1923 РІК. У концертному залі музично-драматичної консерваторії Сан-Паулу ніде яблуку впасти. Чи ви чуєте сильний голос Джорджа Янґа? Його промову речення за реченням перекладають на португальську. Її уважно слухає аж 585 присутніх. Біблійні вірші португальською мовою проектують на екран. На закінчення роздають сотні примірників буклета «Міліони з людей тепер жиючих ніколи не помруть!» португальською, англійською, німецькою та італійською мовами. Промова має великий успіх. Слово шириться. Через два дні ввечері зал знову ущерть наповнений слухачами, які зібралися вислухати іншу промову. Але що передувало цим подіям?

У 1867 році Сара Беллона Фергусон разом із сім’єю переїхала з США до Бразилії. Сара зрозуміла, що знайшла правду, коли 1899 року прочитала кілька біблійних публікацій, які її молодший брат привіз до Бразилії зі США. Оскільки вона хотіла довідатись більше, то передплатила «Вартову башту» англійською мовою. Захоплена біблійною звісткою, Сара написала братові Чарлзу Тейзу Расселу листа, назвавши себе «живим прикладом того, що правда може досягти кожного, хоч би де він жив».

Сара Фергусон намагалась ділитися біблійною правдою з іншими, але її цікавило, від кого вона, її сім’я, а також усі щирі люди в Бразилії отримають духовну допомогу. В 1912 році бруклінський Бетель сповістив Сару, що до Сан-Паулу приїде брат, який привезе тисячі буклетів «Де знаходяться померлі?» португальською мовою. У 1915 році вона сказала, що її завжди дивувало те, що багато Дослідників Біблії сподівалися піти на небо в той час. Пояснивши свій погляд, вона написала: «А як же Бразилія і вся Південна Америка?.. Коли ви подивитесь, наскільки велику частину світу займає Південна Америка, то побачите, що на жнивах ще є багато роботи». І справді, на жнивах було ще багато роботи!

 Приблизно 1920 року вісім молодих бразильських моряків відвідали кілька зібрань у Нью-Йорку, тимчасом як їхній лінкор стояв на ремонті. Повернувшись до Ріо-де-Жанейро, вони поділилися з іншими біблійною надією, про яку довідались. Невдовзі після того, в березні 1923 року, Джордж Янґ, який був пілігримом, тобто роз’їзним наглядачем, прибув у Ріо-де-Жанейро, де знайшов зацікавлених. Він подбав, щоб кілька публікацій було перекладено португальською мовою. Брат Янґ згодом поїхав до Сан-Паулу, в якому на той час проживало близько 600 000 мешканців. Там він виголосив промову, після якої слухачам роздали буклети «Міліони з людей тепер жиючих ніколи не помруть!», як згадувалось на початку статті. «Оскільки я був сам,— повідомив він,— то мусив повністю покладатися на оголошення в газеті». Це, за його словами, було «перше оголошення про публічні промови в Бразилії за згодою МТДБ» *.

У звіті з Бразилії, надрукованому у «Вартовій башті» за 15 грудня 1923 року, зазначалось: «Якщо взяти до уваги, що праця тут почалася першого червня і що на той час не було жодних публікацій, то просто вражає, як Господь благословляє цю працю». Далі розповідалося, що дві публічні промови брата Янґа в Сан-Паулу були першими з 21, які були виголошені з 1 червня по 30 вересня і які загалом послухало 3600 осіб. Звістка про Царство поступово ширилась у Ріо-де-Жанейро. І лише за кілька місяців було розповсюджено понад 7000 наших публікацій португальською мовою. Крім того, в листопаді/грудні 1923 року почали видавати журнал «Вартова башта» португальською.

Джордж Янґ відвідав сестру Сару Фергусон, і про це у «Вартовій башті» говорилося: «Сестра зайшла у вітальню і якийсь час не могла промовити ні слова. Тримаючи руку брата Янґа і пильно дивлячись йому у вічі, вона зрештою вимовила: “Ти дійсно живий пілігрим?”». Сара і четверо її дітей невдовзі охрестилися. Щоб охреститись, їй довелося чекати аж 25 років. У «Вартовій башті» за 1 серпня 1924 року згадувалось, що в Бразилії охрестилося 50 осіб, більшість з яких були з Ріо-де-Жанейро.

Відтоді минуло приблизно 90 років, і тепер немає потреби питати: «А як же Бразилія і вся Південна Америка?». Нині в Бразилії добру новину проповідує більш ніж 760 000 Свідків Єгови. А в Південній Америці звістка про Царство лунає португальською, іспанською і багатьма тубільними мовами. Сара Фергусон не помилилась, коли 1915 року сказала, що на жнивах ще було багато роботи. (З нашого архіву в Бразилії).