Наближаймось до Бога
«Дозволь повернутись додому»
Чи ви раніше служили Єгові? Можливо, ви хочете відновити своє служіння, але сумніваєтеся, чи вас приймуть назад у збір. Прочитайте, будь ласка, цю і наступну статтю, оскільки вони приготовлені зокрема для вас.
«Я МОЛИЛАСЬ до Єгови, щоб він прийняв мене знову і простив за те, що я завдала йому болю». Так висловилася одна вихована у правді християнка, яка в минулому покинула Бога. Чи ви співчуваєте їй? А може, думаєте: «Як Бог дивиться на тих, хто йому колись служив? Чи він пам’ятає про них? Чи хоче, аби вони повернулися?» Щоб відповісти на ці запитання, дослідімо слова, записані пророком Єремією. Вони зігріють ваше серце. (Прочитайте Єремії 31:18—20).
Розгляньмо контекст Єреміїних слів. У 740 році до н. е., ще до народження Єремії, Єгова дозволив ассирійцям забрати десять племен Ізраїлю до неволі *. Бог допустив це лихо, щоб покарати свій народ, ізраїльтян, за тяжкі гріхи, бо вони вперто нехтували попередженнями Божих пророків (2 Царів 17:5—18). Чи люди виявляли скруху через злиденне життя на чужині й через те, що були далеко від Бога та своєї батьківщини? Чи Єгова зовсім забув про них? Чи він дозволив їм повернутися додому?
«Я навернувся»
У неволі люди отямились і відчули спонуку розкаятись. Єгова побачив їхнє щире каяття. Подивімося, як Єгова описує почуття поневолених ізраїльтян, яких названо Єфремом.
Бог каже: «Я чую Єфрема, як він головою похитує», виявляючи цим скруху (вірш 18). Єгова чув, як ізраїльтяни лементували через наслідки своїх гріхів. Вислів «головою похитує» може означати «оплакує себе», пояснює один біблеїст. Ізраїль був наче бунтівливий син, який скрушно хитає головою через спричинені собою ж проблеми, показуючи, що прагне повернутись додому (Луки 15:11—17). А що казали ізраїльтяни?
«Покарав Ти мене... мов теля те ненавчене» (вірш 18). Народ визнав, що заслужив покарання, адже був наче неприборкане теля. За словами одного біблеїста, таке порівняння може означати, що народ поводився, як віл, котрий ніколи «не зазнавав би ударів стрекала, якби не пручався проти свого ярма».
«Наверни Ти мене — і вернуся, бо Ти — Господь Бог мій» (вірш 18). Народ упокорився і навернувся до Бога. Люди, які заблукали на своїй грішній дорозі, тепер почали благати Бога допомогти їм знову здобути його прихильність. В одному перекладі ці слова передано так: «Ти наш Бог — дозволь повернутись додому».
«Я навернувся... засоромився я та збентежений був» (вірш 19). Люди відчували жаль через те, що згрішили. Вони погодилися зі звинуваченням і визнали свою провину. Народ ніби бив себе в груди, бо відчував сором і жаль (Луки 15:18, 19, 21).
Ізраїльтяни каялися. Вони засумували, визнали свої гріхи перед Богом і покинули гріховну поведінку. Чи їхнє каяття зворушило серце Єгови? Чи він дозволив їм повернутись додому?
«Змилосерджуся справді над ним»
Єгова мав особливі почуття до ізраїльтян. Він сказав: «Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем,— перворідний він Мій» (Єремії 31:9). Чи міг би добрий батько не прийняти назад сина, чиє серце сповнене щирим каяттям? Зверніть увагу, як Єгова висловлює батьківські почуття до свого народу.
«Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам’ятаю» (вірш 20). Це дуже ніжні слова. Подібно до непохитного, але сердечного батька, Бог змушений був не раз картати своїх дітей, попереджаючи про наслідки їхньої поганої поведінки. Коли вони вперто не слухались його, він допустив, щоб їх забрали у вигнання, тож вони були змушені покинути свій дім. І хоча Бог покарав їх, він про них не забув. Для нього це було б немислимим. Добрий батько не забуває про своїх дітей. А як почувався Єгова, коли бачив щире каяття свого народу?
«Тому то за нього хвилюється нутро Моє *, змилосерджуся справді над ним» (вірш 20). Єгова дуже сумував за своїми дітьми. Їхнє щире каяття зворушило його серце, і він сильно прагнув, щоб ці діти повернулись до нього. Так само як батько з Ісусової притчі про блудного сина, Єгова сповнився жалем і був готовий прийняти своїх дітей назад додому (Луки 15:20).
«Єгова дозволив мені повернутись додому»
Слова з Єремії 31:18—20 допомагають нам зрозуміти, наскільки співчутливий і милосердний Єгова. Бог не забуває про тих, хто йому раніше служив. А що, коли такі люди хочуть повернутись до нього? Він охоче прощає (Псалом 86:5). Єгова ніколи не відвертається від тих, хто приходить до нього зі щирим каяттям (Псалом 51:19). Бог з радістю приймає їх назад додому (Луки 15:22—24).
Жінка, згадана на початку статті, вирішила повернутись до Бога. Тож вона прийшла на зібрання місцевого збору Свідків Єгови. Спершу їй довелося подолати свої негативні почуття. «Я почувалась нікчемною»,— пригадує вона. Але старійшини збору підбадьорили її та допомогли відновити духовні сили. Зі сповненим вдячності серцем ця жінка каже: «Яка ж я щаслива, що Єгова дозволив мені повернутись додому!»
Якщо ви раніше служили Єгові й хочете знову служити йому, запрошуємо вас прийти до місцевого збору Свідків Єгови. Єгова неодмінно виявить вам співчуття і милосердя, якщо ви покаєтеся і скажете йому: «Дозволь мені повернутись додому».
У квітні читайте біблійний уривок
[Примітки]
^ абз. 2 Кілька століть раніше, 997 року до н. е., ізраїльський народ розділився на два царства. Південне склалося з двоплемінного царства Юди, а іншим було північне десятиплемінне царство (також назване Єфрем, від імені найсильнішого з його племен).
^ абз. 5 У вказівках для перекладачів Біблії про цей образний опис говориться: «Євреї вважали нутрощі людини центром почуттів».
