БОГ ЄГОВА заохочує християн дорожити миром, з усіх сил намагатися жити в мирі з іншими. Наша миролюбність сприяє тому, що правдиві Божі служителі сповна насолоджуються миром. Це приваблює до християнського збору людей, які не бажають ні з ким конфліктувати.

Наприклад, відомий знахар на Мадагаскарі бачив, що серед Свідків Єгови панує злагода. Він сказав собі: «Якби я колись захотів належати до якоїсь релігії, то це були б Свідки». Згодом цей чоловік перестав займатися спіритизмом. За кілька місяців він зробив необхідні зміни, щоб його шлюбні стосунки відповідали біблійним нормам. І зрештою він став поклонником Єгови, Бога миру.

Подібно до цього чоловіка, тисячі людей щороку знаходять у християнському зборі мир, якого вони дуже потребують. Але Біблія чітко говорить, що «гіркі ревнощі і схильність до суперечок» можуть руйнувати дружбу та створювати труднощі у зборі (Як. 3:14—16). На щастя, Біблія також дає нам хороші поради, як уникати таких проблем і зміцнювати мир. Щоб навчитися цього, розгляньмо деякі реальні життєві ситуації.

«Мені було важко знайти спільну мову з братом, з яким я працював. Якось, коли ми кричали одне на одного, зайшло двоє людей. Вони стали свідками нашої сварки» (КРІС).

«Одна сестра, з якою я часто проповідувала, раптом перестала ходити зі мною у служіння. Згодом вона взагалі припинила розмовляти зі мною. Я й гадки не мала чому» (ДЖАНЕТ).

«Ми втрьох розмовляли по телефону через конференц-зв’язок. Один з моїх співрозмовників попрощався, і я подумав, що він вимкнув телефон. Тоді я погано висловився про нього, але, як виявилося, він усе чув» (МАЙКЛ).

«У нашому зборі між двома піонерками почали виникати проблеми. Одна з них висварила другу. Їхня суперечка збентежила інших» (ГАРІ).

Ви можете думати, що такі непорозуміння є несуттєвими. Усе ж кожна ситуація могла завдати тривалого емоційного і духовного болю тим, хто був у неї залучений. Однак приємно, що між цими братами і сестрами був відновлений мир. Усі вони застосували вказівки з Біблії. Які саме?

 «Не сваріться в дорозі» (Бут. 45:24). Йосип дав цю пораду своїм братам, коли ті поверталися до батька. Яка ж мудра порада! Якщо людина не контролює своїх почуттів і легко дратується, вона може викликати гнів в інших. Кріс усвідомив, що був гордим і неохоче виконував вказівки. Він хотів змінитися, тому попросив вибачення у брата, з яким сперечався, і відтоді намагався панувати над собою. Помітивши, яких зусиль докладає Кріс, його співробітник теж зробив зміни. Тепер вони разом з радістю служать Єгові.

«Коли немає обговорення, плани розладнуються» (Присл. 15:22). Джанет дійшла висновку, що їй необхідно взяти до уваги цю істину. Вона вирішила поговорити з сестрою, з якою в неї було непорозуміння. Під час розмови Джанет тактовно запитала її, на що вона образилась. Спочатку розмова була трохи напруженою. Але після того, як вони спокійно поговорили, все владналось. Сестра з’ясувала, що неправильно сприйняла одну ситуацію, до якої Джанет навіть не була причетна. Ця сестра вибачилася, і вони знову разом проповідують.

«Коли ж ти принесеш дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе, залиш дар перед жертовником. Спочатку піди примирися з братом» (Матв. 5:23, 24). Мабуть, ви пригадуєте цю пораду, яку Ісус дав у Нагірній проповіді. Майкл почувався жахливо, коли усвідомив, як необдумано і погано повівся. Він дуже хотів відновити мир. Майкл зустрівся з братом, якого образив, і смиренно попросив у нього вибачення. Яким був результат? «Брат щиро простив мене»,— каже Майкл. Вони знову стали друзями.

«Продовжуйте терпіти і з готовністю прощати одне одного, навіть якщо маєте підстави на когось поскаржитись» (Кол. 3:12—14). Двом сестрам, які вже довго служать піонерами, турботливий старійшина допоміг поміркувати над такими запитаннями: «Чи маємо ми право засмучувати своїми непорозуміннями інших? Чи можна вважати, що ми служимо Єгові в мирі, якщо не терпимо одне одного?» Сестри прийняли пораду старійшини і застосували її. Тепер у них добрі стосунки, і вони разом проповідують добру новину.

Якщо вас хтось образив, то вам було б добре теж застосувати біблійну вказівку  з Колоссян 3:12—14. Багато хто побачив, що смирення допомагає простити і забути образу. А що, коли це не просто зробити? Тоді можна застосувати принцип з Матвія 18:15. Ісусова порада стосується кроку, який слід зробити, коли хтось вчинив серйозний гріх проти іншої людини. Однак, можливо, її треба застосувати і вам. Підійдіть до брата чи сестри і спробуйте з добротою та смиренням обговорити проблему та вирішити її.

Звичайно, в Біблії містяться й інші практичні поради. У більшості випадків, застосовуючи ці поради, ви маєте виявляти «плід духу», а саме «любов, радість, мир, терпеливість, доброту, великодушність, віру, лагідність, самовладання» (Гал. 5:22, 23). Подібно до мастила, яке сприяє плавній роботі механізму, ці приємні Богові риси сприяють відновленню миру.

Кожен з нас має свою неповторну особистість. У всіх нас різний характер. Завдяки цьому нам навіть цікавіше дружити одне з одним. Але через різні характери можуть виникати і конфлікти. Один досвідчений старійшина говорить: «Сором’язливій людині іноді нелегко спілкуватися з енергійною, компанійською людиною. Ця відмінність може здаватися незначною. Усе ж вона може призводити до серйозних проблем». Чи, на вашу думку, між людьми з дуже різними характерами обов’язково виникатимуть проблеми? Згадаймо двох апостолів — Петра та Івана. Яким був Петро? Мабуть, ви погодитесь, що він був відвертим та імпульсивним. А що сказати про Івана? Очевидно, ви уявляєте сердечного брата, який зазвичай був стриманий у своїх словах і вчинках. Таке уявлення про цих двох апостолів є небезпідставним.  Хоча вони мали різні характери, але добре співпрацювали між собою (Дії 8:14; Гал. 2:9). Тож і в наш час християни можуть співпрацювати, незважаючи на цілком різні характери.

Можливо, у вашому зборі є брат, слова і поведінка якого вас дратують. Проте ви розумієте, що Христос помер за цю людину і ви маєте виявляти до неї любов (Ів. 13:34, 35; Рим. 5:6—8). Замість того щоб відкидати дружбу з нею чи уникати її, варто запитати себе: «Чи цей брат чимось порушує біблійний закон? Чи він навмисно старається завдати мені прикрість? Чи, може, в нас просто різний характер?» Крім того, важливо запитати себе: «Які його хороші риси мені варто наслідувати?»

Основним є останнє запитання. Якщо людина любить поговорити, а ви — помовчати, подумайте, з якою легкістю вона розпочинає розмову під час проповідування. Ви могли б піти разом у служіння і чогось від неї навчитися. А що, коли ви розумієте, що хтось щедріший за вас? Подивіться, яку радість він отримує, виявляючи щедрість до літніх, хворих і нужденних. Отже, висновок такий: хоча ви маєте різні характери, ви можете наближатися одне до одного, зосереджуючись на позитивному. Можливо, ви не станете близькими друзями, але це зблизить вас та зміцнить ваш мир і мир у зборі.

Еводія і Синтихія, мабуть, дуже відрізнялися характером і манерою поведінки. Однак апостол Павло заохотив їх, «щоб вони, як послідовниці Господа, були однодумні» (Філ. 4:2). Чи ви маєте таку ж мету і сприяєте миру в зборі?

Подібно як у квітнику розростаються бур’яни, негативні почуття до інших можуть посилюватись, якщо їх не  викорінювати. Коли в нашому серці розвивається озлобленість, це може впливати на дух цілого збору. Якщо ми любимо Єгову і наших братів, то не дозволятимемо непорозумінням порушувати мир серед Божих служителів.

Коли задля миру ми залагоджуємо конфлікти або непорозуміння, то будемо приємно вражені чудовими результатами. Розгляньмо випадок одної християнки. Вона пригадує: «Мені здавалося, що одна сестра ставиться до мене як до дитини. Це мені дошкуляло. Я дедалі більше дратувалася і була різкою з нею. Я думала: “Вона мене не поважає, то і я не буду її поважати”».

Згодом ображена сестра задумалась над власною поведінкою. Вона розповідає: «Я почала помічати недоліки свого характеру і була дуже розчарована. Я усвідомила, що мушу змінити своє мислення. Помолившись до Єгови, я купила сестрі невеличкий подарунок і написала листівку з вибаченням за своє погане ставлення до неї. Ми міцно обійнялися і вирішили все забути. Між нами більше немає проблем».

Люди дуже потребують миру. А втім, через гордість і уражене самолюбство багато хто починає поводитися зовсім не миролюбно. Це можна сказати про багатьох людей, які не поклоняються Єгові. Але серед служителів, які носять його ім’я, має панувати мир і єдність. Бог надихнув Павла написати: «Я... благаю вас поводитись так, щоб бути гідними свого покликання: виявляйте цілковиту смиренність, лагідність і терпеливість, з любов’ю терпіть одне одного і з усіх сил намагайтесь зберігати єдність духу в узах миру» (Еф. 4:1—3). Такі «узи миру» є безцінними. Тож зміцнюймо їх і залагоджуймо будь-які непорозуміння, що можуть виникати серед нас.