуватись на близькому «дні Єгови». У той день будуть знищені теперішні «небеса», тобто земне правління, і «земля», тобто безбожне людське суспільство і його «найдрібніші частинки». Петро каже: «Якими повинні бути ви, чекаючи приходу дня Єгови і твердо пам’ятаючи про нього! Тоді розпалені небеса розтопляться, а найдрібніші частинки, розжарившись, розплавляться» (2 Пет. 3:10—12).
15 На зміну нинішнім «небесам» і «землі» прийдуть «нові небеса [уряд Христа] і нова земля [нове земне суспільство]» (2 Пет. 3:13). Далі Петро дає пряму пораду тим, хто чекає обіцяного Богом нового світу і має живу надію. Апостол заохочує: «Отже, любі, оскільки ви чекаєте цього, робіть усе можливе, щоб він зрештою знайшов вас незаплямованими, бездоганними та в мирі» (2 Пет. 3:14).
ЖИВІМО ЗГІДНО ЗІ СВОЄЮ НАДІЄЮ
16, 17. а) У чому виявляється наша «свята поведінка» і «побожна відданість»? б) Як сповниться наша надія?
16 Нам потрібно не лише зберігати надію живою, але й жити відповідно до своєї надії. Постійно зважаймо на свою духовність. Наша поведінка, як сказав Петро, має бути «святою». Іншими словами, ми повинні «добре поводитися серед інших народів», дотримуючись високих норм моралі (2 Пет. 3:11; 1 Пет. 2:12). Також нехай «між [нами] буде любов». З усіх сил сприяймо єдності нашого всесвітнього братства (Ів. 13:35). Петро згадав і про «побожну відданість», що виявляється у вчинках, які свідчать про нашу дружбу з Єговою. Мова йде про сердечні молитви, щоденне читання Біблії, глибоке особисте вивчення, сімейне поклоніння і ревне проповідування «доброї новини про царство» (Матв. 24:14).
17 Кожен з нас прагне бути людиною, яку Єгова схвалює і яку він збереже, коли теперішня зла система «розтопиться». Так сповниться наша «надія на вічне життя, обіцяне з давніх часів Богом, який не може говорити неправду» (Тита 1:2).
[Запитання для вивчення]
[Ілюстрація на сторінці 22]
Бог народив помазанців знову, давши їм «живу надію»
[Ілюстрація на сторінці 24]
Нехай ваша сім’я зберігає живу надію
