1, 2. а) Які приклади Ісус розповів своїм близьким друзям? (Дивіться малюнок на початку статті). б) Що треба знати стосовно прикладу про овець і козлів?

ІСУС розмовляє з Петром, Андрієм, Яковом та Іваном, своїми близькими друзями. Він щойно розповів їм приклади про вірного і розсудливого раба, про десятьох дівчат і про таланти. Під кінець розмови Ісус наводить їм ще один приклад. Він описує час, коли «Син людський» буде судити «всі народи». Цей приклад, мабуть, вразив його учнів. У ньому Ісус звертає увагу на дві групи — одну він назвав вівцями, а другу козлами. І він згадує важливу третю групу, членів якої називає «братами» «Царя». (Прочитайте Матвія 25:31—46).

² Народ Єгови вже давно цікавиться цим прикладом. І не дивно, адже в ньому Ісус говорить про долю людей. Він пояснює, чому дехто отримає вічне життя, тимчасом як інші будуть назавжди знищені. Наше життя залежить від розуміння істин, що передав Ісус, і від учинків, до яких вони нас спонукують. Пам’ятаючи про все це, варто запитати себе: «Як Єгова поступово прояснював наше розуміння цього прикладу? Чому можна сказати, що  цей приклад наголошує на важливості проповідницької праці? Хто отримує доручення проповідувати? Чому саме тепер час бути відданими “Царю” і тим, кого він називає “мої брати”?»

3, 4. а) Про які основні елементи нам треба довідатись, щоб розуміти приклад про овець і козлів? б) Як цей приклад пояснювався в «Сіонській вартовій башті» 1881 року?

³ Щоб правильно розуміти приклад про овець і козлів, нам потрібно довідатися про його три основні елементи: хто саме згаданий, коли відбудеться суд і які підстави будуть для вирішення, хто є вівцями, а хто козлами.

⁴ У 1881 році в «Сіонській вартовій башті» говорилось, що «Син людський», якого теж названо «Царем»,— це Ісус. Перші Дослідники Біблії розуміли, що вислів «мої брати» стосується тих, хто має правити з Христом, а також всіх людей, які житимуть на землі, досягнувши досконалості. Вони вважали, що відділення овець від козлів відбуватиметься впродовж Тисячолітнього правління Христа. І ці Дослідники думали, що люди будуть визнані вівцями, оскільки жили відповідно до Божого закону любові.

5. Як прояснилося наше розуміння у 1920-х роках?

⁵ На початку 1920-х років Єгова допоміг своєму народові чіткіше зрозуміти цей приклад. У «Вартовій башті» за 15 жовтня 1923 року підтверджувалося, що «Син людський» — це Ісус. А втім, у ній наводились вагомі біблійні аргументи про те, хто такі Христові брати і хто вівці. Там пояснювалося, що Христовими братами є лише ті, хто має правити з ним у небі, а вівці — це ті, хто надіється жити на землі під правлінням Христового Царства. Що сказати про те, коли відбуватиметься відділення овець від козлів? У статті зазначалось, що брати Христа мають правити з ним з неба під час Тисячолітнього правління, тож земний клас не зможе ані допомагати їм, ані нехтувати ними. Тому відділення овець від козлів має відбуватися перед тим, як розпочнеться Тисячолітнє правління. А про підстави для вирішення, хто є вівцями, під кінець статті говорилося, що людей буде визнано вівцями, бо вони визнавали Ісуса своїм Паном і чекали Царства, яке принесе ліпші умови.

6. Як було знову уточнене наше розуміння в 1990-х роках?

⁶ У результаті цього виправленого розуміння народ Єгови вважав, що протягом закінчення цієї системи люди будуть визнані вівцями чи козлами залежно від того, як вони відгукуються на звістку про Царство. Проте у середині 1990-х років наше розуміння було уточнене. Дві статті у «Вартовій башті» за 15 жовтня 1995 року звертали увагу на подібність між Ісусовими словами, записаними в Матвія 24:29—31 (прочитайте), і словами з Матвія 25:31, 32 (прочитайте) *. Який робився висновок? У першій статті зазначалось: «Суд овець і козлів відбуватиметься у майбутньому». Коли саме? «Він відбудеться після того, як почнеться “скорбота”,  згадана в Матвія 24:29, 30, і “прийде Син Людський у славі Своїй”... Тоді перед самим кінцем всієї злої системи Ісус почне суд і винесе та приведе у виконання вирок».

7. Яке чітке розуміння тепер ми маємо?

⁷ Тепер ми маємо чітке розуміння прикладу про овець і козлів. Отже, хто саме згаданий у прикладі? «Син людський», Цар,— це Ісус. Ті, кого названо «мої брати»,— це помазані духом чоловіки і жінки, які будуть правити з Христом з неба (Рим. 8:16, 17). «Вівці» і «козли» представляють людей з усіх народів. Вони не помазані святим духом. Що сказати про те, коли відбудеться суд? Цей суд відбудеться під кінець великого лиха, яке ще попереду. А як щодо підстав для вирішення, хто є вівцями, а хто є козлами? Підставою буде те, як вони ставилися до останку Христових помазаних духом братів на землі. Оскільки кінець цієї системи дуже близько, ми надзвичайно вдячні Єгові, що він поступово проливає світло на цей приклад і на пов’язані з ним приклади, записані у 24-му і 25-му розділах Матвія.

8, 9. Чому овець названо праведниками?

⁸ У прикладі про овець і козлів Ісус безпосередньо не згадує праці проповідування. Тож чому можна сказати, що цей приклад наголошує на важливості проповідування?

⁹ По-перше, Ісус навчає за допомогою прикладу. Зрозуміло, що він не говорить про відділення буквальних овець від козлів. Так само Ісус не каже, що кожна людина, яка буде визнана вівцею, повинна буквально годувати, одягати, провідувати його братів у в’язниці чи піклуватися про них. Натомість він показує, яке ставлення до його братів мають символічні вівці. Христос називає овець праведниками, бо вони визнають, що він має групу помазаних братів, які ще живуть на землі, і вони віддано підтримують цих помазанців у скрутні часи останніх днів (Матв. 10:40—42; 25:40, 46; 2 Тим. 3:1—5).

10. Як вівці можуть виявляти доброту до Христових братів?

¹⁰ По-друге, розгляньмо контекст Ісусових слів. Він говорить про ознаку своєї присутності і закінчення цього віку (Матв. 24:3). Раніше у своїй промові Ісус сказав, що ознака включатиме в себе важливу складову — проповідування доброї новини про Царство «по цілій населеній землі» (Матв. 24:14). І перед тим, як розповісти приклад про овець і козлів, він навів приклад про таланти. Як обговорювалось у попередній статті, Ісус розповів цей приклад, аби наголосити на тому, що його помазані духом учні, його «брати», повинні ревно проповідувати. А втім, невелика група помазанців, позосталих на землі під час Ісусової присутності, має виконувати нелегке завдання — проповідувати «всім народам» перед приходом кінця. Приклад про овець і козлів показує, що помазанці матимуть помічників. Тому особи, яких визнано вівцями, передусім виявляють доброту до Христових братів тим, що підтримують їх у проповідницькій праці. А що включає в себе така підтримка? Чи вона зводиться лише до матеріальної та емоційної підтримки, чи мається на увазі щось більше?

11. Яке виникає запитання і чому?

¹¹ У наш час з восьми мільйонів учнів Христа переважна більшість не є помазана духом. Вони не отримали таланти, які Ісус дав своїм помазаним рабам (Матв. 25:14—18). Тож виникає запитання: «Чи доручення проповідувати справді стосується тих, хто не помазаний святим духом?» Розгляньмо деякі причини, з яких це можна стверджувати.

12. Про що ми довідуємося з Ісусових слів, записаних у Матвія 28:19, 20?

¹² Ісус звелів усім своїм учням проповідувати. Після воскресіння Ісус сказав своїм послідовникам робити учнями людей, навчаючи їх дотримуватися «всього того», що він наказав їм. Серед цих наказів було доручення проповідувати. (Прочитайте Матвія 28:19, 20). Отже, всі учні Христа — чи вони мають надію правити в небі, чи жити на землі — повинні проповідувати (Дії 10:42).

13. Що показує видіння, яке бачив Іван, і чому?

¹³ Книга Об’явлення показує, що проповідницьку працю виконуватимуть не тільки помазанці. Ісус у видінні показав апостолу Івану «наречену», 144 000 помазанців, які будуть правити з Христом у небі. «Наречена» запрошує людей брати «воду життя даром» (Об’яв. 14:1, 3; 22:17). Ця символічна вода представляє заходи Єгови для того, щоб звільнити слухняних людей від гріха і смерті на основі викупної жертви Христа (Матв. 20:28; Ів. 3:16; 1 Ів. 4:9, 10). Викуп є стрижневим елементом звістки, яку ми проповідуємо, і помазанці беруть провід у тому, щоб допомагати людям дізнатися про нього й отримати з нього пожиток (1 Кор. 1:23). Але у видінні Іван бачить і тих, хто не належить до символічної  нареченої. Їм теж наказано говорити: «Прийди!» Вони слухаються цього наказу і запрошують ще й інших брати воду життя. Ця друга група — це ті, хто має надію жити на землі. Тож Іванове видіння чітко показує, що всі, хто приймає запрошення «прийти», мають обов’язок проповідувати іншим.

14. Що означає слухатися «закону Христа»?

¹⁴ Усі, хто зв’язаний «законом Христа», повинні проповідувати (Гал. 6:2). Єгова не встановлює подвійних стандартів. Наприклад, він сказав ізраїльтянам: «Той самий закон буде для корінних жителів і для чужинців, які живуть серед вас» (Вих. 12:49; Лев. 24:22). Християни не зв’язані Мойсеєвим законом. Однак всі ми — помазані чи ні — підкоряємось «закону Христа». Цей закон включає в себе усі вчення Ісуса. Найголовнішим серед Ісусових учень є те, що його послідовники мають виявляти любов (Ів. 13:35; Як. 2:8). І ми виявляємо свою любов до Бога, Христа і ближніх насамперед тим, що проповідуємо добру новину про Царство (Ів. 15:10; Дії 1:8).

15. Чому можна сказати, що Ісусів наказ стосується всіх його послідовників?

¹⁵ Ісусові слова, звернені до малої групи, можуть стосуватися і більшої групи. Приміром, Ісус уклав угоду про Царство тільки з одинадцятьма учнями, але вона насправді стосується всіх 144 000 (Луки 22:29, 30; Об’яв. 5:10; 7:4—8). Так само Ісус звелів проповідувати лише відносно невеликій групі своїх послідовників — тим, кому він з’явився після свого воскресіння (Дії 10:40—42; 1 Кор. 15:6). Проте всі його вірні учні в першому столітті розуміли, що Ісусів наказ стосується також їх, навіть якщо вони особисто не чули його (Дії 8:4; 1 Пет. 1:8). І сьогодні Ісус особисто не говорить до кожного з восьми мільйонів активних проповідників Царства. Але всі вони розуміють, що мають вірити в Христа і підтверджувати свою віру, беручи участь у проповідницькій праці (Як. 2:18).

16—18. Як майбутні вівці можуть підтримувати Христових братів і чому вони повинні це робити саме тепер?

¹⁶ Сатана воює з останком Христових помазаних духом братів на землі, і він далі посилюватиме свої напади, бо «йому залишилось мало часу» (Об’яв. 12:9, 12, 17). Незважаючи на те, що помазанці зносять важкі випробування, вони очолюють найбільшу в історії кампанію проповідування. Поза всяким сумнівом, Ісус перебуває з ними і веде їх (Матв. 28:20).

¹⁷ Щораз більше майбутніх овець вважає за честь підтримувати Христових братів, і не лише у проповідницькій праці. Наприклад, вони дають грошові пожертви і допомагають у будівництві Залів Царства, Залів конгресів та філіалів, вони віддано слухаються тих, кого «вірний і розсудливий раб» призначає брати провід (Матв. 24:45—47; Євр. 13:17).

¹⁸ Невдовзі ангели відпустять нищівні вітри великого лиха. Це станеться після того, як всі позосталі на землі Христові брати остаточно отримають печатку на чоло (Об’яв. 7:1—3). Перш ніж розпочнеться Армагеддон, помазанці будуть забрані до неба (Матв. 13:41—43). Тож ті, хто сподівається бути визнаним вівцею, вже тепер повинні віддано підтримувати Христових братів.