1, 2. а) Чому нас не дивує, коли уряд забороняє нашу діяльність? б) Що ми розглянемо в цій статті?

У 2018 службовому році понад 223 000 вісників доброї новини жили в країнах, де наша діяльність заборонена або суворо обмежена. Це нас не дивує. Як ми дізналися з попередньої статті, правдиві християни знають, що вони будуть переслідувані (2 Тим. 3:12). Хоч би де ми жили, світська влада може несподівано і без попередження накласти заборону на поклоніння нашому люблячому Богу Єгові.

² Якщо уряд вирішує заборонити нашу діяльність, у нас можуть виникати такі запитання: «Чи переслідування свідчить, що ми втратили Боже схвалення? Чи заборона перешкодить нам поклонятися Єгові? Чи не переїхати мені в країну, де я зможу вільно служити Богові?» У цій статті ми розглянемо ці запитання. Крім того, ми обговоримо, як нам і далі поклонятися Єгові попри заборону нашої праці і чого нам слід уникати.

3. Якого переслідування зазнав апостол Павло, згідно з 2 Коринфян 11:23—27, і чого ми вчимося на його прикладі?

³ Якщо уряд забороняє нашу діяльність, можна дійти помилкового висновку, що ми втратили Боже благословення. Але пам’ятайте: переслідування не свідчить, що Єгова нами незадоволений. Наприклад, згадаймо апостола Павла. Безперечно, Бог був ним задоволений,  адже він написав 14 листів Грецьких Писань і був апостолом для інших народів. Усе ж Павло зазнавав суворого переслідування. (Прочитайте 2 Коринфян 11:23—27.) На прикладі Павла ми бачимо, що Єгова допускає, аби його вірних служителів переслідували.

4. Чому нас ненавидить світ?

⁴ Ісус пояснив, чому слід сподіватися протидії. Він сказав, що нас будуть ненавидіти, бо ми не належимо до цього світу (Ів. 15:18, 19). Переслідування не означає, що ми втратили схвалення Єгови. Навпаки, воно показує, що ми робимо те, що правильне.

5. Чи смертним людям під силу знищити поклоніння Єгові? Поясніть.

⁵ Смертним людям не під силу знищити поклоніння Всемогутньому Богу Єгові. Багато хто намагався це зробити, проте безуспішно. Розгляньте, що відбулося під час Другої світової війни. Тоді уряди багатьох країн люто переслідували Божий народ. Працю Свідків Єгови заборонила не тільки нацистська партія в Німеччині, але й уряди Австралії, Канади та інших країн. Та як все обернулося? У 1939 році, коли почалася війна, по цілому світі було 72 475 вісників. Звіти показують, що під кінець війни, в 1945 році, їх налічувалося 156 299. Завдяки благословенню Єгови кількість вісників зросла більш ніж у два рази.

6. До чого нас може спонукати переслідування? Наведіть приклад.

⁶ Переслідування може виклика́ти в нас страх. Але воно також може спонукати нас ще рішучіше служити Єгові. Приміром, одне подружжя з малим сином жило в країні, в якій уряд заборонив нашу діяльність. Чоловік і дружина не піддалися страху, а почали стале піонерське служіння. Для цього дружина навіть звільнилася з добре оплачуваної роботи. Чоловік сказав, що через заборону чимало людей стали цікавитися Свідками Єгови, і тому було легше розпочинати біблійні вивчення. Заборона мала ще один позитивний вплив. Старійшина з тієї ж країни зазначив, що багато тих, хто раніше припинив  служити Єгові, знову почали відвідувати зібрання і проповідувати.

7. а) Чого ми вчимося з Левіт 26:36, 37? б) Що ви будете робити в часи заборони?

⁷ Коли вороги забороняють нашу діяльність, вони хочуть залякати нас, щоб ми перестали служити Єгові. Вороги також можуть поширювати неправдиву інформацію, проводити обшуки в наших домах, тягти до суду або навіть ув’язнювати нас. Вороги сподіваються, що, ув’язнивши небагатьох, вони посіють страх серед усіх нас. Якби ми піддалися страху, то могли б самі, образно кажучи, накласти заборону на своє поклоніння Єгові. Ми не хочемо нагадувати людей, котрих описано в Левіт 26:36, 37. (Прочитайте.) Ми не дозволимо страху сповільнити нас у служінні Єгові або припинити нашу діяльність. Ми цілковито покладаємося на Єгову і не будемо панікувати (Ісаї 28:16). Ми молимося і шукаємо керівництва Єгови. Ми знаємо, що Бог підтримує нас, і тому навіть найсильніший людський уряд не перешкодить нам вірно служити Єгові (Євр. 13:6).

8, 9. а) Яке особисте рішення має прийняти кожен голова сім’ї або неодружений християнин? б) Що допоможе людині прийняти мудре рішення?

⁸ Якщо уряд країни, в якій ви живете, забороняє нашу діяльність, у вас може виникнути запитання, чи не переїхати вам в іншу країну, де ви зможете вільно служити Єгові. Це ваше особисте рішення, і ніхто інший не може прийняти його за вас. У такому випадку дехто може взяти до уваги те, що зробили християни в першому столітті, коли їх почали переслідувати. Після того як вороги вбили Степана, учні з Єрусалима розпорошилися по Юдеї та Самарії і дійшли аж до Фінікії, Кіпру та Антіохії (Матв. 10:23; Дії 8:1; 11:19). Однак інші можуть взяти до уваги те, що зробив апостол Павло. Після ще однієї хвилі переслідування, яка здійнялася в першому столітті, він вирішив не покидати місцевостей, в яких чинився опір проповідницькій праці. Натомість Павло йшов на ризик, щоб поширювати добру новину і зміцнювати братів у містах, в яких їх люто переслідували (Дії 14:19—23).

⁹ Чого ми вчимося з цих розповідей? Кожен голова сім’ї має прийняти особисте рішення — переїжджати чи не переїжджати. Спочатку йому потрібно з молитвою розглянути обставини своєї сім’ї, а також позитивні й негативні наслідки переїзду. У такій ситуації кожен християнин «нестиме власну ношу» (Гал. 6:5). Нам не слід засуджувати інших за їхні рішення.

10. Які вказівки надасть філіал і старійшини?

¹⁰ Як вам і далі поклонятися Єгові попри заборону? Філіал надасть місцевим старійшинам вказівки і практичні поради, як отримувати духовну поживу, як збиратися разом для поклоніння і як проповідувати добру новину. Якщо філіал не зможе сконтактуватися зі старійшинами, то старійшини самі будуть допомагати вам і всьому збору далі поклонятися Єгові. Старійшини даватимуть вказівки, що ґрунтуються на Біблії та наших публікаціях (Матв. 28:19, 20; Дії 5:29; Євр. 10:24, 25).

11. Чому ви можете бути впевнені, що завжди матимете духовний харч, і як вам зберігати цей харч?

 ¹¹ Єгова пообіцяв, що його служителі матимуть вдосталь духовного харчу (Ісаї 65:13, 14; Луки 12:42—44). Тож не сумнівайтеся, що його організація зробить усе можливе, щоб ви отримували необхідне духовне підбадьорення. А що ви можете робити в часи заборони? Знайдіть безпечний сховок для своєї Біблії та інших публікацій в друкованій чи електронній формі. Не зберігайте такий дорогоцінний матеріал у місці, де його можна легко знайти. Кожен з нас повинен докладати зусиль, щоб залишатись духовно міцним.

12. Як старійшини подбають про те, щоб зібрання не привертали неналежної уваги?

¹² А що сказати про щотижневі зібрання? Старійшини подбають про те, щоб можна було відвідувати зібрання, не привертаючи неналежної уваги сторонніх людей. Можливо, вони дадуть вказівку збиратися невеликими групами, будуть часто змінювати час і місце проведення зібрань. Кожен з вас може дбати про безпеку одновірців, якщо буде тихо приходити на зібрання і тихо з них іти. Крім того, вам варто одягатися так, щоб не привертати до себе уваги.

13. Чого ми можемо навчитися від наших братів у Радянському Союзі?

¹³ Як буде виконуватися проповідницька праця? Це залежатиме від місцевих обставин. Ми любимо Єгову і хочемо розповідати людям про його Царство, тому будемо винахідливими (Луки 8:1; Дії 4:29). Про проповідування Свідків Єгови в колишньому Радянському Союзі історик Емілі Беран сказала: «Коли держава забороняла віруючим проповідувати, Свідки розповідали про свою віру сусідам, співробітникам і друзям. Якщо через це Свідки опинялись у виправно-трудових таборах, вони намагалися навернути на свою віру в’язнів». Незважаючи на заборону, наші брати в Радянському Союзі не припиняли проповідувати. Якщо працю проповідування заборонять там, де ви живете, наслідуйте їхній приклад.

14. Від чого застерігають нас слова з Псалма 39:1?

¹⁴ Думайте, про що ви говорите іншим. У період заборони нам треба розуміти, коли є «час мовчати» (Еккл. 3:7). Ми не повинні видавати конфіденційну інформацію, наприклад, імена наших братів і сестер, місця проведення зібрань, методи нашого служіння та шляхи надходження духовної поживи.  Ми не будемо повідомляти таку інформацію світській владі, а також друзям чи родичам у нашій країні або за кордоном. Якби ми це робили, то наражали б наших одновірців на небезпеку. (Прочитайте Псалом 39:1.)

15. Що Сатана намагається спричинити серед нас і що нам треба робити?

¹⁵ Не дозволяйте дрібницям розділяти нас. Сатана знає, що поділений дім не встоїть (Марка 3:24, 25). Цей ворог ніколи не перестане спричиняти поділення серед нас. Так він сподівається, що ми, замість того щоб боротися з ним, почнемо вести боротьбу одне з одним.

16. Який приклад подала сестра Гертруд Петцінґер?

¹⁶ Навіть зрілим християнам треба бути пильними у цьому. Розгляньмо приклад двох помазаних сестер, Гертруд Петцінґер і Ельфріде Лер. Їх разом з іншими сестрами кинули в нацистський концтабір. Ельфріде виголошувала підбадьорливі промови для сестер у таборі, і Гертруд почала їй заздрити. Пізніше Гертруд стало соромно, і вона благала Єгову допомогти їй. Ця сестра написала: «Нам потрібно вчитися належно сприймати те, що інші мають кращі здібності або виконують більше обов’язків». Як їй вдалося подолати заздрість? Гертруд зосередилася на хороших рисах Ельфріде і на її приємній вдачі. Завдяки цьому вона відновила свої добрі стосунки з Ельфріде. Після звільнення з концтабору вони обоє вірно служили Єгові аж до закінчення свого земного шляху. Якщо ми стараємося долати розбіжності з нашими одновірцями, то нас ніщо не розділить (Кол. 3:13, 14).

17. Чому нам не слід бути самовпевненими?

¹⁷ Не будьте самовпевнені. Якщо ми слухаємося вказівок, які дають відповідальні брати, котрим ми можемо довіряти, то уникнемо проблем (1 Пет. 5:5). Приміром, у країні, де наша праця заборонена, відповідальні брати дали вказівку, щоб вісники не розповсюджували в служінні друкованих публікацій. Усе ж один піонер вирішив, що він ліпше знає, що робити, і розповсюджував публікації. Яким був результат? Невдовзі після неформального свідчення його та декількох інших вісників допитала поліція. Очевидно, за ними стежили представники влади, які вилучили розповсюджені публікації. Чого ми з цього вчимося? Потрібно слухатися вказівок навіть тоді, коли ми не погоджуємося з ними. Єгова завжди благословляє  нас, якщо ми співпрацюємо з братами, яких призначено брати провід серед нас (Євр. 13:7, 17).

18. Чому ми не повинні встановлювати непотрібних правил?

¹⁸ Не встановлюйте непотрібних правил. Якщо старійшини будуть встановлювати непотрібні правила, це стане тягарем для братів і сестер. Брат Юрай Камінський розповів, що відбулося під час заборони в колишній Чехословаччині: «Коли відповідальних братів і багатьох старійшин заарештували, дехто з тих, хто брав провід у зборах і районах, почав встановлювати правила поведінки для вісників, створюючи списки дозволеного і забороненого». Єгова не дав нам права вирішувати за інших, що їм робити. Ті, хто встановлює непотрібні правила, не сприяють безпеці одновірців, радше вони намагаються панувати над вірою своїх братів (2 Кор. 1:24).

19. У чому запевняють нас слова з 2 Хронік 32:7, 8?

¹⁹ Наш головний противник, Сатана Диявол, буде і далі переслідувати вірних служителів Єгови (1 Пет. 5:8; Об’яв. 2:10). Сатана і його прибічники будуть намагатися заборонити нашу діяльність. Однак ми не маємо причин боятися (Повт. 7:21). З нами Єгова, і він буде підтримувати нас, навіть якщо на нашу працю накладуть заборону. (Прочитайте 2 Хронік 32:7, 8.)

20. Що ви вирішили робити?

²⁰ Тож наслідуймо рішучість наших братів у першому столітті, які сказали тогочасним правителям: «Розсудіть самі: чи правильно було б у Божих очах слухатись вас, а не Бога? Тому ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули» (Дії 4:19, 20).