Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

ТЕМА НОМЕРА | ЯКИЙ ПОГЛЯД БОГА НА ВІЙНУ?

Погляд Бога на війну в давні часи

Погляд Бога на війну в давні часи

Люди перебували під гнітом. Вони знову і знову молилися до Бога і просили звільнення, але воно не приходило, принаймні не відразу. Мова йде про ізраїльтян, Божий стародавній народ. Їхнім гнобителем був могутній єгипетський народ (Вихід 1:13, 14). Упродовж років ізраїльтяни чекали, поки Бог покладе край тиранії з боку єгиптян. Зрештою, у визначений час він почав діяти (Вихід 3:7—10). Біблія повідомляє, що Бог сам розпочав війну проти єгиптян. Він вразив Єгипет спустошливими карами, а тоді знищив фараона і його військо в Червоному морі (Псалом 136:15). Бог Єгова став «могутнім воїном» для свого народу (Вихід 15:3, 4).

Бог сам пішов війною на єгиптян, і це засвідчує, що він не є проти всіх війн. В інших випадках він уповноважував свій народ Ізраїль починати війну. Наприклад, Бог звелів йому рушити війною на ханаанців, які були вкрай зіпсутими (Повторення Закону 9:5; 20:17, 18). Також він послав царя Давида воювати з жорстокими філістимлянами. Бог навіть підказав йому стратегію, яка гарантувала перемогу (2 Самуїла 5:17—25).

Ці біблійні розповіді показують, що тоді, коли ізраїльтянам загрожував утиск і згубний вплив безбожних народів, Бог вдавався до війни, аби захистити свій народ і зберегти правдиве поклоніння. Але розгляньмо три ключових факти стосовно війн, які відбувалися з волі Бога.

  1. БОГ САМ ВИРІШУВАВ, ХТО БУДЕ ВОЮВАТИ. Одного разу Бог сказав ізраїльтянам: «Вам не потрібно буде воювати у цій війні». Чому? Тому що за них це мав зробити він сам (2 Хронік 20:17; 32:7, 8). Бог часто воював за свій народ, як і у випадку, згаданому напочатку. В інших ситуаціях Бог наказував стародавнім ізраїльтянам брати участь у війнах, які він схвалював і мета яких полягала у тому, щоб заволодіти Обіцяним краєм та захистити його (Повторення Закону 7:1, 2; Ісуса Навина 10:40).

  2. БОГ САМ ВИРІШУВАВ, КОЛИ ВІДБУВАТИМУТЬСЯ ТАКІ ВІЙНИ. Божі служителі мали терпеливо чекати визначеного Богом часу, щоб виступити проти гніту і зла, яке їх оточувало. До тих пір вони не мали права самостійно розпочинати війну. Якщо вони вступали у війну з власної ініціативи, то втрачали Боже схвалення. Біблія показує, що коли ізраїльтяни насмілювались воювати, не маючи на це дозволу від Бога, то пожинали гіркі наслідки *.

  3. Хоча Бог розпочав війну проти ханаанців, декого з них він врятував, наприклад, Рахав та її рідних

    БОГОВІ НЕ ПРИЄМНА СМЕРТЬ ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА ГРІШНИКІВ. Бог Єгова є Джерелом життя і нашим Творцем (Псалом 36:9). Тому він не хоче, щоб ми помирали. Але, на жаль, є злі люди, які мають намір гнобити і навіть убивати інших (Псалом 37:12, 14). Щоб покласти край такому злу, Бог інколи вдавався до війни. Однак упродовж всіх тих років, коли Бог уповноважував ізраїльтян вести війни, він залишався негнівливим і милосердним до гнобителів свого народу (Псалом 86:15). Для прикладу, він наказав ізраїльтянам, щоб вони, перед тим як захопити якесь місто, запропонували «йому укласти мир», аби дати його мешканцям можливість змінити свою поведінку й уникнути війни (Повторення Закону 20:10—13). Цим Бог показав, що йому «не приємна смерть грішника». Для нього «краще, коли грішник покидає свій шлях і залишається жити» (Єзекіїля 33:11, 14—16) *.

З усього вищесказаного видно, що в давні часи Бог вважав війну законним способом покласти край гніту і злу. Але саме він, а не люди, по праву визначав, коли відбуватимуться війни і хто братиме в них участь. Чи Бог прагнув воювати і жадав кровопролиття? Навпаки. Він ненавидить насилля (Псалом 11:5). Чи Бог змінив свій погляд на війну, коли його Син, Ісус Христос, почав служіння в першому столітті?

^ абз. 7 Наприклад, ізраїльтяни зазнали поразки, напавши на амаликітян і ханаанців, хоча Бог наказав їм не робити цього (Числа 14:41—45). Через багато років вірний цар Йосія втягнувся у війну, не маючи Божої підтримки, і такий необачний учинок коштував йому життя (2 Хронік 35:20—24).

^ абз. 8 Перш ніж почати війну з ханаанцями, ізраїльтяни не запропонували їм укласти мир. Чому? Бо ханаанці мали аж 400 років, щоб змінити свою безбожну поведінку. На той момент, коли ізраїльтяни виступили проти них війною, ханаанці як група були невиправними грішниками (Буття 15:13—16). Тому Бог наказав їх винищити. Все ж окремі ханаанці, які змінили свій спосіб життя, були врятовані (Ісуса Навина 6:25; 9:3—27).