1. Який наказ дав Ісус своїм учням, як це видно з Матвія 28:18—20?

ПІСЛЯ свого воскресіння Ісус з’явився учням, які зібралися в Галілеї. Він хотів сказати їм щось дуже важливе. Що саме? Його слова записані в Матвія 28:18—20. (Прочитайте.)

2. Які запитання ми розглянемо?

² Наказ Ісуса робити людей учнями також стосується кожного сучасного служителя Бога. Тож розгляньмо три запитання, пов’язаних з цим Ісусовим дорученням. 1) Що ми повинні робити, окрім того, щоб навчати нових учнів Божих вимог? 2) Як усі вісники збору можуть сприяти духовному росту тих, хто вивчає Біблію? 3) Як ми можемо допомогти неактивним одновірцям знову брати участь у праці підготовки учнів?

3. Яка важлива деталь міститься в дорученні Ісуса?

³ Доручення, яке дав Ісус, досить чітке. Ми повинні навчати людей того, що він наказав. Але звернімо увагу на одну важливу деталь. Ісус доручив нам не просто навчати людей його наказів, а навчати їх дотримуватися всього того, що він наказав. А це означає не тільки пояснювати учням теорію, але й вчити застосовувати її на практиці. Чому без цього не обійтись?

4. Що означає дотримуватись наказу? Наведіть приклад.

 ⁴ Дотримуватися наказу значить слухняно його виконувати. Щоб ліпше зрозуміти, що означає навчати когось дотримуватися, тобто слухатися, наказів Христа, розгляньмо приклад. Як інструктор з водіння вчить свого учня правил дорожнього руху? Спочатку він пояснює правила в аудиторії. Але щоб учень навчився їх дотримуватися, цього недостатньо. Інструктор повинен проводити практичні заняття — бути поряд з учнем, коли той керує автомобілем, і показувати, як треба застосовувати те, що він пояснював в аудиторії. Чого вчить цей приклад?

5. а) Чого ми повинні навчати учня, згідно з Івана 14:15 і 1 Івана 2:3? б) Як допомагати учневі застосовувати біблійні принципи в житті?

⁵ Вивчаючи з людиною Біблію, ми пояснюємо їй, чого Бог від нас вимагає. Але крім того, ми повинні навчати учня застосовувати здобуті знання у повсякденному житті. (Прочитайте Івана 14:15; 1 Івана 2:3.) На власному прикладі показуйте йому, як застосовувати основні біблійні принципи в школі, на роботі або у вільний час. Розкажіть, як завдяки порадам з Біблії ви змогли уникнути неприємностей або прийняти мудре рішення. Разом з учнем моліться про те, щоб Божий святий дух керував ним (Ів. 16:13).

6. Що ще ми повинні зробити, щоб учень дотримувався наказів Ісуса?

⁶ Що ще ми повинні зробити, щоб учень дотримувався наказів Ісуса? Ми маємо допомогти йому розвинути бажання брати участь у праці підготовки учнів. Декого лякає сама думка про те, що треба проповідувати. Тож нам варто запастися терпінням, адже біблійні знання мають зміцнити віру учня, торкнутися його серця і спонукати до дій. Як допомогти учневі розвинути бажання ділитися доброю новиною з іншими?

7. Як допомогти учневі розвинути бажання ділитися доброю новиною з іншими?

⁷ Можна поставити учневі такі запитання: «Що у твоєму житті змінилося на краще з того часу, як ти відгукнувся на добру новину про Царство? Чи, на твою думку, іншим людям теж треба почути цю новину? Що ти можеш для цього зробити?» (Присл. 3:27; Матв. 9:37, 38). Покажіть учневі буклети з наших знарядь для навчання, і нехай він вибере ті, що можуть зацікавити його родичів, друзів чи співпрацівників. Дайте учневі по кілька штук цих буклетів. Покажіть йому, як можна було б тактовно запропонувати буклет, і разом це прорепетируйте. Коли ваш учень стане неохрещеним вісником, ви, звичайно, будете поряд, щоб допомагати йому на практиці (Еккл. 4:9, 10; Луки 6:40).

8. Чому важливо, щоб учень розвинув сильну любов до Бога і до ближнього? (Дивіться також супровідну інформацію  «Як допомогти учневі поглибити любов до Бога».)

⁸ Не забувайте, що Ісус доручив нам навчати інших «дотримуватися всього того», що він наказав. Це, звичайно ж, стосується і двох найбільших заповідей — любити Бога і любити ближнього (Матв. 22:37—39). Обидві  ці заповіді тісно пов’язані з працею проповідування і підготовки учнів. Як саме? Брати участь у цій праці нас головним чином спонукує любов — любов до Бога і любов до ближнього. Зрозуміло, що нашому учневі може бути страшно проповідувати. Запевняймо його, що з допомогою Єгови він поступово переборить страх перед людиною (Пс. 18:1—3; Присл. 29:25). У супровідній інформації до цієї статті говориться, що́ ми можемо зробити, аби допомогти учневі поглибити його любов до Бога. А як збір може допомогти новому учневі розвивати любов до Єгови і до інших?

9. Як той, хто вчиться водити автомобіль, здобуває цінні навики?

⁹ Повернімося до прикладу про того, хто вчиться водити автомобіль. Як відбувається процес навчання, коли учень їде за кермом, а поряд з ним інструктор? Учень слухає інструктора і спостерігає за іншими водіями. Наприклад, інструктор може вказати на водія, який люб’язно пропускає іншого, щоб той міг влитися в потік транспорту. Або ж інструктор може звернути увагу на водія, який завбачливо перемикає дальнє світло фар на ближнє, щоб не сліпити інших водіїв. Так учень здобуває цінні навики, які знадобляться йому в майбутньому.

10. Що допоможе учневі рости духовно?

¹⁰ Подібно й учень, який тільки вирушає в мандрівку дорогою життя, вчиться не лише від свого вчителя, але й від інших служителів Єгови. Отже, що допоможе учневі швидше рости духовно? Відвідування зібрань. Чому? Навчання з Біблії, яке він отримає на зібраннях, поглибить його знання, зміцнить його віру і допоможе розвинути любов до Бога (Дії 15:30—32). Крім того, зібрання це хороша нагода познайомити учня з братами і сестрами, з якими у нього може бути багато спільного. Як приклад братів і сестер може допомогти учневі? Розгляньмо кілька уявних ситуацій.

11. Що можуть учні помітити у зборі і як це може на них вплинути?

¹¹ Наприклад, одинока мати, яка вивчає Біблію, бачить на зібранні сестру, котра теж сама виховує дітей. Вона захоплюється тим, скільки зусиль докладає сестра, щоб приходити на зібрання з малими дітьми. Учень, який намагається кинути курити, знайомиться з братом, котрий мав таку саму проблему. Брат розказує учневі свою історію і підкреслює, що слухатися Божих наказів його спонукувала любов до Єгови (2 Кор. 7:1; Філ. 4:13). Слова брата: «Ти теж зможеш кинути» — додають учневі впевненості. Юна дівчина, котра вивчає Біблію, помічає, яку радість служіння Єгові приносить одній молодій сестрі. І дівчина хоче дізнатися, чому сестра завжди щаслива.

12. Чому можна сказати, що кожен у зборі робить свій внесок у духовний ріст учня?

¹² Коли учень знайомиться з вірними вісниками, він бачить на їхньому прикладі, що означає дотримуватися наказу Христа любити Бога і ближнього (Ів. 13:35; 1 Тим. 4:12). Крім того, як згадувалося раніше, приклад цих вісників допомагає учневі давати собі  раду з різними труднощами. Також це додає йому впевненості у тому, що і він зможе зробити необхідні зміни і стати учнем Христа (Повт. 30:11). Кожен у зборі може посприяти духовному росту учня (Матв. 5:16). А як ви особисто заохочуєте учнів, які приходять на зібрання, і далі робити поступ?

13, 14. Як Ісус поводився зі своїми апостолами, коли вони були пригнічені?

¹³ Ми хочемо допомагати нашим неактивним братам і сестрам знову виконувати наказ Христа проповідувати і підготовляти учнів. Ми можемо багато чого навчитися з того, як Ісус поводився зі своїми апостолами, коли вони були пригнічені.

¹⁴ Під кінець служіння Ісуса на землі, незадовго до його смерті, всі апостоли «покинули його та втекли» (Марка 14:50; Ів. 16:32). Як Ісус повівся з апостолами, коли вони на деякий час занепали духом? Зразу після свого воскресіння Ісус сказав кільком жінкам, які були його послідовницями: «Не бійтеся! Підіть скажіть моїм братам, [що я воскрес]» (Матв. 28:10а). Ісус не махнув рукою на апостолів. Хоча вони покинули свого Господа, він і далі називав їх «мої брати». Ісус, як і Єгова, був милосердним та готовим прощати (2 Цар. 13:23).

15. Що ми відчуваємо до тих, хто перестав брати участь у служінні?

¹⁵ Подібно і ми переживаємо за тих, хто перестав брати участь у служінні. Вони наші брати й сестри, і ми дуже їх любимо! Ми досі пам’ятаємо їхню любов і все, що вони робили, можливо, протягом десятиліть (Євр. 6:10). Ми дуже скучаємо за ними (Луки 15:4—7). Як, наслідуючи Ісуса, ми могли б показати, що вони нам небайдужі?

16. Як ми покажемо неактивним братам і сестрам, що вони нам небайдужі?

¹⁶ Щиро запрошуйте їх на зібрання. Ісус підбадьорив своїх пригнічених апостолів зокрема тим, що запросив їх на зібрання (Матв. 28:10б; 1 Кор. 15:6). Ми також можемо запрошувати неактивних на зібрання. Можливо, нам доведеться робити це не один раз. І якщо вони прийдуть на зібрання, ми будемо радіти так само, як Ісус, коли учні відгукнулися на його запрошення (Матв. 28:16; порівняйте Луки 15:6).

17. Що нам варто зробити, коли неактивний брат чи сестра приходить на зібрання?

¹⁷ Сердечно вітайте їх на зібраннях. Під час зустрічі Ісус поставився до своїх учнів з теплотою і першим заговорив до них (Матв. 28:18). А як ми відреагуємо, коли на зібрання прийде неактивний брат чи сестра? Нам варто зробити перший крок і сердечно привітати такого вісника. Ви можете боятися, що скажете щось недоречне. Не переживайте, просто запевніть його в тому, що ви йому раді, і постарайтеся зробити це так, щоб він не почувався незручно.

18. Як ми можемо підбадьорювати неактивних вісників?

¹⁸ З теплотою їх підбадьорюйте. Учнів Ісуса, мабуть, лякало завдання проповідувати по цілому світі. Ісус  підбадьорив їх словами: «Я буду з вами всі дні» (Матв. 28:20). Чи їм це допомогло? Так. Невдовзі учні «безупинно навчали і звіщали добру новину» (Дії 5:42). Неактивні вісники також потребують підбадьорення. Їх може лякати думка про те, що треба знову брати участь у служінні. Було б добре запевнити їх, що їм не доведеться проповідувати самим. Коли вони будуть готові піти у служіння, ми підемо разом з ними. Вони, звичайно, будуть вдячні нам за підтримку. Якщо ми не забуваємо, що неактивні вісники — це наші брати й сестри, і відповідно з ними поводимося, то допоможемо цілому збору відчути радість.

19. Чого ми прагнемо усім серцем і чому?

¹⁹ Як довго буде тривати праця підготовки учнів? Аж до кінця цього віку (Матв. 28:20; дивіться глосарій, «Закінчення віку»). Чи ми зможемо виконати Ісусове доручення? Ми цього дуже хочемо! Ми з радістю жертвуємо своїм часом, силами і засобами, щоб знайти тих, хто «схильний прийняти правду, яка веде до вічного життя» (Дії 13:48). Так ми наслідуємо приклад Ісуса, який сказав: «Моя їжа — виконувати волю того, хто мене послав, і завершити його працю» (Ів. 4:34; 17:4). Ми теж усім серцем прагнемо завершити доручену нам працю (Ів. 20:21). І ми хочемо, щоб інші, в тому числі неактивні вісники, виконували з нами цю працю до кінця (Матв. 24:13).

20. Як слова з Філіппійців 4:13 запевняють нас в тому, що ми зможемо виконати працю, яку доручив нам Ісус?

²⁰ Звичайно, завдання, яке доручив нам Ісус, не з легких. Але ми виконуємо його не самі. Ісус пообіцяв, що буде з нами. До того ж у праці підготовки учнів ми є «Божими співпрацівниками» (1 Кор. 3:9). Тому нам під силу її завершити. Як же чудово, що ми можемо виконувати це особливе завдання і допомагати в цьому іншим! (Прочитайте Філіппійців 4:13.)