Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

СТАТТЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ 51

Єгова підтримує тих, хто знеохотився

Єгова підтримує тих, хто знеохотився

«Єгова близький до всіх, у кого розбите серце, і знеохочених він спасає» (ПС. 34:18, прим.).

ПІСНЯ 30 Мій Батько, мій Бог і Друг

У ЦІЙ СТАТТІ *

1, 2. Що ми розглянемо в цій статті?

ІНОДІ нам може здаватися, що життя коротке і сповнене горем (Йова 14:1). Тож не дивно, що час від часу ми почуваємося знеохоченими. Багато служителів Єгови у давні часи мали подібні почуття, а дехто з них навіть хотів померти (1 Цар. 19:2—4; Йова 3:1—3, 11; 7:15, 16). Але Бог Єгова, на якого вони покладалися, завжди їх потішав і підтримував. Розповіді про цих служителів повчають нас і несуть потіху (Рим. 15:4).

2 У цій статті ми поговоримо про Яковового сина Йосипа, вдову Ноомі і її невістку Рут, левіта, який написав 73-й Псалом, та апостола Петра. Всі вони у певний період життя почувалися знеохоченими. Як Єгова їх підтримував? І чого ми можемо навчитися з їхнього прикладу? Відповіді на ці запитання запевнять нас у тому, що «Єгова близький до всіх, у кого розбите серце і знеохочених він спасає» (Пс. 34:18, прим.).

ЙОСИП СТАВ ЖЕРТВОЮ ЖОРСТОКОСТІ І НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ

3, 4. Що пережив Йосип в юні роки?

3 Коли Йосипу було приблизно 17 років, йому приснилися два сни, які походили від Бога. Ці сни означали, що колись сім’я Йосипа ставитиметься до нього з особливою повагою (Бут. 37:5—10). Невдовзі після того, як Йосип побачив сни, його життя кардинально змінилося. Але брати Йосипа зовсім не мали до нього поваги, вони продали його в рабство. Згодом він опинився у домі єгипетського придворного на ім’я Потіфар (Бут. 37:21—28). Ще зовсім недавно Йосип був улюбленим сином свого батька, а тепер він жалюгідний раб язичницького придворного в Єгипті (Бут. 39:1).

4 На цьому біди Йосипа не закінчились. Дружина Потіфара фальшиво звинуватила Йосипа у спробі зґвалтування. Не розібравшись, Потіфар кинув свого раба до в’язниці, де його закували в ланцюги (Бут. 39:14—20; Пс. 105:17, 18). Уявіть, як почувався юний Йосип після такого несправедливого звинувачення, і подумайте, яку тінь це могло кинути на ім’я Єгови. За таких обставин можна було легко піддатися знеохоченню.

5. Як Йосип долав знеохочення?

5 Коли Йосип був рабом, а пізніше в’язнем, його свобода була обмежена, він не міг робити те, що йому хотілося. Що допомагало йому не падати духом? Йосип не зосереджувався на тому, чого не міг змінити, натомість він старанно виконував роботу, яку йому доручали. Але найголовнішим у його житті було догоджати Єгові. І Єгова у свою чергу благословляв усе, що робив Йосип (Бут. 39:21—23).

6. Яку потіху могли приносити Йосипу роздуми над його снами?

6 Крім того, Йосип міг черпати потіху з роздумів над пророчими снами, які бачив раніше. Ці сни запевняли його у тому, що він знову побачить свою сім’ю і що його ситуація зміниться на краще. Саме так і сталося. Коли Йосипу було приблизно 37 років, його пророчі сни почали сповнятися дивовижним способом (Бут. 37:7, 9, 10; 42:6, 9).

7. Як слова з 1 Петра 5:10 допоможуть нам зносити труднощі?

7 Чого ми вчимося. Історія Йосипа нагадує нам, що ми живемо у жорстокому світі і що люди можуть поводитися з нами несправедливо. Іноді навіть одновірці завдають нам болю. Але якщо Єгова є нашою Скелею і нашим Сховком, ми не опустимо рук і не перестанемо йому служити (Пс. 62:6, 7; прочитайте 1 Петра 5:10). Не забувайте, що Йосипу було приблизно 17 років, коли Єгова дав йому пророчі сни. Це показує, що Єгова довіряє своїм юним служителям. Серед нас багато молодих братів і сестер, які наслідують віру Йосипа. Декого з них навіть несправедливо ув’язнили через те, що вони не хотіли поступитися своєю відданістю Богові (Пс. 110:3).

ДВІ ЖІНКИ, ВИСНАЖЕНІ ГОРЕМ

8. Що пережили Ноомі та Рут?

8 Через сильний голод, який настав у Юді, Ноомі та її сім’я були змушені залишити рідний дім і оселитися в моавському краю. Там помер чоловік Ноомі, Елімелех, залишивши її з двома синами. Згодом сини Ноомі одружилися з моавітянками, одну звали Рут, а другу — Орпа. Приблизно через 10 років сини Ноомі також померли, не залишивши після себе нащадків (Рут 1:1—5). Скільки ж болю довелося знести цим трьом жінкам! Звичайно, Рут і Орпа могли знову вийти заміж. Але хто подбає про літню Ноомі? Вона була настільки пригнічена, що одного разу сказала: «Більше не називайте мене Ноомі, а кличте Мара, бо Всемогутній зробив моє життя гірким». Виснажена горем Ноомі вирішила повернутися у Віфлеєм, і Рут пішла з нею (Рут 1:7, 18—20).

Ноомі та Рут переконалися, що Єгова може допомогти своїм служителям долати знеохочення та смуток. Чи ви переконані, що Бог допоможе і вам? (Дивіться абзаци 8—13) *

9. Як Рут підтримала Ноомі, згідно з Рут 1:16, 17, 22?

9 Ліком від пригнічення для Ноомі стала віддана любов. Наприклад, Рут виявила віддану любов до Ноомі, коли вирішила залишитися з нею. (Прочитайте Рут 1:16, 17, 22.) У Віфлеємі Рут важко працювала, підбираючи колоски ячменю, щоб прогодувати себе і Ноомі. Так ця молода жінка здобула собі хорошу репутацію (Рут 3:11; 4:15).

10. У чому виявлялася любов Єгови до бідних, таких як Ноомі та Рут?

10 Єгова дав ізраїльтянам закон, в якому відображалося його співчуття до бідних, таких як Ноомі та Рут. Він наказав своєму народу не дожинати поле до краю, щоб бідні могли збирати залишки врожаю (Лев. 19:9, 10). Тож, аби прогодувати себе, Ноомі та Рут не довелося ходити з простягнутою рукою. Вони могли здобувати їжу, не принижуючись.

11, 12. Як завдяки Боазу змінилося життя Ноомі та Рут?

11 Рут збирала колоски на полі заможного чоловіка на ім’я Боаз. Його настільки вразило те, з якою відданістю і любов’ю Рут ставилася до своєї свекрухи, що він викупив їхню сімейну спадщину і взяв Рут за дружину (Рут 4:9—13). У них народився син, якого назвали Оведом і який згодом став дідусем царя Давида (Рут 4:17).

12 Уявіть, з якою радістю Ноомі тримала на руках маленького Оведа і від усього серця дякувала Єгові! Але в майбутньому на Ноомі та Рут чекає ще більша радість. Після воскресіння вони дізнаються, що Овед став прабатьком обіцяного Месії, Ісуса Христа.

13. Чого ми можемо навчитися з розповіді про Ноомі та Рут?

13 Чого ми вчимося. Коли ми переживаємо важкі часи, ми можемо бути знеохоченими, почуватися так, ніби в нас розбите серце, і не бачити виходу. У такі часи нам потрібно повністю покладатися на нашого небесного Батька і не віддалятися від одновірців. Звичайно, Єгова може і не вирішити всіх наших проблем. Пригадайте, що він не повернув Ноомі її чоловіка та синів. Але Бог допоможе нам все знести, можливо, спонукуючи наших духовних братів і сестер виявляти до нас віддану любов (Присл. 17:17).

ЛЕВІТ, ЯКИЙ МАЛО НЕ СПОТИКНУВСЯ

Автор 73-го Псалма мало не спотикнувся, бачачи примарний успіх тих, для кого виконання волі Єгови не було на першому місці. Щось подібне може статися і з нами. (Дивіться абзаци 14—16)

14. Чому один левіт дуже знеохотився?

14 Автор 73-го Псалма був левітом. Завдяки цьому він мав честь служити у місці поклоніння Єгові. Усе ж навіть він в якийсь період свого життя знеохотився. Чому? Він почав заздрити неправедним і пихатим людям. Але не через те, що вони робили все, що їм заманеться, а через те, що вони жили в достатку (Пс. 73:2—9, 11—14). На перший погляд, у них було все — багатство, задоволення і жодних клопотів. Їхній примарний успіх настільки знеохотив псалмописьменника, що він сказав: «Справді, даремно беріг я чистим своє серце та в невинності омив руки свої». Немає сумніву, що його духовності загрожувала серйозна небезпека.

15. Що допомогло левіту, який написав 73-й Псалом, перебороти знеохочення, як це видно з Псалма 73:16—19, 22—25?

15 Прочитайте Псалом 73:16—19, 22—25. Левіт «прийшов у величну Божу святиню». Там, очевидно серед одновірців, він зміг спокійно і з молитвою обдумати свою ситуацію. Зрештою він зрозумів, що його погляд був нерозсудливий і що він ступив на небезпечну дорогу, яка могла відвести його від Єгови. Він також зрозумів, що неправедні стоять «на слизькому» і їх чекає «страшний кінець». Коли цей левіт подивився на все очима Єгови, він позбувся заздрості і переборов знеохочення. У його серці знову оселилися мир і радість. Він сказав: «Поки в мене є [Єгова], я не хочу більше нічого на землі».

16. Чого можна навчитися від одного левіта?

16 Чого ми вчимося. Не варто заздрити неправедним людям, які на перший погляд живуть у достатку. Їхнє щастя несправжнє і тимчасове, у них немає майбутнього (Еккл. 8:12, 13). Така заздрість веде до знеохочення і загрожує нашій духовності. Якщо ви помічаєте, що починаєте заздрити примарному успіху неправедних, робіть те, що робив левіт. Дотримуйтеся Божих порад і перебувайте в товаристві тих, хто виконує волю Єгови. Якщо Єгова буде для вас найбільшою радістю, ви будете по-справжньому щасливі і не зійдете з дороги, яка веде до «справжнього життя» (1 Тим. 6:19).

ПЕТРО ЗНЕОХОЧУВАВСЯ ЧЕРЕЗ ВЛАСНІ СЛАБКОСТІ

Нам можуть допомогти роздуми над тим, як Петро подолав знеохочення і зосередився на служінні Богові. Крім того, ми можемо допомогти іншим, звертаючи їхню увагу на його приклад. (Дивіться абзаци 17—19)

17. Через що Петро міг знеохочуватись?

17 Апостол Петро був енергійним чоловіком. Часом він поводився імпульсивно та говорив необдумано, тому іноді шкодував про свої вчинки або слова. Наприклад, коли Ісус сказав своїм апостолам, що має постраждати і померти, Петро докорив йому, кажучи: «Нехай з тобою таке ніколи не станеться» (Матв. 16:21—23). Ісус виправив Петра. Іншого разу, коли натовп прийшов арештувати Ісуса, Петро, недовго думаючи, вихопив меча і відсік вухо рабові первосвященика (Ів. 18:10, 11). І знову Ісус виправив апостола. Крім того, Петро вихвалявся, що ніколи не спіткнеться через те, що станеться з Христом, навіть якщо спіткнуться інші апостоли (Матв. 26:33). Але невдовзі від Петрової самовпевненості не залишилося й сліду, і, піддавшись страху перед людьми, він тричі зрікся свого Господа. У розпачі Петро «вийшов... та гірко заплакав» (Матв. 26:69—75). Напевне, він переживав, чи зможе Ісус його простити.

18. Як Ісус допоміг Петру подолати знеохочення?

18 Однак Петро не дозволив, щоб знеохочення повністю його поглинуло. Після того, що сталося, він відновив духовні сили і далі перебував серед апостолів (Ів. 21:1—3; Дії 1:15, 16). Що йому допомогло? Петро пам’ятав, що раніше Ісус молився за нього, щоб його віра не ослабла, і заохочував його після повернення зміцнити своїх братів. Єгова відповів на Ісусову щиру молитву. Пізніше Ісус з’явився особисто Петру, очевидно, для того, щоб його підбадьорити (Луки 22:32; 24:33, 34; 1 Кор. 15:5). Також Ісус з’явився апостолам після того, як вони цілу ніч безуспішно ловили рибу. Цього разу Ісус дав Петрові можливість підтвердити свою любов до нього. Ісус простив свого любого друга і довірив йому ще більше обов’язків (Ів. 21:15—17).

19. Як Псалом 103:13, 14 допомагає нам дивитися на наші гріхи так, як на них дивиться Єгова?

19 Чого ми вчимося. Те, як Ісус поводився з Петром, свідчить про його велике милосердя. І, оскільки Ісус досконало відображає риси свого Батька, ми можемо бути впевнені, що Єгова ставиться до нас милосердно. Тож, коли ми помиляємося, не спішімо робити висновок, що ми безнадійні грішники. Цього дуже хотів би Сатана. Натомість докладаймо всіх зусиль, щоб дивитися на себе і на тих, хто грішить проти нас, так, як дивиться наш милосердний і люблячий небесний Батько. (Прочитайте Псалом 103:13, 14.)

20. Що ми розглянемо в наступній статті?

20 Приклади Йосипа, Ноомі та Рут, левіта і Петра запевняють нас у тому, що «Єгова близький до всіх, у кого розбите серце» (Пс. 34:18). Він допускає, щоб ми стикалися з випробуваннями і часом почувалися знеохоченими. Однак коли з допомогою Єгови ми витривало все зносимо, наша віра зміцнюється (1 Пет. 1:6, 7). У наступній статті ми продовжимо розглядати, як Єгова підтримує своїх відданих служителів, котрі знеохочуються, наприклад, через власну недосконалість або важкі обставини.

ПІСНЯ 7 Єгово, ти сила для нас

^ абз. 5 Через важкі обставини в житті навіть Божі служителі іноді знеохочуються. У цій статті ми розглянемо, як Єгова потішав і підтримував Йосипа, Ноомі та Рут, одного левіта і апостола Петра. Також ми побачимо, чого можна навчитися з їхнього прикладу і з того, наскільки співчутливо Бог з ними обходився.

^ абз. 56 ОПИС ІЛЮСТРАЦІЇ: Ноомі, Рут і Орпа засмучені та знеохочені через смерть своїх чоловіків. Пізніше Рут і Ноомі разом з Боазом радіють народженню Оведа.