Лист з Ірландії

Мої найліпші канікули

ЯКОСЬ батьки сказали мені: «Тобі треба трохи розвіятись і забути про екзамени. Може, поїдемо в Ірландію до твоєї двоюрідної сестри та її чоловіка? Там спробуємо проповідувати людям, котрі не часто чують добру новину про Царство».

Ця ідея мені не дуже сподобалась, бо треба було готуватися до екзаменів. Крім того, подорож дещо лякала, бо я ніколи не виїжджала з Англії та ніколи не літала літаком. Що я, 17-річна дівчина, котра звикла до метушні лондонського передмістя, робитиму в тихому містечку на південному заході Ірландії?

Але мої побоювання були безпідставні. Після посадки літака я зовсім змінила свою думку про Ірландію. Оскільки ми дуже рано встали, я була втомлена і заснула в машині дорогою з аеропорту. Час від часу прокидалась і розглядала пагорбисті мальовничі краєвиди, що простягалися за невисоким кам’яним парканом обабіч вузької дороги.

Перший вечір ми приємно провели в містечку Скібберін. Нас запросила до себе одна сім’я, яка переїхала в Ірландію, щоб допомагати місцевим Свідкам, адже тут є потреба в проповідниках доброї новини про Царство. Ми грали в цікаву гру: кожен витягував з мішечка папірець з іменем біблійного персонажа і жестами мав розповісти якусь подію, пов’язану з цим персонажем. Інші мали відгадати, про кого йдеться.

Наступного дня батьки, двоюрідна сестра з чоловіком, ще одна сім’я, я і мій молодший брат попливли поромом на невеличкий острів, який названо Заячим, де живе майже 30 осіб. Справді, як сказав Ісус, добру новину будуть проповідувати по цілій населеній землі. Увесь день ми ділилися з цими дружелюбними і гостинними людьми підбадьорливими думками зі Святого Письма і милувалися захопливими краєвидами.

Був ясний, сонячний день. З яскраво-жовтих кущів дроку, яких тут дуже багато, доносився приємний солодкий аромат. Болотисті поля були вкриті килимом весняних квітів. Піщані береги заток переходили у стрімкі скелі, на яких баклани та олуші будують свої гнізда. Удалечині виднілися десятки острівців, багато з яких незаселені. Тут є бухта Ревучі Води. Як гарно Єгова усе створив!

У Скібберіні в місцевому зборі Свідків я з багатьма потоваришувала. Особливе враження на мене справив каякінг. Побачити  берег Ірландії з каяка — це щось! Ми хотіли зловити трохи риби на вечерю, але тюлені, які пристали до нас, були швидші. На березі ми вигадували нові ігри, і я навіть пробувала навчитися ірландських танців.

Також ми ознайомилися з історією містечка Скібберін. Коли у 40-х роках XIX сторіччя було втрачено урожай ірландської картоплі, містечко та його околиці найбільше постраждали від голоду. Тисячі померли, 9000 з котрих було поховано у спільній могилі. Але невдовзі під правлінням Божого Царства вже ніколи не буде голоду, і безліч жертв голоду воскреснуть до життя на райській землі.

З місцевими Свідками ми відвідували людей на величезній території збору, куди важко дістатися. Ми під’їхали вузькою, крутою дорогою до будинків, які височіли на краю урвиська з видом на Атлантичний океан. Господарі були привітними й гостинними. Так само як і на Заячому острові, ми розпочали розмову з того, що приїхали сюди в гості й принагідно хочемо поділитися з ними чудовою біблійною звісткою.

Моя мама розмовляла з жінкою, яка охоче взяла журнали «Вартова башта» і «Пробудись!». Через кілька днів ми знову навідались до неї, і вона сказала, що журнали їй дуже сподобались.

«Принесіть мені, будь ласка, більше літератури. Розмови на біблійні теми мене дуже цікавлять»,— сказала вона. Ми повідомили цій жінці, що вже вертаємося додому, але домовимося, щоб до неї хтось приїжджав.

«У будь-якому разі,— відповіла вона,— коли ви повернетесь, не забудьте відвідати мене. В ірландців добра зорова пам’ять!»

Останній день відпустки ми провели на березі моря з братами і сестрами місцевого збору. Із зібраних корчів ми розпалили на каменях вогнище, насмажили м’яса і зварили мідій, яких морські хвилі повикидали на скелі. Я, міська дівчина, була просто на сьомому небі!

Які мої враження від тижня в Ірландії? Це були найліпші канікули. Я не лише добре відпочила, але й, щонайголовніше, робила те, що подобається Єгові та що несе йому хвалу. Дуже подобається служити нашому Богові, а ще більшу радість приносить те, що я роблю це з найліпшими друзями і родиною, які поділяють мої почуття. Повернувшись додому, я дякувала Єгові за те, що він подарував мені так багато сердечних друзів, які теж люблять його. Цей тиждень запам’ятався мені на все життя.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

An Post, Ireland