1, 2. а) Що допомогло тобі прийняти рішення служити Богові? б) Які запитання стосовно духовного спадку ми обговоримо?

МІЛЬЙОНИ з нас прийняли мудре рішення служити Богу Єгові і точно йти слідами Ісуса Христа (Матв. 16:24; 1 Пет. 2:21). Ми не ставимось до свого присвячення Богові легковажно. Наше рішення ґрунтувалося не на поверховому знанні кількох біблійних віршів, а на ретельному дослідженні Божого Слова. Ми зміцнили свою віру, довідавшись про спадок, який Єгова дарує тим, хто пізнає́ його, «єдиного правдивого Бога, і посланого [ним] Ісуса Христа» (Ів. 17:3; Рим. 12:2).

² Щоб залишатися вірними християнами, нам треба приймати рішення, які подобаються нашому небесному Батькові. Тож у цій статті розглядатимуться такі важливі запитання: що є нашою спадщиною? Як ми маємо ставитися до неї? Що нам робити, аби не втратити свого спадку? Що допоможе нам приймати мудрі рішення?

3. Яка спадщина чекає на а) помазанців та б) «інших овець»?

³ Відносно невелика кількість християн сподівається отримати «спадщину нетлінну, неопоганену й нев’янучу» — безцінну честь правити з Христом у небі (1 Пет. 1:3, 4). Щоб отримати такий спадок, вони мають «народитися знову» (Ів. 3:1—3). А на який спадок чекають мільйони Ісусових «інших овець», що співпрацюють з помазанцями в проповідуванні доброї новини про Боже Царство? (Ів. 10:16). Інші вівці отримають спадщину, яку не отримали грішні Адам і Єва — вічне життя в раю на землі, де не буде страждань,  смерті і жалоби (Об’яв. 21:1—4). Тому Ісус міг пообіцяти злочинцеві, який помирав поруч з ним: «Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю» (Луки 23:43).

4. Якими благословеннями ми втішаємось уже сьогодні?

⁴ Певними благословеннями, які належать до нашої спадщини, ми втішаємося вже тепер. Оскільки ми віримо у «викуп, який заплатив Христос Ісус», то маємо внутрішній мир і близькі взаємини з Богом (Рим. 3:23—25). Ми чітко розуміємо, в чому полягають дорогоцінні обіцянки, які містяться в Божому Слові. Крім того, ми належимо до сердечного міжнародного братства, що приносить нам незвичайну радість, і маємо велику честь бути Свідками Єгови. Безсумнівно, ми дорожимо нашою спадщиною.

5. Як Сатана намагається впливати на Божих служителів і що допоможе нам вистояти попри його хитрощі?

⁵ Але щоб оберігати свою чудову спадщину, ми мусимо остерігатися хитрощів Сатани. Він завжди намагається підштовхувати Божих служителів до рішень, через які вони могли б втратити свій спадок (Чис. 25:1—3, 9). Усвідомлюючи, що його кінець близько, Сатана докладає неабияких зусиль, щоб звести нас. (Прочитайте Об’явлення 12:12, 17). Якщо ми хочемо «вистояти попри хитрощі Диявола», то маємо і далі високо цінувати нашу спадщину (Еф. 6:11). Стосовно цього ми можемо почерпнути для себе багато корисного із застережливого прикладу Ісава, сина патріарха Ісака.

6, 7. Хто такий Ісав і яка спадщина чекала на нього?

⁶ Приблизно 4000 років тому в Ісака і Ревеки народилися близнята, Ісав та Яків. Коли хлопці виросли, вони дуже відрізнялися характерами і вподобаннями. «Став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків — чоловіком мирним [«бездоганним», «Переклад нового світу», англ.], що в наметах сидів» (Бут. 25:27). Єврейське слово, перекладене як «бездоганний», «вказує на непорочність і навіть невинність»,— зазначив перекладач Біблії Роберт Алтер.

⁷ Коли Ісаву і Якову виповнилось 15 років, помер їхній дідусь Авраам, але Єгова не забув обіцянки, яку дав йому. Пізніше Єгова повторив її Ісакові, зазначивши, що всі народи землі отримають благословення завдяки потомству Авраама. (Прочитайте Буття 26:3—5). Давши цю обіцянку, Бог виявив, що Месія — вірне «насіння», згадане в Буття 3:15, прийде з нащадків Авраама. Будучи первенцем Ісака, Ісав мав законне право на цю обіцянку. Яка ж чудова спадщина чекала на Ісава! Чи він цінував її?

8, 9. а) Який вибір щодо своєї спадщини зробив Ісав? б) Що з роками усвідомив Ісав стосовно свого вибору і як він відреагував?

⁸ Одного дня Ісав прийшов з поля і побачив, що «зварив був Яків їжу». «Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я»,— попросив нетерпляче Ісав. У відповідь Яків сказав йому: «Продай же нині мені своє перворідство». Який вибір зробив Ісав? Як не дивно, він промовив: «Нащо ж мені оте перворідство?» Ісав надав перевагу мисці їжі, а не праву первородства! Яків хотів мати законне підтвердження того, що Ісав продасть йому первородство, тому наполіг: «Присягни ж мені нині». Ісав без вагань відмовився від свого права первородства. Після цього «Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з’їв, і випив, і встав та  й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє» (Бут. 25:29—34).

⁹ Минули роки. Ісак думав, що він при смерті, тож Ревека зробила все, аби впевнитись, що Яків дійсно отримає втрачене Ісавом право первородства. Коли Ісав зрозумів, що вчинив нерозсудливо, то став благати Ісака: «Поблагослови мене,— також мене, батьку мій!.. Чи ти не заховав для мене благословення?» Ісак сказав, що не може змінити благословення, яке вже дав Якову. Тоді «підніс Ісав голос свій, та й заплакав» (Бут. 27:30—38).

10. Як Єгова ставився до Ісава та Якова і чому?

¹⁰ Що ми довідуємося про склад розуму Ісава зі Святого Письма? Він показав, що задоволення плотських бажань було для нього важливішим за майбутні благословення, які належали до його спадщини. Ісав не дорожив правом первородства і, мабуть, не любив Бога по-справжньому. Більш того, Ісав не подумав про те, як його поведінка вплине на його нащадків. На противагу йому Яків високо цінував свій спадок. Наприклад, обираючи дружину, він прислухався до батьківських вказівок (Бут. 27:46—28:3). Це вимагало від Якова терпіння і саможертовності, але Єгова поблагословив його і він став прабатьком Месії. Як Бог ставився до Ісава та Якова? Через пророка Малахію Єгова сказав: «Я Якова був покохав, а Ісава зненавидів» (Мал. 1:2, 3).

11. а) Чому розповідь про Ісава стосується нас як християн? б) Чому Павло згадує блуд разом з учинком Ісава?

¹¹ Чи біблійна розповідь про Ісава стосується сучасних християн? Так. Апостол Павло радив одновірцям бути обачними, «щоб не було серед [них] ні блудників, ні тих, хто не цінує святого, подібно до Ісава, який проміняв права первородства на миску їжі» (Євр. 12:16). Це попередження все ще актуальне для християн. Нам необхідно й далі цінувати святе, щоб не піддатися плотським бажанням і не втратити нашу духовну спадщину. Але чому Павло згадує блуд разом з учинком Ісава? Тому що плотське мислення, як у Ісава, ймовірно, призведе до того, що людина знехтує святим заради недозволеної насолоди, як-от блуду.

12. а) Як Сатана розставляє перед нами спокуси? б) Наведіть біблійні приклади, які допоможуть нам, коли ми стоїмо перед важким вибором.

¹² Ми, як служителі Єгови, безумовно, намагаємось уникати ситуацій,  в яких могли б піддатися спокусі і вчинити неморальність. Ми просимо в Бога Єгови допомоги, щоб вистояти, коли хтось підштовхує нас до непослуху (Матв. 6:13). Але Сатана постійно намагається послабити нашу духовність, у той час як ми стараємось зберігати непорочність у цьому зіпсутому світі (Еф. 6:12). Бог цієї злої системи, Диявол, знає, як використовувати наші грішні бажання, і ставить перед нами спокуси, на які піддаються недосконалі люди (1 Кор. 10:8, 13). Приміром, уяви, що ти потрапив у ситуацію, в якій є можливість задовольнити своє бажання неналежним чином. Який вибір ти зробиш? Чи ти, подібно до Ісава, швидко піддасися спокусі? Чи, навпаки, будеш опиратися їй і втікатимеш від неї, як це зробив син Якова, Йосип, коли його хотіла звабити жінка Потіфара? (Прочитайте Буття 39:10—12).

13. а) Як сьогодні багато хто наслідує Йосипа і як дехто поводиться подібно до Ісава? б) На яку важливу потребу вказують приклади тих, хто поводиться, як Ісав?

¹³ Чимало наших братів і сестер потрапляли в ситуації, в яких мусили вибрати: поводитись, як Ісав чи як Йосип. Більшість з них повелися мудро і потішили серце Єгови (Прип. 27:11). Однак деякі християни, стикнувшись зі спокусою, вчинили, як Ісав, і злегковажили своїм духовним спадком. По суті, щороку саме неправильна сексуальна поведінка стає причиною для застосування судових заходів і виключення зі збору. Тому вкрай важливо готувати своє серце вже тепер, перш ніж ми опинимося в ситуаціях, в яких випробовується наша непорочність (Пс. 78:8). Ми можемо зробити принаймні два кроки, які допоможуть нам захистити себе від спокус і приймати мудрі рішення в майбутньому.

14. Роздуми над якими запитаннями допоможуть нам «відчувати огиду до зла» і «горнутися до добра»?

¹⁴ По-перше, роздумуймо про наслідки наших вчинків. Те, наскільки ми цінуємо духовну спадщину, великою мірою залежить від того, наскільки ми любимо Єгову — Того, хто дарує нам спадок. Зрештою, якщо ми любимо когось, то не хочемо зробити йому боляче. Навпаки, ми намагаємося завоювати його схвалення. З огляду на сказане було б добре знаходити час для роздумів про те, як може позначитися на нас та інших наша неморальна поведінка. Варто поставити собі такі запитання: «Як мій егоїстичний вчинок міг би вплинути на мої стосунки з Єговою? Що відчувала б моя сім’я? Як почувалися б брати і сестри в зборі? Чи не став би я каменем спотикання для інших?» (Фил. 1:10). Крім того, можна запитати себе: «Чи кілька хвилин недозволеної насолоди варті душевного болю, якого може завдати мій вибір? Чи дійсно хочу нагадувати Ісава, котрий гірко плакав, усвідомивши, що накоїв?» (Євр. 12:17). Роздуми над такими запитаннями допоможуть нам «відчувати огиду до зла» і «горнутися до добра» (Рим. 12:9). Якщо ми по-справжньому любимо Єгову, то будемо з усіх сил «горнутися» до своєї спадщини (Пс. 73:28).

15. Що зміцнить нашу здатність протистояти впливу, який загрожує нашій духовності?

¹⁵ По-друге, посилюймо свій захист. Єгова дає нам багато дарів, щоб ми зміцнювали свою здатність протистояти впливу світських факторів, які загрожують нашій духовності. До його дарів належить вивчення Біблії, християнські зібрання, проповідницьке  служіння і молитва (1 Кор. 15:58). Щоразу, як ми виливаємо своє серце в молитві до Єгови і беремо активну участь у християнському служінні, ми наче зміцнюємо оборонний вал, що захищає нас від спокус. (Прочитайте 1 Тимофія 6:12, 19). Міцність такого символічного валу значною мірою залежить від наших зусиль (Гал. 6:7). Це обговорюється в 2-му розділі книги Приповістей.

16, 17. Як ми можемо розвивати здатність приймати мудрі рішення?

¹⁶ Другий розділ книги Приповістей заохочує нас набувати мудрості й розважності. Завдяки таким рисам ми зможемо бачити різницю між добром і злом, між самовладанням і потуранням собі. Але нам це вдасться, лише якщо ми охоче докладатимемо наполегливих зусиль. Біблія підкреслює цю незаперечну істину, кажучи: «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму, якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів,— тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,— бо Господь дає мудрість, з Його уст — знання й розум!» (Прип. 2:1—6).

¹⁷ Тож зрозуміло: ми розвиватимемо необхідну здатність приймати мудрі рішення, якщо будемо виконувати умови, згадані в книзі Приповістей. Ми зможемо успішно опиратися спокусам, якщо дозволяємо словам Єгови формувати нашу внутрішню особистість, якщо наполегливо молимося про керівництво Єгови і якщо продовжуємо шукати Божого знання, як схованих скарбів.

18. Що ти прагнеш продовжувати робити і чому?

¹⁸ Єгова дає знання, розуміння, розважність і мудрість тим, хто з усіх сил шукає цих дарів. Чим наполегливіше ми шукаємо їх і послуговуємося ними, тим ближчими стаємо з Богом Єговою, нашим Дарівником. А близькі взаємини з Богом захищатимуть нас, коли ми зіткнемося зі спокусою. Якщо ми наближаємося до Єгови і маємо благоговійний страх перед ним, то це обереже нас від поганих учинків (Пс. 25:14; Як. 4:8). Нехай дружба з Єговою і побожна мудрість спонукують усіх нас і далі приймати такі рішення, які тішитимуть серце Єгови і завдяки яким ми не втратимо нашої спадщини.