ТАКИМИ словами Давид похвалив жінку, на ім’я Авігаїл. Що спонукало Давида до цього і чого ми можемо навчитися з прикладу Авігаїл?

Давид зустрів цю жінку в той час, коли втікав від царя Саула. Авігаїл була дружиною Навала, багатого чоловіка, який випасав свої великі отари в гористій місцевості на півдні Юди. Давид і його люди «немов мур» захищали Навалових пастухів та його овець. Пізніше Давид послав своїх людей до Навала, щоб попросити в нього харчів стільки, скільки той зможе дати (1 Сам. 25:8, 15, 16). Це було цілком розсудливе прохання, адже перед тим Давид зі своїми людьми захищав майно Навала.

Недарма цього чоловіка звали Навал, що означає «безглуздий» або «глупий». Він різко і зухвало відкинув прохання Давида. Тож Давид вирішив покарати Навала за образливу і нерозважну відповідь. Навал і його домашні мали поплатитися за його безглуздя (1 Сам. 25:2—13, 21, 22).

Завдяки розважливості Авігаїл зрозуміла, які плачевні наслідки може мати поспішне рішення Давида, тому сміливо втрутилася в справу. Вона почала з повагою благати Давида, який мав стати наступним царем стародавнього Ізраїлю. Авігаїл нагадала йому про його стосунки з Єговою. Вона принесла Давиду і його людям багато харчів. У свою чергу Давид визнав, що, послуговуючись нею, Єгова не дозволив йому вчинити зло і стати винним перед Богом. Давид сказав Авігаїл: «Благословенний твій розум і благословенна ти за те, що стримала мене сьогодні від пролиття крові» (1 Сам. 25:18, 19, 23—35).

Звичайно, ми зовсім не хочемо бути подібними до невдячного Навала. Крім того, коли ми бачимо, що назріває напружена ситуація, варто зробити все можливе, щоб її розрядити. Тож, подібно до псалмоспівця, ми могли б просити Бога: «Навчи мене розсудливості і дай мені знання» (Пс. 119:66).

У наших вчинках інші можуть помічати мудрість і розсудливість. І тоді їм на думку, можливо, прийдуть слова Давида: «Благословенний твій розум»!