1. Чому Єгову можна назвати першим і незрівнянним Проповідником?

ПРОПОВІДНИК ЄВАНГЕЛІЯ — це той, хто ділиться з іншими доброю новиною. Першим і незрівнянним Проповідником є Бог Єгова. Невдовзі після бунту наших прабатьків він проголосив добру новину про те, що змій, Сатана Диявол, буде знищений (Бут. 3:15). Упродовж століть Єгова надихав вірних чоловіків, аби вони записали подробиці щодо того, як з його імені буде знято докір, як він усуне шкоду, завдану Сатаною, і як людство зможе отримати те, що втратили Адам і Єва.

2. а) Яку роль відіграють ангели у праці проповідування? б) Який приклад Ісус залишив для проповідників євангелія?

² Ангели також є проповідниками. Вони проголошують добру новину і допомагають іншим поширювати її (Луки 1:19; 2:10; Дії 8:26, 27, 35; Об’яв. 14:6). А що сказати про архангела Михаїла? Перебуваючи на землі як Ісус, він залишив хороший приклад для проповідників євангелія. Все його життя зосереджувалось на проповідуванні доброї новини (Луки 4:16—21).

3. а) Яку добру новину ми проповідуємо? б) Які запитання мають цікавити нас, як проповідників доброї новини?

³ Ісус наказав своїм учням бути проповідниками євангелія (Матв. 28:19, 20; Дії 1:8). Апостол Павло заохочував свого співпрацівника Тимофія: «Будь проповідником євангелія, старанно виконуй своє служіння» (2 Тим. 4:5). Яку добру новину ми, як послідовники Ісуса, проголошуємо? Вона містить підбадьорливе запевнення в тому, що наш небесний Батько, Єгова, любить нас (Ів. 3:16; 1 Пет. 5:7). Про його любов до людей свідчить Боже Царство. Тому ми залюбки розповідаємо іншим, що всі, хто підкоряється правлінню Царства, слухається Бога і чинить праведність, можуть бути Його друзями  (Пс. 15:1, 2). Крім того, Єгова має намір усунути всі страждання і стерти з нашої пам’яті біль, якого вони завдали нам. Хіба ж це не добра новина? (Ісаї 65:17). Нам, як проповідникам євангелія, варто розглянути два важливих запитання: «Чому людям необхідно почути добру новину? Як нам бути вмілими проповідниками?»

4. Які неправдиві історії про Бога іноді розповідають людям?

⁴ Уявіть собі: хтось каже вам, що батько покинув вас і вашу сім’ю. Ті, хто стверджує, що знає його, говорять, що він байдужий, таємничий і жорстокий. Дехто може навіть переконувати вас, що немає змісту намагатися відновити з ним свої стосунки, бо він мертвий. По суті, багатьом розповідають щось подібне про Бога. Їх навчають, що він таємничий, непізнаванний і безжалісний. Наприклад, деякі релігійні провідники твердять, що Бог вічно мучитиме поганих людей у пеклі. Інші звинувачують його в стражданнях, спричинених стихійними лихами. Хоча ці лиха забирають життя і добрих, і злих, такі люди кажуть, що це покарання від Бога.

5, 6. Як впливають на людей теорія еволюції та фальшиві вчення?

⁵ Ще дехто доводить, що Бога не існує. Візьмімо для прикладу теорію еволюції. Чимало її прихильників заявляють, що життя не мало розумного початку. Вони стверджують, що не існує ніякого Творця. Хтось навіть каже, що оскільки люди походять від тварин, то не дивно, що вони поводяться, як тварини. Такі люди виправдовують жорстоке панування сильного над слабким, кажучи, що такий закон природи. Тож зрозуміло, чому багато хто переконаний у тому, що несправедливість пануватиме завжди. Ті, хто вірить в еволюцію, живуть без надії на майбутнє.

⁶ Без сумніву, теорія еволюції і фальшиві релігійні вчення посприяли тому, що людство в ці останні дні перебуває в жалюгідному стані (Рим. 1:28—31; 2 Тим. 3:1—5). Такі людські вчення не є справжньою і вічною доброю новиною. Натомість, як видно зі слів апостола Павла, через них «розум [людей] огорнула темрява, і вони відчужені від життя, джерелом якого є Бог» (Еф. 4:17—19). Крім того, теорія еволюції і лжевчення перешкоджають людям приймати добру новину, яка походить від Бога. (Прочитайте Ефесян 2:11—13).

7, 8. Що саме допоможе людям повністю збагнути добру новину?

⁷ Щоб примиритися з Богом, люди спочатку повинні переконатися, що він існує і що є всі підстави наближатися до нього. Ми допоможемо їм набути такого знання, спонукуючи розмірковувати над творивом. Коли люди неупереджено вивчають творіння, вони довідуються про Божу мудрість і силу (Рим. 1:19, 20). Щоб допомогти людям роздумувати про дивовижні діла нашого Величного Творця і розвинути благоговійний страх перед ним, ми можемо використовувати дві брошури: «Чи виникло життя само по собі?» і «Походження життя. П’ять важливих запитань». Все ж ті, хто лише досліджує творіння, не знайдуть відповідей на деякі складні життєві запитання, як-от: чому Бог допускає страждання? Який намір Бога щодо землі? Чи Бог дбає про кожного з нас?

⁸ Люди зможуть повністю збагнути добру новину про Бога і його наміри тільки завдяки вивченню Біблії. Ми маємо честь допомагати їм знаходити відповіді на їхні запитання. Але щоб досягати сердець своїх слухачів, нам необхідно не просто наводити  факти, а й старатись переконувати їх (2 Тим. 3:14). Ми навчимося краще переконувати людей, якщо будемо брати приклад з Ісуса. Чому він мав успіх у цьому? Зокрема тому, що вміло послуговувався запитаннями. Як нам наслідувати його?

9. Що потрібно робити, якщо ми хочемо допомогти людям духовно одужати?

⁹ Чому нам, подібно до Ісуса, потрібно використовувати запитання, коли ми звіщаємо добру новину? Розгляньмо такий приклад. Лікар каже, що має для вас хорошу звістку. Він може вилікувати вас, якщо вам зробити серйозну операцію. Ви можете повірити йому. Але чи ви довіряли б лікарю, який дав таку обіцянку, не поставивши перед тим жодного запитання стосовно вашого здоров’я? Навряд чи. Хоч би яким талановитим був лікар, він має розпитати і уважно вислухати пацієнта, щоб визначити симптоми. Тільки тоді він зможе надати кваліфіковану допомогу. Так само, якщо ми хочемо допомогти людям прийняти добру новину про Царство, нам треба вчитися вміло використовувати запитання. Лише після того, як ми чітко зрозуміємо, в якому духовному стані перебуває людина, ми зможемо їй допомогти.

10, 11. Чого ми можемо досягти, наслідуючи Ісусів спосіб навчання?

¹⁰ Ісус знав, що вдало підібрані запитання не тільки допоможуть вчителю більше дізнатися про учня, а й спонукають співрозмовника до обговорення. Наприклад, коли Ісус хотів подати своїм учням урок смирення, він спочатку поставив їм запитання, яке змусило їх задуматися (Марка 9:33). Щоб навчити Петра робити висновки на основі принципів, Ісус використав запитання, відповісти на яке можна було по-різному (Матв. 17:24—26). Іншого разу Ісус хотів довідатися, що було в серці учнів, тому поставив їм декілька запитань стосовно точки зору. (Прочитайте Матвія 16:13—17). Ставлячи запитання і висловлюючи твердження, Ісус не просто наводив факти. Він торкався сердець і спонукував людей жити відповідно до доброї новини.

¹¹ Якщо ми наслідуємо Ісуса та ефективно використовуємо запитання, то досягнемо принаймні три цілі. Ми з’ясуємо, як найліпше допомагати людям, навчимося долати спроби припинити розмову і зможемо вчити смиренних людей отримувати користь з вивчення. Розгляньмо три уявні ситуації, з яких видно, як вміло послуговуватися запитаннями.

12—14. Як допомогти дитині впевненіше ділитися доброю новиною? Наведіть приклад.

¹² Ситуація перша. Скажімо, твоя дитина-підліток боїться обстоювати перед однокласником свою віру у творення. Що ти зробиш? Без сумніву, ти хочеш допомогти їй впевнено ділитися доброю новиною. Замість того щоб критикувати дитину чи відразу давати пораду, ти міг би наслідувати приклад Ісуса і поставити кілька запитань стосовно її точки зору. Як це зробити?

¹³ Прочитай разом з дитиною певну інформацію з брошури «Походження життя. П’ять важливих запитань» і після цього запитай, які факти її найбільш зацікавили. Заохоть дитину подумати, чому вона особисто переконана в існуванні Творця і чому хоче виконувати його волю (Рим. 12:2).  Поясни дитині, що її віра в Бога і бажання виконувати його волю можуть ґрунтуватися на підставах, відмінних від твоїх.

¹⁴ Потім скажи їй, що подібно вона може поговорити з однокласником. Іншими словами, дитина могла б навести деякі факти і поставити навідні запитання або запитання про погляд. Приміром, можна попросити однокласника прочитати рамку на 21-й сторінці брошури «Походження життя» і запитати: «Чи правда, що ДНК містить стільки інформації, скільки не може вмістити жоден сучасний комп’ютер?» Скоріш за все, однокласник погодиться. Тоді можна поставити наступне запитання: «Якщо фахівцям з комп’ютерної техніки не під силу сконструювати такої машини, то як це могла зробити позбавлена розуму матерія?» Щоб дитина почувалася впевненіше, коли обстоює свої вірування перед іншими, було б добре регулярно проводити з нею такі репетиції. Якщо ти навчиш дитину вміло використовувати запитання, то допоможеш їй бути ліпшим проповідником євангелія.

15. Як нам використовувати запитання, щоб допомогти атеїсту?

¹⁵ Ситуація друга. У служінні ми зустрічаємо людей, які сумніваються в існуванні Бога. Наприклад, хтось каже, що є атеїстом. Не варто через це припиняти розмову. Натомість можна тактовно запитати співрозмовника, чи давно він є атеїстом і що спонукало його зайняти таку позицію. Вислухавши відповідь людини і похваливши її за те, що вона серйозно обдумувала це питання, ми могли б запитати: «Як ви вважаєте, хіба не мудро ознайомитися з матеріалом, в якому представляються докази того, що життя було створене?» Якщо співрозмовник неупереджений, він, імовірно, скаже, що було б нерозсудливо відмовлятися розглянути і такі докази.  Тоді можна запропонувати йому брошуру «Чи виникло життя само по собі?» або брошуру «Походження життя. П’ять важливих запитань». Люб’язно поставлені тактовні запитання діють, наче ключик, яким можна відчинити серце людини для доброї новини.

16. Чому не слід задовольнятися тим, що зацікавлений дає відповіді, переказуючи матеріал, надрукований у посібнику для вивчення?

¹⁶ Ситуація третя. Під час біблійного вивчення зацікавлений дає відповіді, переказуючи матеріал, надрукований у посібнику для вивчення. Якби ми були задоволені цим, то могли б сповільнювати його духовний ріст. Чому? Тому що учень, який переповідає інформацію, не роздумуючи над нею, навряд чи пустить глибокі духовні корені. Він, немов рослина, може легко зів’янути під палючим сонцем переслідувань (Матв. 13:20, 21). Щоб запобігти цьому, необхідно питати учня про його особисту думку стосовно того, що він дізнається. Намагаймося з’ясувати, чи зацікавлений погоджується з розглянутими думками. А що важливіше, нехай він пояснить, чому погоджується або не погоджується з ними. Потім допоможімо йому поміркувати над біблійними віршами, щоб він сам міг зробити правильний висновок (Євр. 5:14). Якщо ми вміло використовуємо запитання, людина, яку ми навчаємо, скоріш за все, міцно вкорениться у вірі і зможе опиратися тиску тих, хто буде протидіяти їй чи вводити її в оману (Кол. 2:6—8). Що ще можна робити, аби бути здібним проповідником євангелія?

17, 18. Як тобі співпрацювати з вісником у служінні, як злагоджена команда?

¹⁷ Ісус послав своїх учнів проповідувати по двох (Марка 6:7; Луки 10:1). Пізніше апостол Павло згадав про «співпрацівників», які разом з ним «пліч-о-пліч боролись заради доброї новини» (Фил. 4:3). Відповідно до цього біблійного прикладу Свідки Єгови у 1953 році почали брати участь у програмі, за якою одні вісники Царства навчали у служінні інших *.

¹⁸ Як тобі співпрацювати з братом чи сестрою в служінні, як злагоджена команда? (Прочитайте 1 Коринфян 3:6—9). Шукай у своїй Біблії вірші, які використовує твій напарник. Уважно слухай його і господаря. Слідкуй за ходом обговорення, щоб при потребі допомогти своєму партнерові спростувати заперечення (Еккл. 4:12). Але ти маєш бути обережним, щоб не переривати ходу думок напарника. Твій нестримний запал може знеохотити його і спантеличити господаря. Іноді доречно приєднатися до обговорення. Якщо ти вирішив щось сказати, обмежся однією-двома думками і дозволь напарнику знову продовжити розмову.

19. Про що варто пам’ятати і чому?

¹⁹ Як тобі і твоєму напарнику співпрацювати один з одним, коли ви переходите від дому до дому? Чому б у цей час не обговорити, як можна поліпшити свої вступи? Будь обережним, щоб твої висловлювання про мешканців території не знеохочували. Також остерігайся того, щоб постійно обговорювати негативні риси одновірців (Прип. 18:24). Варто пам’ятати, що ми глиняні посудини. Єгова виявив до нас надзвичайну доброту, доручивши нам дорогоцінне служіння — проповідування доброї новини. (Прочитайте 2 Коринфян 4:1, 7). Тож нехай кожен з нас цінує цей скарб, якнайліпше виконуючи свій обов’язок проповідника євангелія.