1. На підставі чого Божий народ міг сподіватися на визволення з Вавилона Великого і які запитання ми розглянемо?

З ПОПЕРЕДНЬОЇ статті ми довідались, як вірні християни опинилися у вавилонській неволі. Але добре, що це поневолення не повинне було тривати вічно. Божий наказ: «Вийди з неї, народе мій» — не мав би змісту, якби ніхто ніколи не міг звільнитися з-під впливу світової імперії фальшивої релігії. (Прочитайте Об’явлення 18:4.) Ми прагнемо дізнатися, коли Божий народ повністю звільнився з лабет Вавилона Великого. Але спочатку треба відповісти на такі запитання: яку позицію зайняли Дослідники Біблії щодо Вавилона Великого перед 1914 роком? Як виконували проповідницьку працю наші брати під час Першої світової війни? Чи можна сказати, що вони були поневолені Вавилоном Великим через те, що потребували в той час виправлення і повчання?

2. Яку позицію зайняли Дослідники Біблії щодо фальшивої релігії?

² За кілька десятиліть до Першої світової війни Чарлз Тейз Рассел і його товариші зрозуміли, що організації загальновизнаного християнства не навчали біблійної  правди. Тож вони вирішили не мати нічого спільного з фальшивою релігією, так як вони це розуміли в той час. Уже в листопаді 1879 року в «Сіонській вартовій башті» прямо говорилось про їхню біблійну позицію: «Кожну церкву, яка заявляє, що є чистою дівою, зарученою з Христом, але яка насправді об’єднана зі світом (звіриною) і має його підтримку, ми, висловлюючись біблійною мовою, повинні засудити як церкву-розпусницю» — мається на увазі Вавилон Великий. (Прочитайте Об’явлення 17:1, 2.)

3. До яких рішучих дій вдавалися Дослідники Біблії, аби показати, що розуміють потребу відокремитися від фальшивої релігії? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

³ Богобоязливі чоловіки і жінки знали, що їм слід робити. Вони не могли сподіватися Божого благословення, якби й далі підтримували фальшиві релігійні організації. Тому чимало Дослідників Біблії написали листи, в яких повідомили про вихід зі своєї церкви. Інколи вони читали свої листи прилюдно в церкві. Там, де це заборонялось, Дослідники Біблії надсилали копію свого листа усім членам церкви. Вони більше не хотіли мати нічого спільного з фальшивою релігією. Якби вони жили в іншу епоху, то такий сміливий крок дорого б їм коштував. Але в багатьох країнах наприкінці XIX століття церква почала втрачати підтримку держави. В таких країнах люди, не боячись розправи, могли вільно обговорювати релігійні питання і відверто не погоджуватись з офіційними церквами.

4. В яких стосунках Божий народ був з Вавилоном Великим під час Першої світової війни?

⁴ Дослідники Біблії зрозуміли, що недостатньо лише повідомити родичам, близьким друзям і членам церкви про своє ставлення до фальшивої релігії. Усьому світу потрібно було знати, що Вавилон Великий — це релігійна повія. Тож протягом грудня 1917 року і перших місяців 1918 року декілька тисяч Дослідників Біблії з ревністю розповсюдили 10 мільйонів примірників трактату, який висвітлював тему «Падіння Вавилона». Це було гостре звинувачення загальновизнаного християнства. Лише уявіть, як лютувало духівництво. Але Дослідники Біблії непохитно продовжували цю важливу працю. Вони вирішили «підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29). Який можна зробити висновок? Ці християни не потрапили у неволю Вавилона Великого під час війни, а, навпаки, звільнялися з-під його впливу і допомагали іншим це робити.

5. З чого видно, що брати були ревними під час Першої світової війни?

⁵ У минулому ми вважали, що Єгова не схвалював своїх служителів під час Першої світової війни, бо вони не брали ревної участі в проповідницькій діяльності. Ми думали, що з цієї причини Єгова дозволив Вавилону Великому поневолити їх на короткий час. Проте вірні брати і сестри, які служили Богові впродовж 1914—1918 років, пізніше чітко зрозуміли, що Господній народ як група робив усе можливе, щоб і далі виконувати проповідницьку працю. Для такого твердження є вагома підстава. Завдяки глибшому розумінню нашої теократичної історії ми чіткіше розуміємо певні події, записані в Біблії.

6, 7. а) Які труднощі необхідно було долати Дослідникам Біблії під час Першої світової війни? б) Наведіть приклади, які засвідчують ревність Дослідників Біблії.

 ⁶ По суті, Дослідники Біблії під час Першої світової війни (1914—1918) дали колосальне свідчення. Їм було нелегко це робити з кількох причин. Розгляньмо дві з них. По-перше, проповідування в ті дні зводилося здебільшого до розповсюдження біблійної літератури. На початку 1918 року світська влада наклала заборону на книжку «Довершена таємниця» (англ.), і тоді багатьом нашим братам стало важко проповідувати. Вони ще не вміли проповідувати, використовуючи тільки Біблію, і розраховували, що ця книжка «говоритиме» за них. По-друге, у 1918 році вибухнула спустошлива «іспанка». Через поширеність цієї жахливої епідемії вісники не могли вільно пересуватися. Але, незважаючи на ці та інші труднощі, Дослідники Біблії як група робили все можливе, щоб продовжувати проповідницьку працю.

⁷ Тільки в 1914 році невелика кількість Дослідників Біблії показала «Фото-драму сотворення» понад дев’яти мільйонам осіб. Драма, як її тоді називали, складалася з фотослайдів і кінокадрів, синхронізованих зі звуком. У ній було показано всю історію людства від створення до кінця Тисячоліття. На той час це було неабияке досягнення. Лише подумайте: кількість людей, які побачили цей фільм у 1914 році, перевершувала кількість активних вісників Царства у наші дні! Подальші звіти свідчать, що 1916 року публічне зібрання у США відвідали 809 393 особи, а в 1918 році кількість зросла до 949 444. Наскільки ж ревними були Дослідники Біблії!

8. Як задовольнялися потреби братів під час Першої світової війни?

⁸ Під час Першої світової війни докладалися наполегливі зусилля для того, щоб Дослідники Біблії, які були розпорошені, отримували духовну поживу і підбадьорення. Завдяки цьому брати черпали сили, щоб продовжувати проповідницьку працю. Річард Барбер, який був ревним проповідником у той час, пригадував: «У нас було декілька роз’їзних наглядачів,  і нам вдавалось видавати “Вартову башту” та відсилати її в Канаду, де була заборона. Я мав нагоду надіслати книжку “Довершена таємниця” кишенькового формату багатьом одновірцям, у яких її конфіскували. Брат Рутерфорд попросив організувати конгреси в деяких містах у західній частині США і послати туди промовців, щоб підбадьорити братів і сестер».

9. а) Чому Божий народ потребував виправлення і повчання в період з 1914 по 1919 роки? б) Якого помилкового висновку ми не повинні робити з того, що Божий народ потребував повчання?

⁹ Не все, що робили Дослідники Біблії в період з 1914 по 1919 роки, узгоджувалося з біблійними принципами. Попри свою щирість брати не завжди мали правильний погляд на підкорення світській владі (Рим. 13:1). Тому вони як група не завжди були нейтральними у роки війни. Приміром, коли президент США видав указ про те, що 30 травня 1918 року мало бути днем молитви за мир, «Вартова башта» заохочувала Дослідників Біблії послухатися цього указу. Деякі брати купували облігації, щоб фінансово підтримати воєнні дії, а дехто навіть ішов з гвинтівками й багнетами в окопи. Проте було б неправильно дійти висновку, що Дослідники Біблії потрапили в неволю Вавилона Великого, бо потребували виправлення і повчання. Навпаки, вони зрозуміли, що зобов’язані відділитися від фальшивої релігії, і протягом Першої світової війни майже повністю розірвали стосунки з цією світовою імперією. (Прочитайте Луки 12:47, 48.)

10. Як Дослідники Біблії показали, що з повагою ставляться до життя?

¹⁰ Хоча Дослідники Біблії не повністю розуміли, що́ означало для християн бути нейтральними, так як ми це розуміємо сьогодні, вони чітко усвідомили одне: Біблія забороняє позбавляти людину життя. Тому навіть тих кілька братів, які взяли зброю до рук і пішли в окопи під час Першої світової війни, рішуче відмовилися вбивати людей. Декого з тих, хто відмовився, відправили на передову, щоб вони там загинули.

11. Як світська влада відреагувала на біблійну позицію Дослідників Біблії щодо участі у війні?

¹¹ Диявол, очевидно, лютував через позицію, яку брати зайняли щодо воєнних дій, хоча вона мала свої недоліки. Тож він замислив «лихо в ім’я закону» (Пс. 94:20). Генерал-майор армії США Джеймс Франклін Белл у своїй розмові з братами Рутерфордом та Ван-Амбургом сказав, що Міністерство юстиції США намагалося внести законопроект у Конгрес. Згідно з цим законопроектом, ті, хто відмовлявся брати зброю в руки під час війни, мали бути засуджені на смерть. Зокрема він мав на увазі Дослідників Біблії. Генерал Белл в пориві гніву сказав брату Рутерфорду: «Цей законопроект не пройшов, тому що його відхилив [президент США] Вільсон. Але ми знаємо, що з вами робити, і ми це зробимо!»

12, 13. а) Чому вісьмох відповідальних братів було засуджено на довгі терміни ув’язнення? б) Чи ув’язнення похитнуло рішучість братів слухатись Єгову? Поясніть.

¹² Влада виконала свою погрозу. Представників Товариства «Вартова башта» братів Рутерфорда, Ван-Амбурга та шістьох інших заарештували. Під час оголошення вироку суддя  зазначив: «Релігійна пропаганда, яку поширюють ці люди, може принести більше шкоди, ніж німецька дивізія... Вони не лише кидають тінь на чиновників федерального суду і бюро військової розвідки, але й звинувачують усіх священнослужителів усіх церков. Вони заслуговують суворого покарання» (А. Х. Макміллан, «Віра на марші», с. 99, англ.). Так і сталося. Вісьмох Дослідників Біблії засудили на довгі терміни ув’язнення у федеральній тюрмі міста Атланта (штат Джорджія). Але коли війна закінчилась, їх звільнили і обвинувачення проти них були зняті.

¹³ Перебуваючи у в’язниці, ці вісім братів непохитно дотримувались Святого Письма, так як вони його розуміли. У своєму проханні про помилування, зверненому до президента Сполучених Штатів Америки, вони написали: «Викладена у Святому Письмі воля Господа — “не вбивай”, тож будь-який присвячений Господу член Міжнародного товариства Дослідників Біблії, котрий добровільно порушить свою угоду присвячення, втратить Боже схвалення і навіть зазна́є цілковитого знищення. Тому такі члени не можуть добровільно і свідомо забирати людське життя». Які ж сміливі слова! Поза всяким сумнівом, брати навіть і не думали про компроміс.

14. Що, згідно з Біблією, відбувалося у період з 1914 до 1919 року?

¹⁴ У Малахії 3:1—3 розповідається про період з 1914 до початку 1919 року, коли помазані «сини Левія» мали пройти очищення. (Прочитайте.) У той період Бог Єгова, «правдивий Господь», разом з Ісусом Христом, «посланцем угоди», прийшов у духовний храм перевірити тих, хто там служив. Отримавши необхідне повчання, очищений народ Єгови був готовим до подальшого завдання у служінні. У 1919 році було призначено «вірного і розсудливого раба», щоб давати духовну поживу всім вірним Божим слугам (Матв. 24:45). Божий народ зрештою звільнився з-під впливу Вавилона Великого. З того часу завдяки незаслуженій доброті Єгови його народ постійно набуває дедалі більше знань про Божу волю і поглиблює свою любов до небесного Батька. Наскільки ж вони вдячні за його благословення! ^[1]

15. Як на нас має впливати звільнення з полону Вавилона Великого?

¹⁵ Яке щастя — звільнитися з полону Вавилона Великого! Зусилля Сатани викоренити правдиве християнство зазнали цілковитої невдачі. Проте ми не повинні випустити з уваги мети, з якою Єгова подарував нам цю свободу (2 Кор. 6:1). Багато щирих людей все ще поневолені фальшивою релігією. Вони мають довідатись, як з неї звільнитися. Ми можемо їм допомогти. Тож наслідуймо наших братів, які жили в минулому столітті, і показуймо людям шлях до звільнення!