Чи ви знаєте?

Чому євреї так ретельно досліджували свої родоводи?

▪ Генеалогічні записи були незамінними для визначення племінних і родинних зв’язків. Вони також були потрібні, щоб знати поділ землі та спадкових наділів. Особливо важливо було простежити родовід обіцяного Месії. Євреї добре знали, що Він мав прийти з Давидового роду і з племені Юди (Івана 7:42).

За словами одного вченого, «посада священика і левита передавалася у спадок... тому дуже важливо було стежити за чистотою родоводу». Від ізраїльтянки, яка виходила заміж за священика, вимагалося надати докази чистоти свого родоводу, щоб рід священиків залишався «непідробним і чистим». За часу Неемії декілька родин левитів були позбавлені права виконувати свої обов’язки. Чому? Вони «шукали запису свого родоводу, але він не знайшовся» (Неемії 7:61—65).

Крім того, Мойсеїв закон наказував, щоб жоден незаконнонароджений син або «аммонітянин та моавітянин... не входив на збори Господні» (Повторення Закону 23:3, 4). У зв’язку з цим вищезгаданий вчений каже: «Щоб користуватися будь-якими громадськими правами, особа мала довести чистоту свого походження. Ось чому навіть простий ізраїльтянин знав своїх найближчих предків і міг назвати, до якого з дванадцяти племен він належить» («Jerusalem in the Time of Jesus», by Joachim Jeremias).

Як євреї укладали і зберігали свої генеалогічні списки?

▪ Письменники Євангелій Матвій та Лука записали точні генеалогічні списки Ісусових прародичів (Матвія 1:1—16; Луки 3:23—38). Також до наших днів дійшли інші родоводи. Наприклад, у єврейському мідраші, тобто коментарях, згадано про рабина Гілеля, який жив за днів Ісуса: «Генеалогічний сувій, знайдений в Єрусалимі, містить відомості про те, що Гілель був нащадком Давида». Йосиф Флавій, єврейський історик I сторіччя, у своїй праці «Життя» твердив, що його пращурами були священики, а по материнській лінії він мав «царське коріння». Він казав, що довідався про це з «громадських реєстрів».

Про збереження списків священицьких родин Йосиф Флавій у творі «Проти Апіона» писав, що це завдання було доручено «найвідповідальнішим особам». В «Єврейській енциклопедії» говориться: «Цими записами, здається, відав спеціальний службовець. А в Єрусалимі існував суд, який розглядав спори щодо родоводів». Єврей, який не походив зі священицької родини, був зареєстрований у місті свого батька (Луки 2:1—5). Письменники Євангелій, очевидно, шукали інформацію у громадських архівах. Також деякі родини вели свої генеалогічні записи.