Павло писав: «Я помер для закону завдяки закону, щоб ожити для Бога» (Гал. 2:19).

Щоб зрозуміти ці слова, згадаймо, з якою метою Павло написав свого листа до зборів у римській провінції Галатія. Деякі тамтешні християни потрапили під вплив лжевчителів. Ці чоловіки навчали, що для спасіння необхідно дотримуватися вимог Мойсеєвого закону, зокрема обрізуватися. Але Павло знав, що Бог більше не вимагав цього від своїх служителів. У своєму листі Павло переконливими аргументами спростовує фальшиві вчення і зміцнює віру братів у викупну жертву Ісуса Христа (Гал. 2:4; 5:2).

Що мав на увазі Павло, коли сказав: «Я помер для закону»? В Біблії однозначно говориться, що після смерті людина нічого не усвідомлює і ніщо не має над нею влади (Еккл. 9:5). Тож Павло мав на увазі, що Мойсеїв закон більше не має над ним влади. Павло був переконаний, що завдяки вірі у викупну жертву він «ожив для Бога».

Така зміна в житті Павла відбулася «завдяки закону». Як це зрозуміти? Він щойно пояснив, що «людина визнає́ться праведною не на підставі вчинків, яких вимагає закон, а лише завдяки вірі в Ісуса Христа» (Гал. 2:16). Це правда, що Закон послужив важливій меті. «Він був доданий, щоб виявляти переступи до приходу потомства, яке отримало обіцянку»,— писав Павло галатам (Гал. 3:19). Завдяки Закону стало очевидним, що люди є недосконалими та грішними і що їм потрібна досконала жертва, щоб вони могли раз і назавжди звільнитися від гріха. Отже, Закон привів людей до «потомства», тобто до Христа. Якщо людина вірить в Ісуса Христа, Бог може визнати її праведною (Гал. 3:24). Павло був визнаний праведним, бо завдяки Закону зрозумів, що Ісус є Христом, і повірив у нього. Так Павло «помер для закону» і «ожив для Бога». З того часу владу над ним мав не Закон, а Бог.

Подібну думку Павло висловив у своєму листі до римлян: «Ви, брати мої, через Христове тіло померли для Закону... Ми звільнені від Закону, бо, коли йдеться про те, що нас стримувало, ми померли» (Рим. 7:4, 6). Як видно з цих слів, а також з Галатів 2:19, Павло не говорив про смерть, на яку заслуговував як засуджений Законом грішник. Він говорив про звільнення. Закон вже не мав жодної влади ані над Павлом, ані над іншими християнами, котрі, як і він, звільнилися завдяки вірі у викуп Христа.