СПОКОНВІКУ жінки намагалися зробити себе гарнішими. Давні малюнки в гробницях, настінні розписи та мозаїки свідчать, що народи стародавньої Месопотамії та Єгипту широко використовували косметику. Сильно підведені очі мигдалевидної форми, як у єгиптянок на давніх зображеннях, з часом почали подобатися багатьом.

А що сказати про ізраїльтян? Чи жінки в стародавньому Ізраїлі користувалися косметикою? І якщо так, то якою? Звичайно, в Ізраїлі не робили ані настінних розписів, ані зображень у гробницях, які допомогли б нам відповісти на ці питання. Але деякі біблійні розповіді, а також численні археологічні знахідки в краях, згаданих у Біблії, проливають світло на те, як у біблійні часи користувалися косметикою.

Під час розкопок на території Ізраїлю було знайдено безліч предметів, пов’язаних з використанням косметики і пахощів. Серед знахідок були кам’яні ступки й пластини для розтирання та перемішування косметичних засобів, продовгасті пляшечки для пахощів, алебастрові баночки для мазей і відполіровані бронзові дзеркала з ручками. Приміром, на ручці однієї ложечки зі слонової кості з одного боку були вирізьблені пальмові гілки, а з іншого — жіноче обличчя в обрамленні голубів.

Заможні люди зберігали косметичні засоби в оздоблених мушлях. В Єгипті і Ханаані були знайдені косметичні ложечки зі слонової кості та дерева. Деякі з них виглядали дуже вигадливо, наприклад, були зроблені у формі дівчини, що пливе. Усі ці знахідки свідчать про те, що в ті часи жінки широко використовували косметику.

Згідно з Біблією, одну з доньок Йова звали Керен-Гаппух, що в перекладі з єврейської може означати «ріг чорної фарби (для очей)», тобто посудина або коробочка для зберігання сурми — фарби для очей (Йова 42:14). Це ім’я, очевидно, вказувало на красу жінки, яка його носила, але воно також свідчить, що в давнину користувалися декоративною косметикою.

 Біблійні згадки про фарбування очей завжди стосуються жінок, які мали недобру славу, скажімо підступної цариці Єзавелі, а також невірного Єрусалима, що в пророцтвах Єремії та Єзекіїля зображений як проститутка (2 Царів 9:30; Єремії 4:30; Єзекіїля 23:40). Під час розкопок було знайдено багато скляних і кам’яних посудин з тоненькими паличками для нанесення сурми. Це показує, що чимало мешканок відступницького Ізраїлю, а особливо ті, що належали до знаті і заможних родин, перейняли від язичницьких жінок звичку сильно підводити фарбою очі та використовувати багато іншої косметики.

У стародавньому Ізраїлі виготовлення і використання парфумів на основі оливкової олії має довгу історію. У біблійній книзі Вихід записаний рецепт святої пахучої олії, яку священики використовували під час служіння в храмі. До її складу входили кориця, мирра та інші ароматичні рослини (Вихід 30:22—25). Археологи знайшли в Єрусалимі споруду, що, на їхню думку, була майстернею, в якій  у I столітті н. е. виготовляли пахощі і фіміам для храму. В Біблії є чимало згадок про пахучі олії, які використовували і в поклонінні, і в повсякденному житті (2 Хронік 16:14; Луки 7:37—46; 23:56).

У тій частині світу не було вдосталь води, тому ароматичні олії були доречним доповненням до засобів щоденної гігієни. Олію використовували не тільки для того, щоб захистити шкіру від гарячого сухого повітря, а й в косметичних цілях (Рут 3:3; 2 Самуїла 12:20). Перед тим як єврейську дівчину Естер привели до царя Ахашвероша, впродовж 12 місяців їй робили «спа-процедури»: шість місяців натирали мирровою олією і ще шість — бальзамом (Естер 2:12).

Парфуми та ароматичні олії були такими ж цінними, як срібло і золото. Коли цариця Шеви прийшла з далеких країв до царя Соломона, вона піднесла йому цінні дари, серед яких були золото, коштовне каміння і бальзам (1 Царів 10:2, 10). Коли цар Єзекія хвалився перед посланцями з Вавилону своїми скарбами, то, окрім срібла, золота і зброї, він показав їм «пахощі [«бальзам», НС], і добру оливу» (Ісаї 39:1, 2).

З різних квітів, плодів, листя, смол і кори добували лише невелику кількість ефірних олій. У Біблії згадуються такі ароматичні рослини, як аїр, алое, касія, кориця, мирра, нард, шафран, а також запашні смоли: бальзам, бделій і ладан. Деякі ароматичні речовини добували з рослин Йорданської долини, а інші привозили з Індії, Південної Аравії та інших країв знаменитим «шляхом пахощів».

Як вже було сказано, у Біблії бальзам згадується в розповідях про царицю Естер, царицю Шеви та царя Єзекію. У 1988 році в одній з печер Кумрану, що на західному узбережжі Мертвого моря, було знайдено пляшечку олії. Ця знахідка викликала багато питань. Чи не був часом у цій пляшечці знаменитий бальзам? Вчені не можуть точно відповісти на це питання. Донині садівники намагаються відновити славетні гаї бальзамічних рослин.

Існують підстави вважати, що бальзам, згаданий в Біблії, добували з рослин, які росли в місцевості навколо Ен-Геді. Під час розкопок були знайдені печі, глеки та різноманітні предмети з металу і кості, датовані VI століттям до н. е. Ці речі були схожими на ті, які використовували для виготовлення пахощів в інших місцевостях. Більшість вчених вважає, що кущі, з яких добували бальзам, були завезені з Аравії або Африки. Пахощі виготовляли зі смоли цих рослин. Бальзам був настільки цінним, що методи його виготовлення і вирощування бальзамічних рослин трималися в секреті.

Деколи бальзам використовували навіть при веденні політичної гри. Наприклад, згідно з повідомленням історика Йосифа Флавія, Марк Антоній заволодів цілим гаєм дорогоцінних бальзамічних рослин і подарував його своїй коханці, єгипетській цариці Клеопатрі. А римський історик Пліній Старший писав, що під час юдейської війни у I столітті н. е. єврейські воїни намагалися знищити всі насадження бальзамічних рослин, щоб вони не дісталися римлянам.

Біблія і археологічні знахідки проливають світло на те, як застосовувалася косметика у біблійні часи. Біблія не забороняє використовувати косметику чи прикрашати себе якимось іншим чином, але наголошує, що це треба робити скромно і з розважністю (1 Тимофія 2:9). Апостол Петро звернув увагу, що «надзвичайну цінність у Божих очах» має «спокійний і лагідний дух». Оскільки ми живемо в час, коли мода швидко міняється, то це, безперечно, добра порада для християнських жінок — як молодих, так і старших (1 Петра 3:3, 4).