«За діла ваші буде нагорода»

ЦАР АСА на чолі свого війська швидко спускається з юдейських пагорбів. Коли перед ним відкривається широка прибережна долина, він зупиняється — і йому холоне серце. Перед ним розкинувся ворожий табір. Військо ефіопів налічує мільйон воїнів, а військо Аси приблизно вдвічі менше.

Битви не уникнути. Що ж робитиме Аса? Даватиме накази своїм полководцям? Буде підносити дух воїнів? Писати листи додому? Ні. Опинившись у небезпеці, Аса звертається до Єгови в молитві.

Перш ніж ми проаналізуємо ці події і молитву царя Аси, згадаймо, якою людиною він був. Що впливало на його вчинки? Чи Аса мав підстави сподіватися Божої підтримки? Як з розповіді про Асу видно, що Єгова благословляє добрі діла своїх служителів?

ДОБРІ ВЧИНКИ АСИ

Протягом 20 років після того, як Ізраїль поділився на два царства, Юда поступово втягувалась у язичницькі звичаї. На той момент, коли Аса став царем (977 рік до н. е.), навіть царський двір погруз у поклонінні ханаанським богам родючості. Однак про Асу Біблія каже, що він «робив... добре та вгодне в очах Господа, Бога свого». Аса «повсував... жертівники чужих богів та пагірки, і порозбивав камінні стовпи для божків, і постинав святі дерева» (2 Хр. 14:1, 2). Також Аса повиганяв з Юдиного краю «блудодіїв», які при храмі займалися содомією. На цьому Аса не зупинився. Він настійно заохочував народ «звертатися до Господа, Бога батьків своїх, і виконувати Його Закона та заповідь» (1 Цар. 15:12, 13; 2 Хр. 14:3).

Ревність Аси до правдивого поклоніння потішала серце Єгови, і Бог винагородив його: в краї роками панував мир. Тому цар міг сказати: «Зверталися ми до Господа, нашого Бога. Зверталися ми, і Він дав нам мир навколо». За таких сприятливих обставин народ укріпляв міста в царстві Юди. Біблія повідомляє, що міста «побудували, і [народу] щастило» (2 Хр. 13:23; 14:5, 6).

НА ПОЛІ БОЮ

Отож не дивно, що Аса молився до Бога, стикнувшись з найбільшою армією, згаданою в Біблії. Він знав, що Єгова винагороджує вчинки віри. У молитві цар благав Бога про порятунок. Він розумів: якщо покладатиметься на Єгову, то подолає будь-якого ворога, хоч би яким численним і могутнім той був. Ця боротьба торкалася Божого імені, тому Аса і звернувся до Єгови. Цар молився: «Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо ми на Тебе опираємося, і в Ім’я Твоє ми прийшли на цю безліч. Господи, Ти Бог наш, нехай людина не має сили проти Тебе!» (2 Хр. 14:10). Він наче говорив: «Ефіопи виступили проти тебе, Єгово. Не дозволь ворогам зневажити твоє ім’я, не дай нікчемним людям знищити тих, хто називається твоїм іменем». Тож «побив Господь кушеян [тобто ефіопів] перед Асою та перед Юдою,— і кушеяни повтікали» (2 Хр. 14:11).

 Сьогодні народ Єгови також стикається з могутніми противниками. Щоправда, ми не ведемо буквальної війни і не застосовуємо буквальної зброї. Вірні служителі Бога ведуть духовну боротьбу заради його імені, тому вони впевнені, що Єгова дасть їм перемогу. Кожному з нас доводиться протистояти поширеному духу вседозволеності, боротися з власними слабкостями чи оберігати свою сім’ю від згубного впливу цього світу. Хоч би які труднощі в нас виникли, молитва Аси послужить нам підбадьоренням. Його перемога була перемогою Єгови. Отже, той, хто покладається на Єгову, може розраховувати на його підтримку. Жодна людина не здатна протистояти Єгові.

ПІДБАДЬОРЕННЯ І ПЕРЕСТОРОГА

Коли Аса повертався з поля бою, йому назустріч вийшов пророк Азарія. Він промовив слова підбадьорення і перестороги: «Послухайте мене, Асо та ввесь Юдо й Веніямине! Господь з вами, якщо будете з Ним, і якщо будете Його шукати, дасть вам знайти Себе. А якщо ви полишите Його,— полишить Він вас!» Азарія додав: «Кріпітесь, не опускайте рук, бо за діла ваші буде нагорода» (2 Хр. 15:1, 2, 15:7, Хом.).

Ці слова зміцнюють нашу віру. Вони свідчать про те, що Єгова буде з нами, доки ми вірно йому служитимемо. Не сумніваймося, що він чує нас, коли ми благаємо його про підтримку. «Кріпітесь»,— сказав Азарія. Справді, нерідко потрібна неабияка мужність, щоб поводитись правильно, але з допомогою Єгови нам це під силу.

Бабуся Аси, Мааха, зробила огидного ідола для поклоніння священній палі, тому Асі довелося піти на непростий крок — позбавити її титулу цариці. Крім того, він спалив її ідола (1 Цар. 15:13, Хом.). Бог поблагословив Асу за його рішучість і сміливість. Незалежно від того, чи наші рідні зберігають відданість Богу, нам слід непохитно триматися Єгови і його праведних норм. Єгова неодмінно винагородить нас за вірність.

Аса з радістю спостерігав, як чимало ізраїльтян з відступницького північного царства почали стікатися до Юдиного краю, коли зрозуміли, що Єгова підтримує його царя. Вони так цінували чисте поклоніння, що були готові покинути свої домівки, аби тільки жити серед служителів Єгови. Аса і весь народ Юди «ввійшли... в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею». Яким був результат? Бог «дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо» (2 Хр. 15:9—15). Нас теж потішає те, що люди, які люблять праведність, стають на шлях поклоніння Єгові.

А втім, слова Азарії містили і пересторогу. Він сказав: «Якщо ви полишите [Єгову],— полишить Він вас!» Нехай з нами цього ніколи не станеться, адже наслідки можуть бути трагічними (2 Пет. 2:20—22). Біблія не пояснює, чому Єгова передав Асі таке застереження, але нам відомо, що цар його не послухався.

 «ЗРОБИВ ТИ НЕРОЗУМНО»

У 36-й рік правління Аси ізраїльський цар Баша виступив проти Юди. Баша почав укріпляти Раму — прикордонне місто, що лежало за 8 кілометрів на північ від Єрусалима. Він робив це, очевидно, для того, щоб його піддані не переходили до Аси і не наверталися на чисте поклоніння. Проте цар Аса не покладався на Бога, як у випадку з ефіопами, а звернувся по допомогу до людини. Він послав дарунок цареві Сирії і попросив його виступити проти північного царства Ізраїлю. Коли сирійці здійснили кілька нападів, Баша відступив від Рами (2 Хр. 16:1—5).

Єгова не був задоволений таким учинком Аси і доручив пророку Ханані повідомити йому про це. Аса, мабуть, ще пам’ятав, як Бог завдав поразки ефіопам, тому мав розуміти, що «очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього». Ймовірно, цар послухався чиєїсь поганої поради або ж не вважав Башу та його військо серйозними ворогами і думав, що впорається з ними самотужки. У всякому разі, Аса опирався на людське міркування, а не на Єгову. «Зробив ти нерозумно,— сказав Ханані,— бо відтепер будуть у тебе війни» (2 Хр. 16:7—9).

Аса розгнівався на пророка Ханані і кинув його до в’язниці, закувавши в колодки (2 Хр. 16:10). Чи думав Аса, що не заслуговує докору, бо вірно служив Єгові протягом багатьох років? Чи в похилому віці він втратив здатність тверезо мислити? Біблія про це не говорить.

У 39-й рік правління в Аси почали сильно боліти ноги. «Та й у хворобі своїй не звертався він до Господа, але до лікарів». Очевидно, в той час Аса нехтував своїм духовним здоров’ям. Скоріш за все, у такому стані і з таким складом розуму на 41-й рік свого царювання Аса помер (2 Хр. 16:12—14).

Все ж добрі риси Аси і його ревність до чистого поклоніння переважали над його помилками. Він ніколи не переставав служити Єгові (1 Цар. 15:14). Чого ми можемо навчитися, проаналізувавши події з життя Аси? Приклад цього царя показує, що варто пригадувати, як Єгова допомагав нам у минулому. Такі спогади будуть спонукувати нас просити в Єгови підтримки, коли зазнаємо нових випробувань. Не слід думати, що ми не потребуємо біблійних порад, оскільки вже багато років вірно служимо Єгові. Хоч би як довго ми були його поклонниками, Бог докорятиме нам, якщо ми допустимось помилки. Щоб отримати користь від виправлення, необхідно покірно його приймати. А найважливіший урок з життя Аси полягає в тому, що наш небесний Батько буде з нами, поки ми будемо з ним. Очі Єгови спостерігають за цілою землею і шукають тих, хто відданий йому. Він винагороджує таких людей, зміцнюючи їх. Єгова підтримував Асу, тож він підтримає і нас.

[Вставка на сторінці 9]

Єгова винагороджує своїх вірних служителів, які ведуть духовну боротьбу

[Вставка на сторінці 10]

Щоб робити те, що правильне в очах Єгови, потрібна мужність