Апокрифічні євангелія. Правда про Ісуса?

«ЦЕ СЕНСАЦІЯ. Вона засмутить багатьох». «Це змінює наше розуміння раннього християнства». Такими інтригуючими заявами вчені вітали видання «Євангеліє від Юди» (вгорі), текст котрого, як вважається, був утрачений понад XVI сторіч тому.

Нині різко зросло зацікавлення апокрифічними євангеліями. Дехто каже, що вони висвітлюють додаткові факти про Ісусове життя і розкривають його незнані досі вчення. Але що таке апокрифічні євангелія? Чи містять вони правду про Ісуса й раннє християнство, якої немає в Біблії?

Канонічні та апокрифічні євангелія

Між 41 та 98 роком н. е. Матвій, Марко, Лука й Іван написали «історію життя Ісуса Христа» (Матвія 1:1). Ці оповіді інколи називають євангеліями, що означає «добра новина» про Ісуса Христа (Марка 1:1).

Про Ісуса існують усні передання, про нього теж повідомляють деякі писані джерела, але лише чотири Євангелія вважаються натхненими Богом. Тобто лише їх відносять до Святого Письма, яке розкриває вірогідні факти про Ісусове життя і його вчення (Луки 1:1—4; Дії 1:1, 2; 2 Тимофія 3:16, 17). Ці чотири Євангелія згадуються в усіх стародавніх переліках книг Християнських Грецьких Писань. Не існує підстав сумніватися в їхній канонічності, в тому, що вони є частиною натхненого Божого Слова.

Проте з часом почали з’являтися інші писання, яких також називали євангеліями. Але ці писання були визнані апокрифічними *.

Під кінець другого сторіччя Іреней Ліонський писав, що люди, котрі відпали від християнської віри, мали «дуже багато апокрифів та підробок», в тому числі євангелія, котрі «вони самі уклали, щоб затуманити розуми безрозсудних людей». З часом апокрифічні євангелія почали вважатися небезпечними для читання, більше того, навіть мати їх було небезпечно.

Попри це середньовічні монахи та переписувачі оберігали ці апокрифи від забуття. У XIX сторіччі сильно зросло зацікавлення ними, тому чимало текстів та коментарів до різних апокрифічних писань, у тому числі до євангелій, стали доступними широкому загалу. Нині існує чимало видань апокрифічних євангелій найпоширенішими мовами світу.

 Більше правди про Ісуса?

Апокрифічні євангелія здебільшого звертають увагу на людей, про яких мало або зовсім не згадується в канонічних Євангеліях. Або ж у них розповідаються різні непідтверджені подробиці про Ісусове дитинство. Ось приклади.

▪ «Протоєвангеліє Якова», також відоме як «Народження Марії», описує народження і дитинство Марії, а також її одруження з Йосипом. Це євангеліє названо релігійною вигадкою та легендою. У ньому обстоюється ідея довічної непорочності Марії, і воно, очевидно, було написане для її прославлення (Матвія 1:24, 25; 13:55, 56).

▪ «Євангеліє дитинства від Хоми» розповідає про Ісусове дитинство, коли йому було від 5 до 12 років, і приписує йому виконання кількох чудес. (Дивіться Івана 2:11). Ісус зображений як вередлива, злопам’ятна дитина із запальним характером. Він використовує дар здійснювати чуда, аби мститися своїм учителям, сусідам та іншим дітям. Декого з них він осліплює, робить каліками і навіть убиває.

▪ Декотрі апокрифічні євангелія, як-от «Євангеліє від Петра», детально змальовують події, пов’язані із судом, смертю та воскресінням Ісуса. Інші, скажімо «Дії Пилата», яке є частиною «Євангелія від Никодима», розповідають про людей, котрі мали певний зв’язок з цими подіями. Ці писання абсолютно не заслуговують довір’я, адже говорять про вигадані події та навіть про людей, які ніколи не існували. «Євангеліє від Петра» старається оправдати Понтія Пилата, а Ісусове воскресіння зображає як казкову й фантастичну подію.

Апокрифи та відступництво

У грудні 1945 року біля села Наґ-Хаммаді (Верхній Єгипет) знайшли 13 папірусів з 52 текстами, які датуються IV сторіччям н. е. Ці писання відносять до релігійно-філософської течії за назвою гностицизм. Прихильники цієї течії поєднували містицизм, поганські вірування, грецьку філософію, вчення юдаїзму та християнства і цим справляли руйнівний вплив на тодішніх християн (1 Тимофія 6:20, 21).

Серед писань були «Євангеліє від Хоми» і «Євангеліє від Филипа», а також «Євангеліє правди». В них описані різні містичні вчення гностиків, вчення, які нібито походили від Ісуса. Недавно знайдене «Євангеліє від Юди» також відносять до гностичних євангелій. Про Юду в ньому розповідається в позитивному світлі, як про того, хто єдиний з апостолів зрозумів, ким насправді був Ісус. Один дослідник зазначає, що в цьому євангеліє Ісуса названо «учителем, який несе людям мудрість та знання, а не спасителем, який помер за гріхи світу». Проте натхнені Богом Євангелія навчають, що Ісус віддав своє життя як жертву за гріхи світу (Матвія 20:28; 26:28; 1 Івана 2:1, 2). Отже, гностичні євангелія насправді не зміцнюють віри в Біблію, а послаблюють її (Дії 20:30).

Переваги канонічних Євангелій

Ретельний розгляд апокрифічних євангелій показує, що насправді вони є підробкою. Якщо порівняти їх з канонічними Євангеліями, то легко побачити, що вони не були натхнені Богом (2 Тимофія 1:13). Їх писали люди, котрі ніколи не знали Ісуса і його апостолів, отже не могли виявити прихованої правди про християнство й Божого Сина. Навпаки, ті апокрифи містять неточні, перекручені й нереалістичні розповіді, котрі зовсім не сприяють кращому розумінню Ісусових вчень і його особистості (1 Тимофія 4:1, 2).

З іншого боку, Матвій та Іван належали до 12 апостолів, Марко особисто знав Петра, а Лука знав Павла. Вони писали Євангелія під дією Божого святого духу (2 Тимофія 3:14—17). Тому ті чотири Євангелія містять усю правду, котра допомагає нам мати віру в те, що «Ісус — це Христос, Божий Син» (Івана 20:31).

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Kenneth Garrett/National Geographic Stock