1. Чому, згідно з 1 Петра 3:8, нам приємно бути серед людей, які не байдужі до наших почуттів і турбуються про нас?

НАМ приємно бути серед людей, які не байдужі до наших почуттів і турбуються про нас. Вони стараються поставити себе на наше місце, зрозуміти наші думки і почуття. Вони помічають, чого ми потребуємо, та надають нам допомогу — іноді ще до того, як ми про це попросимо. Ми цінуємо людей, які до нас чуйні *. (Прочитайте 1 Петра 3:8.)

2. Чому нам не завжди вдається виявляти співчуття?

² Усі ми, як християни, хочемо бути чуйними і співчутливими. Однак слід визнати, що нам не завжди це вдається. Чому? По-перше, ми недосконалі (Рим. 3:23). Тож ми повинні боротися з вродженою схильністю думати переважно про себе. По-друге, декому з нас може бути важко виявляти співчуття через наше виховання або наше минуле. По-третє, на нас може впливати мислення людей, які нас оточують. У ці останні дні багато хто не зважає на почуття інших. Такі люди є самолюбними (2 Тим. 3:1, 2). Що допоможе нам, незважаючи на все це, бути чуйними до інших?

3. а) Як ми можемо виявляти чуйність ще більшою мірою? б) Що ми розглянемо в цій статті?

³ Ми можемо виявляти чуйність ще більшою мірою, якщо будемо наслідувати Бога Єгову і його Сина Ісуса Христа. Єгова — Бог любові, і він подає найкращий приклад у тому, як турбуватися про інших (1 Ів.  4:8). Ісус досконало віддзеркалював особистість свого Батька (Ів. 14:9). Перебуваючи на землі, Ісус показав, як людина може виявляти співчуття. У цій статті ми спочатку розглянемо, як Єгова та Ісус виявляли чуйність, а потім поговоримо, як нам наслідувати їхній приклад.

4. Як слова з Ісаї 63:7—9 показують, що Єгова не байдужий до почуттів своїх служителів?

⁴ З Біблії ми дізнаємо́сь, що Єгова не байдужий до почуттів своїх служителів. Наприклад, розгляньмо, як Єгова почувався, коли стародавні ізраїльтяни зазнавали випробувань. Боже Слово каже: «Завжди, коли страждали вони, страждав і він». (Прочитайте Ісаї 63:7—9.) Згодом через пророка Захарія Єгова пояснив, що, коли хтось погано ставиться до його народу, він сприймає це як погане ставлення до нього самого. Єгова сказав своїм служителям: «Той, хто торкається вас, торкається зіниці мого ока» (Зах. 2:8). Ці слова яскраво показують, наскільки Єгова турбується про свій народ.

5. Наведіть приклад того, як Єгова вдається до дій, щоб допомогти своїм служителям.

⁵ Єгова не просто співчуває своїм служителям, які страждають. Він вдається до дій, щоб допомогти їм. Приміром, коли ізраїльтяни страждали в єгипетському рабстві, Єгова розумів їхній біль, і це спонукало його захистити їх. Єгова сказав Мойсею: «Безперечно, я побачив, як мій народ страждає... і почув, як ці люди кличуть на допомогу... Я добре знаю про їхній біль і страждання. Тож я зійду і визволю їх з рук єгиптян» (Вих. 3:7, 8). Зі співчуття до свого народу Єгова визволив його з рабства. Пізніше, коли ізраїльтяни жили в Обіцяному краю, на них неодноразово нападали вороги. Як на це реагував Єгова? Він «відчував жаль, коли вони стогнали через тих, хто їх гнобив і утискав». І знову співчуття спонукувало Єгову допомагати своєму народу. Він призначав суддів, які рятували ізраїльтян від ворогів (Суд. 2:16, 18).

6. Наведіть приклад того, як Єгова взяв до уваги почуття людини, яка не виявила розсудливості.

 ⁶ Єгова зважає на почуття своїх служителів, навіть якщо вони не завжди виявляють розсудливість у своїх поглядах. Розгляньмо приклад Йони. Бог послав цього пророка проголосити звістку осуду ніневітянам. Коли вони покаялися, Бог вирішив не нищити їх. Йоні це дуже не сподобалося. «Він розгнівався», оскільки його пророцтво про знищення не виконалось. Однак Єгова був терпеливий до Йони і допоміг йому виправити його неправильний погляд (Йони 3:10—4:11). З часом Йона зрозумів свою помилку. Єгова навіть спонукав його написати про ці події нам на користь (Рим. 15:4) *.

7. У чому нас запевняє те, як Єгова ставився до свого народу?

⁷ Те, як Єгова ставився до свого народу, запевняє нас, що він співчуває своїм служителям. Йому відомо про біль і страждання кожного з нас. Єгова знає «людське серце» (2 Хр. 6:30). Він розуміє наші найпотаємніші думки, найглибші почуття, а також наші обмежені можливості. І «він не дозволить, щоб [нас] спокушали більше, ніж [ми] може[мо] витримати» (1 Кор. 10:13). Як же потішає нас ця обіцянка!

8—10. Які чинники сприяли тому, що Ісус щиро турбувався про інших?

⁸ Коли Ісус жив на землі, він щиро турбувався про інших. Цьому могли сприяти принаймні три чинники. По-перше, як вже згадувалося раніше, Ісус досконало віддзеркалював особистість свого небесного Батька. Подібно до свого Батька, він любив людей. Усе, що Ісус допомагав Єгові створювати, приносило йому радість, але він «найбільше раді[в] людськими синами» (Присл. 8:31). Любов спонукувала Ісуса не бути байдужим до почуттів інших.

⁹ По-друге, подібно до Єгови, Ісус бачив, що́ в людей у серці. Він знав про їхні спонуки та почуття (Матв. 9:4; Ів. 13:10, 11). Якщо Ісус помічав, що в когось розбите серце, він потішав таку людину (Ісаї 61:1, 2; Луки 4:17—21).

¹⁰ По-третє, Ісус сам зазнавав деяких труднощів, з якими стикалися люди. Наскільки відомо, Ісус виростав у незаможній сім’ї. Йосип, названий батько Ісуса, навчив його виконувати важку фізичну працю (Матв. 13:55; Марка 6:3). Очевидно, Йосип помер до того, як Ісус завершив своє служіння. Тож Ісусу, мабуть, був знайомий біль втрати. Крім того, Ісус знав, що́ означає жити в сім’ї, члени якої мають різні релігійні погляди (Ів. 7:5). Завдяки цим та іншим обставинам Ісусу було легше розуміти труднощі й почуття звичайних людей.

11. Коли була особливо помітна Ісусова турбота про інших? Поясніть. (Дивіться ілюстрацію на обкладинці.)

¹¹ Ісусова турбота про інших була особливо помітною тоді, коли він здійснював чудеса. Він робив це не просто з почуття обов’язку, а проймався жалем до тих, хто страждав (Матв. 20:29—34; Марка 1:40—42). Уявіть собі,  що відчував Ісус, коли він відвів глухого чоловіка вбік подалі від натовпу, щоб зцілити його, або коли воскресив єдиного сина вдови (Марка 7:32—35; Луки 7:12—15). Ісус співчував цим людям і хотів їм допомогти.

12. Як зі слів, записаних в Івана 11:32—35, видно, що Ісус виявив чуйність до Марти і Марії?

¹² Ісус виявив чуйність до Марти і Марії. Коли він побачив, як вони горюють через смерть їхнього брата Лазаря, «з очей Ісуса покотилися сльози». (Прочитайте Івана 11:32—35.) Ісус плакав не лише тому, що втратив близького друга. Адже він знав, що невдовзі воскресить Лазаря. Ісус плакав тому, що розумів і відчував, як сильно страждають його друзі.

13. Як нас підбадьорює те, що Ісус був чуйним?

¹³ Той факт, що Ісус був чуйним, має для нас велике значення. Ми любимо Ісуса за його співчутливе ставлення до людей (1 Пет. 1:8). Нас дуже підбадьорює те, що тепер він править як Цар Божого Царства. Незабаром він покладе кінець усім стражданням. Ісус колись сам був людиною, тож він, як ніхто інший, може допомогти людям залікувати рани, завдані правлінням Сатани. Як же чудово, що ми маємо Правителя, який може «співчувати нашим слабкостям»! (Євр. 2:17, 18; 4:15, 16).

14. До чого нас спонукують роздуми над прикладом Єгови та Ісуса, згідно з Ефесян 5:1, 2?

¹⁴ Роздуми над прикладом Єгови та Ісуса спонукують нас виявляти чуйність ще більшою мірою. (Прочитайте Ефесян 5:1, 2.) На відміну від них, ми не бачимо, що в людей у серці. Усе ж нам під силу зрозуміти їхні почуття і потреби (2 Кор. 11:29). На противагу егоїстичним людям у світі, ми намагаємося дбати «не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших» (Філ. 2:4).

15. Хто особливо має виявляти чуйність?

¹⁵ Чуйними необхідно бути зокрема старійшинам. Вони знають, що несуть відповідальність за доручених їм овець (Євр. 13:17). Щоб допомагати своїм одновірцям, старійшини мають ставитися до них з розумінням. Як старійшини можуть виявляти чуйність?

16. Що роблять співчутливі старійшини і чому це так важливо?

¹⁶ Співчутливі старійшини спілкуються з братами і сестрами в зборі. Вони ставлять їм запитання й уважно та терпеливо вислуховують відповіді. Це особливо важливо робити тоді, коли хтось з одновірців хоче вилити серце, але йому важко підібрати потрібні слова (Присл. 20:5). Коли старійшина охоче жертвує своїм часом заради братів, між ними зміцнюється довір’я, дружба і любов (Дії 20:37).

17. Що найбільше цінують у старійшинах чимало братів і сестер? Наведіть приклад.

¹⁷ Чимало братів і сестер кажуть, що найбільше цінують у старійшинах чуйність. Чому? «З ними легше поговорити, бо ти знаєш, що вони тебе зрозуміють,— ділиться Аделаїда і додає:— Про їхню чуйність свідчить те, як вони реагують на твої слова». А один брат з вдячністю пригадує: «Коли я розповідав про свою ситуацію, я бачив сльози в очах старійшини. Я ніколи про це не забуду» (Рим. 12:15).

18. Як ми можемо розвивати чуйність до інших?

 ¹⁸ Звичайно, чуйність мають виявляти не лише старійшини. Усі ми можемо розвивати цю рису. Як це робити? Старайтеся зрозуміти, що переживають члени вашої сім’ї та одновірці. Цікавтеся підлітками і літніми в зборі, а також тими, хто хворіє чи втратив близьку людину. Спитайте, як вони почуваються, та уважно вислухайте їх. Вони мають відчувати, що ви справді розумієте їхні проблеми. Запропонуйте свою допомогу. Так виявляється любов на ділі (1 Ів. 3:18).

19. Чому потрібно бути розсудливими, коли ми намагаємося комусь допомогти?

¹⁹ Нам необхідно бути розсудливими, коли ми намагаємося комусь допомогти. Чому? Тому що люди по-різному реагують на труднощі. Одні хочуть поговорити про свої проблеми, інші не люблять розповідати про них. Тож, пропонуючи допомогу, уникаймо надто особистих запитань (1 Фес. 4:11). Навіть коли інші самі звіряються нам, буває, що ми не погоджуємося з їхніми словами. Проте нам треба пам’ятати, що вони говорять під впливом своїх почуттів. Ми хочемо бути швидкими до слухання і повільними на слова (Матв. 7:1; Як. 1:19).

20. Про що ми поговоримо в наступній статті?

²⁰ Бути чуйними потрібно не лише в зборі, але й у служінні. Як нам виявляти цю чудову рису до людей, яким ми проповідуємо? Про це ми поговоримо в наступній статті.