Зрадництво — лиховісна ознака останніх днів

«Якими відданими, праведними та бездоганними були ми» (1 ФЕС. 2:10).

ВИЗНАЧ ГОЛОВНІ ДУМКИ

Чого ми вчимося із застережливих прикладів Деліли, Авесалома і Юди Іскаріота?

Як нам наслідувати відданість Йонатана і Петра?

Як залишатись відданим подружньому партнеру і Єгові?

1—3. а) Яка ознака свідчить про те, що ми живемо в останні дні, і що означає зраджувати? б) Які три питання ми розглянемо в цій статті?

ЩО СПІЛЬНОГО між Делілою, Авесаломом та Юдою Іскаріотом? Усі вони виявили невірність: Деліла — чоловікові, який її кохав, судді Самсону; Авесалом — своєму батькові, царю Давиду; Юда — своєму учителеві, Ісусу Христу. Жалюгідні вчинки цих трьох людей принесли чимало болю і нещастя. Чому ж ці історії мають цікавити нас?

² Одна сучасна письменниця зазначила, що зрадництво належить до найпоширеніших пороків нашого часу. І це нас не дивує. Коли Ісуса запитали про ознаку «закінчення цієї системи», він сказав: «Багато людей... будуть зраджувати... одні одних» (Матв. 24:3, 10). Зраджувати — означає «діяти підступно, віроломно; переходити на бік ворога; порушувати вірність у коханні, дружбі». Брак відданості свідчить про те, що ми живемо «в останні дні», коли, за словами Павла, люди «не виявлятимуть відданості» і будуть «зрадниками» (2 Тим. 3:1, 2, 4). У книжках та кінофільмах зрадницькі вчинки нерідко драматизують і змальовують у романтичному дусі. Однак у реальному житті такі вчинки завдають людям горя й страждань. Дійсно, зрадництво є лиховісною ознакою наших часів.

³ Які уроки ми можемо взяти з біблійних оповідей про тих, хто виявляв невірність? Які приклади відданості нам варто наслідувати? Кому ми маємо завжди бути вірні? Про це піде мова далі.

 ЗАСТЕРЕЖЛИВІ ПРИКЛАДИ МИНУЛОГО

4. Як Деліла зрадила Самсона і чому її вчинок можна назвати жалюгідним?

⁴ Спочатку розгляньмо приклад підступної Деліли, яку покохав суддя Самсон. Він мав очолити Божий народ у битві проти філістимлян, і ті вирішили позбутися свого ворога. П’ять філістимських володарів, очевидно, знали, що Деліла не є відданою Самсонові. Тому жінці запропонували великого хабара, щоб вона дізналась, у чому секрет його надзвичайної сили. Корислива Деліла прийняла пропозицію, але її спроби розкрити Самсонову таємницю тричі зазнали невдачі. Все ж вона «докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього», і зрештою «знетерпеливилася душа його на смерть». Самсон зізнався, що ніколи не підстригав волосся і якщо зробить це, то втратить свою силу *. Тож Деліла приспала Самсона в себе на колінах і зголила йому волосся, а тоді віддала на поталу ворогам (Суд. 16:4, 5, 15—21). Наскільки жалюгідний учинок! Через свою пожадливість Деліла зрадила чоловіка, який її кохав.

5. а) Як Авесалом зрадив свого батька і що він цим показав? б) Що відчував Давид, коли Ахітофел виявився зрадником?

⁵ А тепер поговорімо про честолюбного Авесалома. Переповнений амбіціями, він вирішив захопити престол свого батька Давида. Спершу Авесалом «крав... серця Ізраїлевих людей», підлещуючись до них хитрими обіцянками і нещирими виявами прихильності. Він обіймав і цілував ізраїльтян, вдаючи, ніби цікавиться ними і переймається їхніми проблемами (2 Сам. 15:2—6). Авесалом навіть перетягнув на свій бік Ахітофела, батькового близького друга і радника (2 Сам. 15:31). У 3-му і 55-му Псалмах Давид описує, якого болю завдала йому зрада (Пс. 3:2—9; прочитайте Псалом 55:13—15). Склавши підступну змову проти помазанця Єгови, Авесалом показав, що зневажає Божу владу (1 Хр. 28:5). Врешті бунт провалився, а Давид продовжив керувати як призначений Богом цар.

6. Як Юда зрадив Ісуса і з чим стали пов’язувати ім’я цього чоловіка?

⁶ Згадаймо, що́ віроломний Юда заподіяв Христові. Востаннє відзначаючи Пасху зі своїми 12 апостолами, Ісус промовив: «Правду кажу вам: один з вас зрадить мене» (Матв. 26:21). Уночі того ж дня в Гефсиманському саду Ісус звернувся до Петра, Якова й Івана з такими словами: «Мій зрадник уже близько». У цей момент в саду з’явився Юда зі своїми спільниками, і, «підійшовши прямо до Ісуса, він сказав: “Доброго дня, Учителю!” — та дуже ніжно його поцілував» (Матв. 26:46—50; Луки 22:47, 52). Користолюбний Юда «видав праведну людину», Ісуса, його ворогам усього лиш за 30 срібняків! (Матв. 27:3—5). З тих пір ім’я «Юда» стало вживатись у переносному значенні для опису зрадника, зокрема того, хто зраджує близького друга *.

7. Чого ми вчимося з життя а) Авесалома і Юди? б) Деліли?

⁷ Чого ми вчимося з цих застережливих прикладів? Авесалома і Юду  спіткав ганебний кінець, бо вони зрадили помазанців Єгови (2 Сам. 18:9, 14—17; Дії 1:18—20). Ім’я Деліли буде завжди асоціюватися з невірністю і лицемірною любов’ю (Пс. 119:158). Як же важливо уникати будь-якої схильності до честолюбства і пожадливості, щоб не стягнути на себе осуд Єгови! Нехай ці протверезні приклади спонукують нас завжди зберігати відданість.

ПРИКЛАДИ ВІДДАНОСТІ

8, 9. а) Чому Йонатан пообіцяв бути відданим Давидові? б) Як ми можемо наслідувати Йонатана?

⁸ Біблія містить також приклади людей, які виявляли відданість. Звернімо увагу на два таких приклади і подивімося, чого ми можемо навчитись. Старший син царя Саула, Йонатан, був відданий Давиду. Хоча Йонатан мав би посісти трон в Ізраїлі, Єгова обрав наступним царем Давида. Йонатан поважав рішення Бога; він не заздрив Давидові і не вважав його своїм суперником. «Йонатанова душа зв’язалася з душею Давидовою», і він поклявся другу у вірності. Йонатан подарував йому своє вбрання, свій меч, лук та пояс і тим самим вшанував його царськими почестями (1 Сам. 18:1—4). Йонатан «зміцнив [Давида] на дусі» і навіть ризикував своїм життям, коли захищав його перед Саулом. Цей відданий друг сказав Давидові: «Ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником» (1 Сам. 20:30—34; 23:16, 17). Тож не дивно, що після Йонатанової смерті Давид склав жалобну пісню, в якій висловив свою скорботу і любов (2 Сам. 1:17, 26).

⁹ Йонатан знав, кому слід виявляти відданість. Він повністю підкорявся Всевладному Богу Єгові і цілковито підтримував Давида, Божого помазанця. Так само і ми охоче підтримуємо призначених братів, які беруть серед нас провід, навіть якщо самі не отримуємо якихось почесних обов’язків (1 Фес. 5:12, 13; Євр. 13:17, 24).

10, 11. а) Чому Петро залишався відданим Ісусу? б) Як нам наслідувати Петра?

¹⁰ Чудовий приклад подав і апостол Петро, котрий засвідчив свою відданість Ісусові. Якось Христос образною мовою пояснив, наскільки важливо виявляти віру в жертву, яку він принесе, коли віддасть своє тіло і проллє свою кров. Багатьох учнів обурили його слова, і вони покинули свого вчителя (Ів. 6:53—60, 66). Тоді Ісус запитав апостолів: «Може, і ви хочете піти?» На це Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо? У тебе слова вічного життя. Ми повірили  і переконались, що ти — Святий і посланий Богом» (Ів. 6:67—69). Чи це означає, що Петро добре зрозумів слова Ісуса про його жертву? Мабуть, ні. Все ж Петро рішуче прагнув залишатись відданим Божому помазаному Синові.

¹¹ Петро не вважав, що Ісус має якісь хибні погляди і що з часом він усвідомить це та пояснить усе по-новому. Натомість Петро смиренно визнав, що Ісус має «слова вічного життя». А як ти реагуєш, коли натрапляєш у публікаціях «вірного управителя» на думку, яку складно зрозуміти або з якою важко погодитись? Ретельно досліди цю думку, а не чекай, доки з’явиться нове пояснення, яке буде тобі до вподоби. (Прочитайте Луки 12:42).

ЗБЕРІГАЙ ВІРНІСТЬ СВОЄМУ ПОДРУЖНЬОМУ ПАРТНЕРОВІ

12, 13. Чому людина може зрадити свого подружнього партнера і чому вік не є виправданням?

¹² Будь-яка зрада є огидним вчинком, що руйнує мир та єдність християнських сімей і зборів. Пам’ятаючи про це, розгляньмо, як зберігати вірність подружньому партнеру і Богові.

¹³ Подружня невірність є найболючішою зрадою. Перелюбник порушує шлюбну обіцянку і віддає свою любов іншій особі. Зраджена людина несподівано залишається самотньою, її життя йде шкереберть. Чому таке стається в сім’ях, в яких колись панувала любов? Часто все починається з того, що чоловік і жінка віддаляються одне від одного. Професор соціології Габріелла Турнатурі пояснює, що «є періоди, коли ми хочемо абстрагуватись від стосунків, замість того щоб активно їх будувати. Саме тоді в закутках нашого серця може затаїтися зрада». Таке трапляється навіть з тими, хто вже багато років провів у шлюбі. Приміром, один 50-річний чоловік, проживши зі своєю вірною дружиною 25 років, розлучився і пішов до іншої жінки. Дехто міг би пояснювати такий учинок кризою середнього віку. Але вік не є виправданням. Варто називати речі своїми іменами: це підступна зрада *.

14. а) Як Єгова ставиться до подружньої зради? б) Що Ісус говорив про вірність у шлюбі?

¹⁴ А як Єгова ставиться до осіб, котрі покидають шлюбного партнера без біблійної підстави? Бог «ненавидить розвід». Він засуджує тих, хто жорстоко ставиться до свого подружнього партнера і залишає його. (Прочитайте Малахії 2:13—16). Подібно до свого Батька, Ісус вчив, що ніхто не має права ігнорувати або покидати невинного партнера і поводитись так, ніби нічого не сталося. (Прочитайте Матвія 19:3—6, 9).

15. Що допоможе подружжю зберігати відданість?

¹⁵ Що допоможе подружжю зберігати відданість? Боже Слово каже: «Радій через жінку [або чоловіка] твоїх юних літ» і «Заживай життя з жінкою [або чоловіком], яку ти кохаєш» (Прип. 5:18; Еккл. 9:9). Чоловік і дружина повинні протягом цілого життя «активно будувати стосунки», емоційно й фізично прив’язуватись одне до одного. Це означає виявляти увагу одне одному, проводити одне з одним  час і зближатись одне з одним. Чоловіку й дружині треба з усіх сил зміцнювати своє подружжя і стосунки з Єговою. Для цього парі необхідно разом вивчати Біблію, регулярно разом проповідувати і разом молитись до Єгови про благословення.

ЗАЛИШАЙМОСЬ ВІДДАНИМИ ЄГОВІ

16, 17. а) Як наша відданість Богові може випробовуватися в сім’ї чи зборі? б) Який приклад показує, що послух Божому наказу не спілкуватися з виключеними родичами приносить добрі плоди?

¹⁶ Буває, що члени збору вчиняють серйозний гріх, і їм докоряють «суворо, щоб вони були здорові у вірі» (Тита 1:13). Якщо ж людина не змінює своєї поведінки, її виключають зі збору. Нерідко такі виховні заходи допомагають духовно одужати тим, хто був «навченим через них» (Євр. 12:11). А як бути, коли виключають нашого родича або близького друга? Тоді випробовується наша відданість — відданість Богові, а не цій особі. Єгова бачить, чи ми твердо додержуємося його наказу не спілкуватись з будь-якою виключеною особою. (Прочитайте 1 Коринфян 5:11—13).

¹⁷ Розгляньмо приклад сім’ї, котра віддано дотримувалась наказу Єгови не спілкуватися з виключеними родичами, і подивімось, які добрі плоди це принесло. Один молодий чоловік був виключений понад десять років. Його батько, мати і четверо братів «перестали спілкуватися» з ним. Іноді цей чоловік намагався проводити з ними час, але кожен член сім’ї стійко дотримувався Божої вказівки щодо виключених. Після поновлення він визнав, що йому завжди бракувало родинного спілкування, особливо по вечорах, коли він залишався на самоті. А ще він зазначив, що якби його рідні тоді підтримували з ним хоча б якийсь контакт, то це задовольняло б його потребу в спілкуванні з ними. Однак вони цього не робили. Тому сильне бажання бути з родиною стало для чоловіка однією зі спонук відновити свої взаємини з Єговою. Пам’ятай про це, якщо зіткнешся зі спокусою порушити Божий наказ щодо спілкування з виключеними родичами.

18. Що ти постановив, розглянувши приклади відданості і зрадництва?

¹⁸ Ми живемо в зрадливому, віроломному світі. Все ж у християнському зборі є чимало вірних братів і сестер, приклад яких нам варто наслідувати. Власним життям вони доводять свою відданість і можуть вторувати словам Павла: «І ви, і сам Бог свідки того, якими відданими, праведними та бездоганними були ми серед вас, віруючих» (1 Фес. 2:10). Тож і далі залишаймося відданими Єгові та одні одним.

[Примітки]

[Запитання для вивчення]

[Ілюстрація на сторінці 10]

Петро залишився відданим Божому помазаному Синові, навіть коли інші покинули свого вчителя