1, 2. Яка зміна відбулася у П’ятидесятницю 33 року н. е. і хто тепер належав до нового народу Єгови? (Дивіться малюнок на початку статті).

П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ 33 року н. е. стала знаменною подією в історії народу Єгови на землі. У той день відбулася докорінна зміна. За допомогою свого духу Єгова сформував новий народ — духовний Ізраїль, «Ізраїль Божий» (Гал. 6:16). Уперше з часів Авраама Божий народ більше не мав розпізнаватися за фізичним обрı́занням чоловіків. Натомість про кожного члена цього нового народу Павло написав: «Його обрı́зання виконане на серці» (Рим. 2:29).

² Серед перших членів Божого нового народу були апостоли і більш ніж сотня інших учнів Христа, які зібрались у горішній кімнаті в Єрусалимі (Дії 1:12—15). На них було вилито святий дух, і вони стали Божими синами, народженими духом (Рим. 8:15, 16; 2 Кор. 1:21). Це довело, що почала діяти нова угода, посередником якої був Христос і яка набула чинності на підставі його крові. (Луки 22:20; прочитайте Євреїв 9:15). Тож ці учні стали членами нового народу Єгови. Завдяки святому духу вони змогли проповідувати різними  мовами, якими розмовляли юдеї та прозеліти, котрі прибули в Єрусалим з усіх куточків Римської імперії, щоб відзначити юдейське Свято тижнів, тобто П’ятидесятницю. Ці люди чули і розуміли, як помазані духом християни проповідували їхніми мовами «про величні Божі діла» (Дії 2:1—11).

3—5. а) Що Петро сказав юдеям у день П’ятидесятниці? б) Які подальші кроки посприяли росту Божого нового народу в ранній період його існування?

³ Єгова послуговувався апостолом Петром, щоб допомогти юдеям і прозелітам стати членами цього новонародженого народу, християнського збору. У день П’ятидесятниці Петро сміливо сказав юдеям, що вони повинні прийняти Ісуса, чоловіка, якого стратили, «прибивши до стовпа», адже «Бог зробив [його] Господом і Христом». Коли ці люди запитали, що їм робити, Петро відповів: «Покайтесь, і нехай кожен з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа, щоб отримати прощення гріхів, і тоді ви одержите в дар святий дух» (Дії 2:22, 23, 36—38). Того дня до нового народу, духовного Ізраїля, долучилося приблизно 3000 осіб (Дії 2:41). Згодом ревне проповідування апостолів принесло ще більше плодів (Дії 6:7). Новий народ ставав дедалі численнішим.

⁴ Пізніше добру новину почали проповідувати самарянам, і це принесло хороші результати. Завдяки проповідуванню Пилипа багато людей охрестилося, але вони не відразу отримали святий дух. Керівний орган в Єрусалимі послав апостолів Петра та Івана до цих навернених самарян. Апостоли «поклали на [них] руки, і ті стали отримувати святий дух» (Дії 8:5, 6, 14—17). Отже, ці самаряни теж стали помазаними духом членами духовного Ізраїля.

⁵ У 36 році н. е. Бог знову послуговувався Петром, щоб допомогти іншим долучитися до нового народу, духовного Ізраїля. Це відбулося, коли він проповідував римському сотнику Корнилію, його родичам та друзям (Дії 10:22, 24, 34, 35). У Біблії ми читаємо: «Коли Петро ще говорив, на всіх [неізраїльтян], хто слухав слово, зійшов святий дух. А віруючі, які прийшли з Петром і були обрізаними, не переставали дивуватися, бо святий дух, Божий дар, було вилито на людей з інших народів» (Дії 10:44, 45). Тож до нового народу, духовного Ізраїля, тепер могли належати віруючі, які походили з необрізаних язичників.

6, 7. В якому розумінні члени нового народу були народом для імені Єгови і наскільки поширилась їхня діяльність?

⁶ На зустрічі керівного органу християн першого століття, яка відбулася  49 року н. е., учень Яків зазначив: «Симеон [Петро] докладно розповів, як Бог уперше звернув увагу на інші народи, щоб вибрати з них народ для свого імені» (Дії 15:14). Цей новий народ, який носить ім’я Єгови, мав складатися з віруючих як з юдеїв, так і з інших народів (Рим. 11:25, 26а). Відтак Петро написав: «Колись ви не були народом, а тепер ви Божий народ». Цей апостол пояснив їхню місію: «Ви “рід вибраний, священство царське, народ святий, люди, які стали особливою власністю, щоб усюди звіщати про чудові риси” того, хто покликав вас із темряви до свого дивовижного світла» (1 Пет. 2:9, 10). Вони повинні були голосно нести хвалу Тому, кого представляли, і прилюдно прославляти його ім’я. Ці християни мали сміливо свідчити про Єгову, Всевладного Правителя.

⁷ Так само як у випадку буквального Ізраїля, члени духовного Ізраїля були народом, «який [Єгова] створив для себе, щоб він ніс [йому] хвалу» (Ісаї 43:21). Викриваючи всіх фальшивих богів, яким люди поклонялися в той час, ті ранні християни сміливо проголошували, що Єгова — єдиний правдивий Бог (1 Фес. 1:9). Вони свідчили про Єгову та Ісуса «в Єрусалимі, в усій Юдеї, Самарії і навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8; Кол. 1:23).

8. Яку пересторогу апостол Павло дав Божому народу в першому столітті?

⁸ У першому столітті до «народу для... імені» Єгови належав безстрашний апостол Павло. Перед язичницькими філософами він сміливо обстоював верховну владу Бога Єгови, «який створив світ і все, що в ньому, який є Господом неба і землі» (Дії 17:18, 23—25). Під кінець третьої місіонерської подорожі Павло застерігав народ, котрий носив Боже ім’я: «Я знаю, що, коли відійду, до вас ввійдуть люті вовки, які не будуть ніжно ставитися до отари. І з-поміж вас самих постануть чоловіки, які будуть перекручувати правду, щоб потягти за собою учнів» (Дії 20:29, 30). Це передречене відступництво стало очевидним наприкінці першого століття (1 Ів. 2:18, 19).

9. Що сталося з «народом для... імені» Єгови після смерті апостолів?

⁹ Після смерті апостолів відступництво почало дуже поширюватися, внаслідок чого утворилися церкви загальновизнаного християнства. Відступницькі християни зовсім не були народом для імені Єгови. Вони навіть усунули Боже ім’я з багатьох своїх перекладів Біблії. Вони запозичили язичницькі обряди і зневажили Бога своїми небіблійними догмами, «святими війнами» і неморальною поведінкою. Отже, протягом століть Єгова мав лише горстку вірних поклонників на землі, а не організований «народ для свого імені».

10, 11. а) Що Ісус передрік у своєму прикладі про пшеницю і бур’яни? б) Як Ісусів приклад виконався після 1914 року і з яким результатом?

¹⁰ У своєму прикладі про пшеницю і бур’яни Ісус передрік духовну ніч, зумовлену відступництвом. Він сказав, що, «поки люди спали», Диявол посіяв бур’яни на полі, де Син людський засіяв насіння пшениці. Пшениця і бур’яни мали рости разом до «закінчення віку». Ісус пояснив,  що «добре насіння» представляє «синів Царства», а «бур’яни — синів Злого». У час кінця Син людський мав послати своїх «женців», тобто ангелів, щоб відділити символічну пшеницю від бур’янів. Сини Царства мали бути зібрані (Матв. 13:24—30, 36—43). Як це виконалося і як пов’язано з тим, що Єгова має народ на землі?

¹¹ «Закінчення віку» почалося в 1914 році. Протягом війни, яка вибухнула того року, кілька тисяч помазаних християн — «синів Царства» — перебували в духовній неволі Вавилона Великого. У 1919 році Єгова визволив їх, чітко показавши різницю між ними і «бур’янами», або удаваними християнами. Він зібрав «синів Царства» в організований народ, і так виконалися слова пророка Ісаї: «Хіба народиться край за один день? Хіба з’явиться народ в одну мить? Проте щойно в гори Сіон почалися пологові муки, вона народила синів» (Ісаї 66:8). Сіон, Божа організація духовних створінь, «народила» помазаних духом синів та організувала їх у народ.

12. Як помазанці засвідчують, що є «народом для... імені» Єгови?

¹² Подібно до ранніх християн, помазані «сини Царства» сьогодні є свідками Єгови. (Прочитайте Ісаї 43:1, 10, 11). Вони вирізняються своєю християнською поведінкою і проповідуванням «доброї новини про Царство... на свідчення всім народам» (Матв. 24:14; Фил. 2:15). Так помазанці приводять багатьох, по суті, мільйони, до праведності, і вони отримують схвалення Єгови. (Прочитайте Даниїла 12:3).

13, 14. Що повинні робити ті, хто не є духовними ізраїльтянами, аби поклонятись і служити Єгові прийнятно, і як про це передрікалося в Біблії?

¹³ У попередній статті ми побачили, що у стародавньому Ізраїлі чужинці могли прийнятно поклонятися  Єгові, але вони мусили приєднатися до його народу, з яким було складено угоду (1 Цар. 8:41—43). Так само в наш час ті, хто не є духовними ізраїльтянами, повинні поклонятися Єгові разом з його народом — «синами Царства» — помазаними Свідками Єгови.

¹⁴ Два пророки у давнину передрекли, що в час кінця багато людей поклонятимуться Єгові разом з його народом. Ісая пророкував: «Люди з багатьох народів підуть і скажуть: “Прийдіть, зійдімо на гору Єгови, до дому Бога Яковового. Він навчить нас своїх доріг, і ми будемо ходити його стежками”. Бо вийде закон із Сіону і слово Єгови з Єрусалима» (Ісаї 2:2, 3). Також пророк Захарій передбачив, що «багато племен і могутніх народів прийдуть до Єрусалима, щоб шукати Єгову, Бога військ, і благати Єгову про ласку». Він зобразив їх «десятьма чоловіками з усіх мов і народів», які міцно вхопляться за поділ духовного Ізраїля, і скажуть: «Ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог» (Зах. 8:20—23).

15. Яку працю «інші вівці» виконують, ідучи з духовними ізраїльтянами?

¹⁵ «Інші вівці» ідуть з духовними ізраїльтянами, виконуючи працю проповідування доброї новини про Царство (Марка 13:10). Вони стають частиною Божого народу, «одною отарою» з помазанцями, яку веде добрий пастир — Христос Ісус. (Прочитайте Івана 10:14—16).

16. Як Єгова розпочне останній етап «великого лиха»?

¹⁶ Після знищення Вавилона Великого відбудеться відчайдушний напад на народ Єгови, і в той час ми потребуватимемо захисту, який Єгова надасть своїм служителям. Оскільки цей напад призведе до останнього етапу «великого лиха», сам Єгова створить передумови та обере момент для вирішального бою (Матв. 24:21; Єзек. 38:2—4). Тоді Гог нападе «на народ, зібраний з інших народів», на народ Єгови (Єзек. 38:10—12). Цей напад стане сигналом для виконання присудів Єгови над Гогом та його ордами. Єгова звеличить свою верховну владу та освятить своє ім’я, бо він каже: «Я... відкриюсь на очах багатьох народів, і тоді вони будуть змушені визнати, що я — Єгова» (Єзек. 38:18—23).

17, 18. а) Які вказівки отримають служителі Єгови, коли на них нападе Гог? б) Що ми повинні робити, якщо хочемо мати захист Єгови?

¹⁷ Коли Гог розпочне напад, Єгова накаже своїм служителям: «Народе мій, увійди до своїх кімнат, де почуватимешся безпечно, і закрий за собою двері. Заховайся на мить, поки не вщухне гнів» (Ісаї 26:20). У той критичний час Єгова дасть нам життєво важливі вказівки. Згадані «кімнати» можна прирівняти до наших зборів.

¹⁸ Тож, якщо ми хочемо отримати захист Єгови під час великого лиха, нам треба визнавати, що він має народ на землі, який організований у збори. Ми повинні перебувати з Божим народом і міцно триматися свого збору. Подібно до псалмоспівця, ми від усього серця проголошуємо: «Єгово, ти даєш спасіння і благословляєш свій народ» (Пс. 3:8).