1. Що Єгова дав кожному своєму вірному служителю?

ЄГОВА з любові відвів кожному вірному служителю свою роль у християнському зборі. Хоча ми виконуємо різні ролі, всі ми цінні і потребуємо одне одного. Апостол Павло допомагає нам зрозуміти цю важливу істину. Як?

2. Чому, згідно з Ефесян 4:16, нам слід цінувати одне одного і співпрацювати між собою?

² Як видно з провідного вірша цієї статті, Павло підкреслює, що ніхто з нас не може сказати іншому служителю Єгови: «Ти мені не потрібн[ий]» (1 Кор. 12:21). Якщо ми хочемо, щоб у зборі панував мир, нам слід цінувати одне одного і співпрацювати між собою. (Прочитайте Ефесян 4:16.) А коли ми співпрацюємо в єдності, збір духовно процвітає і «зміцняється... завдяки любові».

3. Що ми розглянемо в цій статті?

³ У цій статті ми розглянемо кілька прикладів того, як виявляти повагу у зборі. Спочатку ми побачимо, як старійшини можуть ставитися з повагою один до одного. Потім ми обговоримо, як кожен з нас може показувати, що цінує неодружених братів і сестер. І зрештою ми дізнаємось, як виявляти любов до тих, хто не може вільно розмовляти нашою мовою.

4. Яку пораду Павла повинні застосовувати старійшини?

⁴ Усі старійшини в зборі призначені святим духом Єгови. І всі вони мають різні здібності (1 Кор. 12:17, 18). Когось призначили старійшиною недавно, і в нього небагато досвіду. А хтось не має можливості робити багато для збору через вік або слабке здоров’я. Але жоден старійшина не має думати про іншого старійшину: «Ти мені не потрібний». Натомість всі наглядачі у зборі повинні застосовувати пораду Павла, записану в Римлян 12:10. (Прочитайте.)

5. В чому виявляється повага старійшин один до одного і про що вони мають пам’ятати?

⁵ Повага виявляється в тому, що старійшини готові уважно вислуховувати один одного. Це особливо важливо тоді, коли вся рада старійшин збирається, щоб обговорити серйозні питання. Звернімо увагу на те, що було сказано в англійському виданні «Вартової башти» за 1 жовтня 1988 року: «Старійшини мають пам’ятати, що Христос через святий дух може нагадати будь-кому в раді старійшин біблійний принцип, який допоможе вирішити проблему чи прийняти важливе рішення (Дії 15:6—15). Ніхто в раді старійшин не має монополії на святий дух».

6. Що роблять старійшини, щоб співпрацювати в єдності, і яку користь це приносить зборові?

⁶ Старійшина, який поважає інших наглядачів, не спішить висловлюватись першим на зустрічі старійшин. Він не домінує в обговоренні і не вважає, що його думка завжди правильна. Замість того він говорить зі смиренням і уважно вислуховує те, що кажуть інші. А найважливіше, він зосереджується на біблійних принципах і на вказівках від «вірного і розсудливого раба» (Матв. 24:45—47). Якщо зустрічі старійшин проходять в атмосфері любові та поваги, серед братів перебуває Божий святий дух, завдяки якому вони приймають рішення, що зміцняють збір (Як. 3:17, 18).

7. Як Ісус ставився до безшлюбності?

⁷ У зборах Свідків Єгови є немало подружніх пар і сімей з дітьми. Але серед нас також багато неодружених братів і сестер. Як слід ставитися до неодружених? Подивімося, як до безшлюбності ставився Ісус. Коли він служив на землі, то не мав дружини. Увесь свій час і сили він віддавав виконанню свого завдання. Ісус ніколи не вимагав від своїх послідовників ні одружуватися, ні залишатися неодруженими. Усе ж він казав, що деякі християни вирішать не вступати в шлюб (Матв. 19:11, 12; дивіться коментар до вислову «сам себе робить скопцем» у Матвія 19:12). Ісус поважав тих, хто не мав чоловіка чи дружини, і не вважав, що вони гірші за інших або чимось обділені.

8. Над чим Павло заохочував подумати християн, як це видно з 1 Коринфян 7:7—9?

⁸ Коли апостол Павло виконував своє служіння, він також залишався неодруженим. Павло ніколи не забороняв християнам одружуватися. Він визнавав, що це особисте рішення кожного. Однак Павло заохочував християн подумати над тим, чи зможуть вони служити Єгові, не вступаючи в шлюб. (Прочитайте 1 Коринфян 7:7—9.) Безперечно, Павло не вважав неодружених братів і сестер неповноцінними. Він навіть вибрав Тимофія, молодого неодруженого брата, щоб той виконував важливі завдання в служінні Єгові * (Філ. 2:19—22). Тож, очевидно, було б неправильно вирішувати, чи брат відповідає вимогам виконувати певні обов’язки у зборі, на основі того, одружений він чи ні (1 Кор. 7:32—35, 38).

9. Як нам ставитися до шлюбу і безшлюбності?

⁹ Ні Ісус, ні Павло не навчали, що християни повинні одружуватися або повинні бути неодруженими. Як же нам ставитися до шлюбу і безшлюбності? Ось що про це говориться у «Вартовій башті» за 1 жовтня 2012 року: «Насправді і одруження, і безшлюбність можна назвати дарами від Бога... Єгова не вважає [безшлюбність] горем чи ганьбою». Беручи це до уваги, нам варто поважати роль неодружених братів і сестер у зборі.

10. Як ми покажемо, що поважаємо наших неодружених братів і сестер?

 ¹⁰ Як ми покажемо, що поважаємо почуття неодружених братів і сестер? Треба пам’ятати, що брати і сестри можуть бути неодруженими з різних причин. Наприклад, хтось не одружується, бо це його особисте рішення. А хтось хотів би одружитися, але ще не знайшов своєї пари. У когось чоловіка або дружину забрала смерть. Хіба було б добре розпитувати таких християн, чому вони не одружуються, або пропонувати їм знайти пару? Деякі неодружені християни, звичайно, можуть просити про таку допомогу. Але уявіть почуття неодружених братів і сестер, які не просять такої допомоги, а їм її нав’язують (1 Фес. 4:11; 1 Тим. 5:13). Що про це кажуть декотрі вірні брати і сестри, які залишаються неодруженими?

11, 12. Як наші слова і вчинки можуть впливати на неодружених братів і сестер?

¹¹ Один неодружений районний наглядач, який добре справляється зі своїми обов’язками, вважає, що безшлюбність має багато переваг. Але він каже, що його пригнічує, коли доброзичливі брати і сестри часто запитують його: «Чому ти не одружишся?» Один нежонатий брат, який служить у філіалі, зауважив: «Здається, деякі брати і сестри думають, що неодружених треба жаліти. Через це може складатися враження, що безшлюбність є тягарем, а не даром».

¹² Незаміжня сестра, яка служить в Бетелі, каже: «Деякі вісники вважають, що всі неодружені тільки й думають про те, щоб знайти собі пару, а кожне знайомство з новими людьми сприймають як шанс влаштувати своє особисте життя. Одного разу мене послали в службову поїздку в іншу частину країни. У той день, коли я прибула, місцевий збір мав зібрання. Сестра, в якої я зупинилась, сказала, що в їхньому зборі є два брати мого віку. Вона запевнила, що не збирається мене ні з ким сватати. Але як тільки ми зайшли до Залу Царства, сестра потягнула мене до тих братів знайомитись. Зайве казати, що ми троє почувалися дуже незручно».

13. Чиїми прикладами захоплюється одна незаміжня сестра?

¹³ Інша незаміжня сестра з Бетелю каже: «Я знаю чимало піонерів, як братів, так і сестер, які вже багато років залишаються неодруженими. Вони врівноважені, саможертовні, мають хороші цілі і почуваються щасливими у своєму служінні. Такі брати і сестри — справжнє благословення для збору. Вони мають правильний погляд на свою безшлюбність: не почуваються кращими за інших через те, що неодружені, і не почуваються обділеними через те, що не мають сім’ї». Дуже приємно бути в зборі, де кожен цінує і поважає одне одного. Ніхто ні до кого не виявляє недоречних жалощів і ніхто нікому не заздрить, ніхто нікого не ігнорує, але і не вивищує. У такому зборі всім добре і затишно.

14. Як показати неодруженим братам і сестрам, що ми їх поважаємо?

¹⁴ Неодружені брати і сестри будуть раді, коли ми звертатимемо увагу на їхні хороші риси, а не на сімейний стан. Їх треба не жаліти, а хвалити за вірність. Завдяки цьому неодружені брати і сестри ніколи не будуть почуватися так, наче їм кажуть: «Ви мені не потрібні» (1 Кор. 12:21). Натомість вони будуть впевнені, що у зборі їх цінують і поважають.

15. Які зміни дехто зробив, щоб розширити своє служіння?

¹⁵ За останні роки багато вісників вирішили вивчити нову мову, щоб розширити своє служіння. Для цього їм довелося зробити багато змін. Ці брати і сестри залишили збір, що проводив зібрання їхньою рідною мовою, і перейшли до іншомовного збору, в якому є більша потреба у вісниках Царства (Дії 16:9). Вони вирішили це зробити, щоб ще більше служити Єгові. Можливо, вони почнуть вільно розмовляти мовою аж через кілька років, але вже тепер вони багато роблять для збору. Їхні чудові риси і досвід у служінні зміцняють братів і сестер у зборі. Ми дуже цінуємо таких саможертовних вісників.

16. Що повинні взяти до уваги старійшини, коли вирішують, чи брат може служити старійшиною або служителем збору?

¹⁶ Старійшини не повинні думати, що брат нездатний служити старійшиною чи служителем збору тільки тому, що він поки не може вільно розмовляти мовою збору. Коли рада старійшин розглядає кандидатуру брата, то повинна взяти до уваги біблійні вимоги до старійшин і служителів збору, а не те, наскільки добре він знає мову (1 Тим. 3:1—10, 12, 13; Тита 1:5—9).

17. Яке питання постає перед сім’ями, що переїхали в іншу країну?

¹⁷ Деякі сім’ї Свідків Єгови переїхали в іншу країну у пошуках притулку або роботи. Їхні діти, мабуть, отримують освіту офіційною мовою країни, в якій вони тепер живуть. Очевидно, батькам теж потрібно вивчити офіційну мову, щоб влаштуватися на роботу. Припустімо, що неподалік є збір або група, які проводять зібрання їхньою рідною мовою. До якого збору повинна належати сім’я? До збору, який проводить зібрання офіційною мовою країни, чи до збору, який проводить зібрання рідною мовою сім’ї?

18. Як ми покажемо, що поважаємо рішення голови сім’ї, беручи до уваги Галатів 6:5?

¹⁸ Рішення, до якого збору належатиме сім’я, приймає голова сім’ї *. При цьому він бере до уваги, що́ буде найліпшим для його рідних. (Прочитайте Галатів 6:5.) Нам потрібно поважати рішення голови сім’ї. Ми покажемо, що підтримуємо його рішення, якщо радо приймемо сім’ю у зборі і виявимо їй любов (Рим. 15:7).

19. Що має ретельно і з молитвою обдумати голова сім’ї?

¹⁹ Буває, що сім’я належить до збору, який проводить зібрання рідною мовою  батьків, але діти не дуже добре нею володіють. Якщо цей збір проводить зібрання в місцевості, де розмовляють державною мовою, то дітям може бути важко розуміти програму зібрань і рости духовно. Чому? Тому що діти ходять до школи, де навчання, очевидно, проводиться державною мовою, а не рідною мовою їхніх батьків. У такому випадку голова сім’ї має ретельно і з молитвою обдумати, як допомогти своїм дітям зблизитися з Єговою і його народом. Можна допомогти дітям краще оволодіти їхньою рідною мовою або ж перейти у збір, який проводить зібрання тою мовою, котру діти добре розуміють. Хоч би що вирішив голова сім’ї, збір, у якому він з сім’єю буде служити, має поважати і цінувати їх.

20. Як ми покажемо, що поважаємо братів і сестер, які вивчають нову мову?

²⁰ З огляду на перелічені раніше причини у багатьох зборах є брати і сестри, які намагаються вивчити нову мову. Їм може бути важко вільно висловлювати свої думки. Тому краще було б не зосереджуватися на їхніх помилках у мовленні, а звертати увагу на їхню любов до Єгови і бажання йому служити. Якщо ми навчимося помічати чудові риси цих братів і сестер, то будемо їх глибоко цінувати і поважати. Нікому з нас навіть не спаде на думку сказати їм: «Ви мені не потрібні» — тільки через те, що вони не можуть вільно розмовляти нашою мовою.

21, 22. За що ми вдячні Єгові?

²¹ Ми надзвичайно вдячні Єгові за те, що він доручив кожному з нас виконувати важливу роль у його зборі. Єгова цінує всіх: чоловіків і жінок, одружених і неодружених, молодих і літніх, тих, хто добре володіє мовою, і не дуже. І ми теж глибоко цінуємо одне одного (Рим. 12:4, 5; Кол. 3:10, 11).

²² Тож застосовуймо все, чого ми навчилися з наведеного Павлом прикладу про людське тіло. Це допоможе нам ще більше цінувати свою роль і роль інших у зборі Єгови.