В давнину євреї панічно боялися прокази. В біблійні часи була поширена форма цієї страшної хвороби, яка вражала нервові закінчення людини і спотворювала її тіло. Проказа була заразною і невиліковною, тому хворі мусили жити окремо і попереджати інших про свій стан (Левіт 13:45, 46).

Юдейські релігійні провідники встановили щодо прокажених правила, яких не було в Писаннях, і це робило життя хворих ще нестерпнішим. Приміром, рабинські постанови забороняли наближатися до прокаженого ближче ніж на 4 ліктя (2 метри), а у вітряну погоду — ближче ніж на 100 ліктів (45 метрів). На думку відомого талмудиста, хворих на проказу осіб слід було виганяти за мури міста, адже Писання вимагали від них жити «поза табором». Не дивно, що один рабин, побачивши прокаженого в місті, почав жбурляти у нього каміння і кричати: «Іди геть! Не опоганюй інших!»

Ставлення Ісуса до прокажених було зовсім іншим. Він не проганяв їх, а, навпаки, доторкався до них і навіть зціляв їх (Матвія 8:3).

Розлучення було спірною темою серед релігійних провідників I сторіччя н. е. Одного разу фарисеї навіть підійшли до Ісуса з таким підступним запитанням: «Чи має право чоловік розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?» (Матвія 19:3).

У Мойсеєвому законі було сказано, що чоловік має право розлучитися зі своєю дружиною, якщо «побачить в її поведінці щось варте осуду» (Повторення Закону 24:1). За днів Ісуса існувало дві школи тлумачення Закону, які по-різному трактували закон про розлучення. Сувора школа рабина Шаммая пояснювала, що єдиною вагомою підставою для розлучення була «нечистота», тобто перелюб. З іншого боку, школа рабина Гіллеля твердила, що чоловік має право розірвати шлюб через будь-яке непорозуміння в подружжі, навіть незначне. Для прикладу, чоловік міг розлучитись з дружиною, якщо вона зіпсувала його обід або ж якщо він знайшов собі жінку, яка сподобалась йому більше.

Як же Ісус відповів на запитання фарисеїв? Він недвозначно сказав: «Хто розлучається зі своєю дружиною не через статеву розпусту і одружується з іншою, той чинить перелюб» (Матвія 19:6, 9).