ЯКІ почуття у тебе виникають, коли тобі приходить лист від близького друга? Християнин Тимофій колись отримав такого листа від апостола Павла. Сьогодні ми можемо прочитати його в Біблії — це Другий лист до Тимофія. Отримавши цього листа, Тимофій, безсумнівно, відразу знайшов тихе місце, щоб швидше дізнатися, що хотів йому сказати його дорогий друг. Можливо, Тимофій думав: «Як у Павла справи? Чи він має для мене якусь пораду? Чи його слова допоможуть мені краще виконувати моє служіння і надавати допомогу іншим?» У цьому цінному листі Тимофій знайшов не тільки відповіді на свої запитання, але й набагато більше. Тож розгляньмо кілька важливих порад з Павлового листа до Тимофія.

Уже з перших слів листа Тимофій відчув, як сильно Павло його любить. Він з теплотою називає Тимофія «улюбленою дитиною» (2 Тим. 1:2). Тимофій отримав цього листа приблизно 65 року н. е. Тоді йому було, очевидно, трохи за 30, але він уже був досвідченим старійшиною в християнському зборі. На той момент Тимофій понад 10 років співпрацював з Павлом і багато чого навчився.

Тимофія, напевно, дуже підбадьорила звістка про те, що Павло витривало і з вірою зносить усі випробування. Павла тримали у в’язничних ланцюгах в Римі і невдовзі мали стратити (2 Тим. 1:15, 16; 4:6—8). Проте апостол не втрачав мужності. «Я далі в усьому зберігаю витривалість»,— писав він (2 Тим. 2:8—13). Нас, як і Тимофія, може зміцнювати чудовий приклад витривалості Павла.

Павло заохочував Тимофія дуже цінувати своє служіння Богові. Апостол хотів, щоб Тимофій «розпалю[вав], наче вогонь, дар Божий, який... отримав» (2 Тим. 1:6). У цьому вірші Павло використав грецьке слово ха́рісма, що перекладене як «дар». Воно передає думку передусім про безкоштовний і незаслужений дар, про те, що  дається людині не за її працю чи заслуги. Тимофій отримав цей дар, коли був відокремлений для особливого служіння зборам (1 Тим. 4:14).

Що Тимофій мав робити з цим даром? Слова «розпалюй, наче вогонь» могли нагадати Тимофію про домашні вогнища, в яких іноді залишалося тільки розжарене вугілля. З такого вугілля можна було розпалити вогонь і отримати більше тепла. В одному словнику говориться, що грецьке слово аназопіре́о, яке вжив Павло, означає «знову запалити, відродити, роздути полум’я», а в переносному значенні «захопитися якимось заняттям». Іншими словами Павло радив Тимофію: «Вкладай у служіння все своє серце». Ми хочемо робити те саме — з усіх сил ревно виконувати своє служіння.

Далі у листі від свого любого друга Тимофій прочитав ще одну пораду, яка допомогла йому успішно виконувати своє служіння. Павло писав: «Той скарб, що тобі довірено, охороняй за допомогою святого духу, який перебуває в нас» (2 Тим. 1:14). Який скарб було довірено Тимофію? У попередньому вірші Павло говорить про «здорові слова», тобто правду з Писань (2 Тим. 1:13). Будучи християнином, Тимофій мав обов’язок свідчити про правду як у зборі, так і поза ним (2 Тим. 4:1—5). Також Тимофій був старійшиною і мав пасти Божу отару (1 Пет. 5:2). Тимофій міг охороняти свій скарб — правду, якої він навчав, покладаючись на святий дух Єгови і на його Слово (2 Тим. 3:14—17).

Нам також довірено правду, якої ми маємо навчати людей в служінні (Матв. 28:19, 20). Ми покажемо, що цінуємо довірений нам скарб, якщо будемо перебувати в молитві і регулярно вивчати Боже Слово (Рим. 12:11, 12; 1 Тим. 4:13, 15, 16). Крім того, ми можемо мати додаткові обов’язки в організації, наприклад служити старійшиною або ж виконувати повночасне служіння. Виконуючи такі обов’язки, ми повинні залишатися смиренними і покладатися на допомогу від Бога. Так ми покажемо, що справді цінуємо довірений нам скарб.

Одним з обов’язків Тимофія було передавати свій досвід іншим. Тому Павло заохочував його: «Те, що ти чув від мене... передавай вірним людям, котрі у свою чергу будуть відповідно підготовлені, щоб навчати інших» (2 Тим. 2:2). Тож Тимофій мав сам вчитися від своїх християнських братів і навчати інших. Сьогодні кожен старійшина в зборі повинен робити те саме. Хороший старійшина не буде приховувати знання про те, як найкраще виконувати певне завдання, а передаватиме свій досвід іншим. Він не боятиметься, що хтось його затьмарить своїми знаннями чи вміннями. Тому старійшина не просто даватиме інструкції, як виконувати роботу, а допомагатиме тому, кого навчає, розвивати розсудливість і проникливість — риси, без яких неможливо рости духовно. Тоді навчені ним «вірні люди» стануть великим благословенням для збору.

Тимофій, безсумнівно, дуже дорожив теплим листом, якого отримав від Павла. Неважко уявити, як він знову і знову перечитує цінні поради і роздумує над тим, як було б найкраще застосувати їх у своєму служінні.

Ми також хочемо прислуха́тися до цих порад. Ми намагаємося розпалювати, наче вогонь, наш дар, охороняти довірений нам скарб і передавати іншим наші знання та досвід. Роблячи це, ми зможемо, за словами Павла, «старанно викону[вати] своє служіння» (2 Тим. 4:5).