Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

СТАТТЯ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ 28

Не підштовхуймо одне одного до суперництва, а сприяймо миру

Не підштовхуймо одне одного до суперництва, а сприяймо миру

«Не ставаймо пихатими, не підштовхуймо одне одного до суперництва і не маймо заздрості одне до одного» (ГАЛ. 5:26).

ПІСНЯ 101 Служімо в єдності

У ЦІЙ СТАТТІ *

1. Як дух суперництва впливає на людей?

СВІТ, в якому ми живемо, просякнутий духом егоїзму та суперництва. Бізнесмени йдуть по головах, щоб випередити конкурентів. Спортсмени навмисне травмують суперників, щоб отримати нагороду. Абітурієнти списують на іспитах, щоб пройти за конкурсом і поступити до престижного університету. Ми розуміємо, що це погано — подібну поведінку у Біблії названо «учинками плоті» (Гал. 5:19—21). Але чи може так статися, що служитель Єгови несвідомо почне підштовхувати інших у зборі до суперництва? Це важливе питання, адже дух суперництва руйнує єдність між братами і сестрами.

2. Що ми обговоримо в цій статті?

2 У цій статті ми розглянемо, які риси є сприятливим ґрунтом для виникнення духу суперництва. Також ми обговоримо приклади вірних Божих служителів давнини, які не заразилися цим духом. Але спочатку поговорімо про те, як перевіряти свої спонуки.

ПЕРЕВІРЯЙМО СВОЇ СПОНУКИ

3. Які запитання потрібно собі поставити?

3 Усім нам було б добре час від часу перевіряти свої спонуки. Запитай себе: «Чи моя самооцінка залежить від того, як я виглядаю на фоні інших? Чому я виконую певні завдання у зборі? Бо хочу довести, що справлюся з ними краще за будь-кого іншого або принаймні краще за “того” брата чи “ту” сестру? Чи я просто хочу потішити серце Єгови?» Чому потрібно ставити собі такі запитання? Звернімо увагу, що говориться в Божому Слові.

4. Чому, згідно з Галатів 6:3, 4, не варто порівнювати себе з іншими?

4 Біблія радить нам не порівнювати себе з іншими. (Прочитайте Галатів 6:3, 4.) Чому? Якщо в результаті порівняння ти вирішиш, що кращий за інших, у тебе може розвинутись гордість. А якщо ти вирішиш, що гірший — то, скоріш за все, знеохотишся. У будь-якому разі це не буде розсудливо (Рим. 12:3). Сестра Катерина *, яка живе у Греції, каже: «Раніше я постійно порівнювала себе з тими, хто був симпатичніший, успішніший у служінні і більш товариський. Не дивно, що я почувалася нічого не вартою». Пам’ятай: Єгова привів нас до себе не тому, що ми були красиві, вміли гарно говорити і мали багато друзів, а тому, що ми були готові його полюбити і слухатися його Сина (Ів. 6:44; 1 Кор. 1:26—31).

5. Чого ми вчимося з того, що сталося з братом Хюном?

5 Ще можна запитати себе: «Яка в мене репутація? Мене знають, як того, хто сприяє миру, чи як того, хто порушує його?» Ось що сталося з братом на ім’я Хюн, який живе в Південній Кореї. Був час, коли він вважав братів, які мають обов’язки у зборі, своїми суперниками. Він каже: «Я критикував цих братів і часто не погоджувався з тим, що вони говорили». До чого це призвело? «Серед братів і сестер у зборі почалися незгоди»,— пригадує Хюн. Друзі допомогли йому зрозуміти свою проблему. Хюн змінив мислення і завдяки цьому тепер може краще виконувати свої обов’язки старійшини. Якщо ми помічаємо, що наші слова та вчинки породжують суперництво і порушують мир, треба негайно щось робити.

СТЕРЕЖІМОСЬ ПИХАТОСТІ І ЗАЗДРОСТІ

6. Які риси, згідно з Галатів 5:26, сприяють появі духу суперництва?

6 Прочитайте Галатів 5:26. Які риси є сприятливим ґрунтом для виникнення духу суперництва? Одна з них — пихатість. Пихата людина горда і думає тільки про себе. А друга риса — це заздрість. Заздрісна людина не просто хоче мати те, що мають інші, але й хоче позбавити їх цього. Тож можна сказати, що заздрість — це форма ненависті. Ми, безперечно, повинні стерегтися цих поганих рис, як вогню.

7. Поясни на прикладі, якої шкоди можуть завдати пихатість і заздрість.

7 Пихатість і заздрість можна порівняти до механічних домішок, що потрапляють у реактивне паливо. Літак, заправлений таким паливом, злетить, але домішки можуть забити трубопроводи, по яких воно подається у двигуни. Якщо це станеться, двигуни втратять свою потужність і під час посадки літак розіб’ється. Подібно хтось може почати служити Єгові, але якщо ним керують пихатість і заздрість, то його чекає загибель (Присл. 16:18). Він припинить служіння Богу і зашкодить собі та іншим. Тож як нам стерегтися пихатості і заздрості?

8. Як позбутися пихатості?

8 Ми позбудемось пихатості, якщо прислу́хаємось до поради апостола Павла, яку він дав філіппійцям: «Не робіть нічого через схильність до суперечок або пихатість. Натомість будьте смиренними і вважайте одне одного вищим від себе» (Філ. 2:3). Якщо ми вважаємо інших вищими від себе, то не будемо змагатися з братами і сестрами, які мають більше талантів і здібностей. Натомість ми будемо тішитися за них, особливо за тих, хто використовує свої здібності у служінні Єгові на хвалу йому. А якщо ці брати і сестри теж будуть застосовувати Павлову пораду, то зможуть побачити і наші сильні сторони. У результаті кожен у зборі сприятиме миру та єдності.

9. Як не дозволити заздрості розростися в нашому серці?

9 Ми не дозволимо заздрості розростися в нашому серці, якщо будемо скромними, тобто будемо усвідомлювати свої обмеження. Скромна людина не намагається довести, що вона все знає і все вміє. Натомість вона готова вчитися в інших. Розгляньмо кілька умовних ситуацій. Якийсь брат у зборі виголошує чудові промови. Чому б не розпитати його, як він до них готується? Або якась сестра смачно готує. Можна було б попросити її поділитися кількома своїми секретами. А що, коли комусь з молодих братів і сестер важко знаходити друзів? Можна порадитися з тим, кому це легко дається. Так ми будемо уникати заздрості і вчитися чогось нового.

ВЧІМОСЬ НА ПРИКЛАДАХ БОЖИХ СЛУЖИТЕЛІВ

Гедеон зберіг мир з єфремівцями, тому що був смиренний. (Дивіться абзаци 10—12)

10. З якою проблемою зіткнувся Гедеон?

10 Розгляньмо, як повівся Гедеон, який походив з племені Манасії, коли між ним і чоловіками з племені Єфрема виник конфлікт. Гедеон і його 300 чоловіків з допомогою Єгови здобули дивовижну перемогу, через що легко могли б загордитися. Потім до Гедеона прийшли єфремівці, але не для того, щоб його похвалити, а щоб з ним посваритися. Їхнє самолюбство зачепило те, що Гедеон з початку не покликав їх на битву з Божими ворогами. Єфремівців настільки поглинуло бажання захистити честь свого племені, що вони випустили з уваги щось набагато важливіше — Гедеон щойно прославив ім’я Єгови і захистив Божий народ (Суд. 8:1).

11. Що Гедеон відповів єфремівцям?

11 Гедеон смиренно відповів єфремівцям: «Що я зробив у порівнянні з вами?» Далі він звернув увагу на те, що Єгова благословив також і їх. Після цього єфремівці заспокоїлися (Суд. 8:2, 3). Гедеон був готовий забути про свою гордість заради збереження миру серед Божого народу.

12. Чого ми вчимося з прикладу єфремівців і з прикладу Гедеона?

12 Чого можна навчитися з цієї розповіді? З прикладу єфремівців ми вчимося, що потрібно перейматися тим, як прославити ім’я Єгови, а не власне ім’я. А приклад Гедеона буде корисний головам сімей і старійшинам. Якщо хтось на тебе образився, спробуй подивитися на справу його очима. Також ти можеш похвалити його за те добре, що він зробив. Для цього тобі буде потрібне смирення, особливо якщо ти точно знаєш, що та людина неправа. Пам’ятай, що набагато важливіше відновити мир, ніж довести свою правоту.

До Анни повернувся внутрішній спокій, тому що вона покладалася на Єгову. (Дивіться абзаци 13, 14)

13. Яку проблему мала Анна і як їй вдалося її вирішити?

13 Згадаймо також про Анну. Її чоловіком був левіт на ім’я Елкана. Але в нього була ще одна дружина — Пенінна. Елкана більше любив Анну, однак в неї, на відміну від Пенінни, не було дітей. Через це Пенінна «постійно насміхалася з Анни і пригнічувала її». Як це впливало на Анну? Їй було дуже боляче, вона «плакала і не їла» (1 Сам. 1:2, 6, 7). У Біблії ніде не говориться, що Анна намагалась помститися Пенінні. Вона вилила своє серце Єгові, анітрохи не сумніваючись, що він усе вирішить. Чи Пенінна почала по-іншому ставитися до Анни? В Біблії про це не говориться. Але ми знаємо, що до Анни повернувся внутрішній спокій. «Обличчя її більше не було сумним» (1 Сам. 1:10, 18).

14. Чого ми вчимося з прикладу Анни?

14 Чого можна навчитися з прикладу Анни? Якщо хтось намагається показати тобі, що він кращий за тебе, не треба йому нічого доводити. Не втягуйся з ним у змагання. Спробуй примиритися з такою людиною і не відплачуй їй злом за зло (Рим. 12:17—21). Навіть якщо вона не піде тобі назустріч, ти збережеш свій внутрішній спокій.

Аполлос і Павло не стали суперниками, тому що знали, що все, чого вони досягнули, стало можливим завдяки благословенню Єгови. (Дивіться абзаци 15—18)

15. У чому були подібні Аполлос і Павло?

15 А тепер розгляньмо, чого можна навчитися від Аполлоса та Павла. Вони обоє дуже добре знали Писання. Обоє були відомими і вмілими вчителями. І обоє допомогли багатьом людям стати учнями Христа. Але вони не вважали один одного суперниками.

16. Якою людиною був Аполлос?

16 Аполлос був «родом з Александрії» — міста, яке у першому столітті вважалося освітнім центром. Очевидно, він був здібним промовцем і «добре знав Писання» (Дії 18:24). Коли Аполлос жив у Коринфі, дехто з тамтешніх християн відкрито заявляв, що він їм подобається більше, ніж інші брати, у тому числі Павло (1 Кор. 1:12, 13). Чи Аполлос якось сприяв поширенню таких поглядів? Важко собі це уявити. Пізніше, коли він покинув Коринф, Павло заохочував його повернутися (1 Кор. 16:12). Він би не робив цього, якби Аполлос спричиняв розбрат у зборі. Безсумнівно, Аполлос правильно використовував свої здібності — проголошував добру новину і зміцнював своїх братів. Також ми не сумніваємося, що він був смиренною людиною. Наприклад, в Біблії не говориться, що він образився, коли Акила і Прискилла захотіли «точніше розпові[сти] йому про Божу дорогу» (Дії 18:24—28).

17. Як Павло сприяв миру?

17 Апостол Павло знав, як багато Аполлос робив у служінні. Але Павло не бачив у ньому суперника. Смирення, скромність і розсудливість Павла видно зі слів, які він написав християнам в Коринфі. Йому не подобалося, що дехто казав: «Я Павлів». Натомість всю хвалу він віддавав Богу Єгові та Ісусу Христу (1 Кор. 3:3—6).

18. Чого ми вчимося з прикладу Аполлоса і Павла, як це видно з 1 Коринфян 4:6, 7?

18 Чого ми вчимося з прикладу Аполлоса і Павла? Можливо, ти багато робиш в служінні Єгові і вже багатьом допоміг охреститися. Але тобі треба пам’ятати, що усе, чого ти досягнув, стало можливим завдяки благословенню Єгови. Можна зробити ще один висновок: чим більшою повагою хтось користується у зборі, тим більше він має можливостей сприяти миру. Ми дуже вдячні призначеним братам за те, що вони підтримують єдність у зборі, ґрунтуючи свої поради на Божому Слові і звертаючи увагу інших не на себе, а на Ісуса Христа, який є для нас прикладом. (Прочитайте 1 Коринфян 4:6, 7.)

19. Що кожен з нас має робити? (Дивіться інформацію в рамці  «Не підштовхуймо одне одного до суперництва».)

19 Кожного з нас Бог наділив якимись талантами чи здібностями. Ми можемо використовувати ці дари, «служачи одне одному» (1 Пет. 4:10). Нам може здаватися, що наша роль незначна. Але навіть незначні вчинки, що сприяють єдності між братами і сестрами, дуже важливі. Вони подібні до дрібних стібків, що з’єднують різні деталі одягу. Тож і далі працюймо над тим, щоб викорінювати в собі найменші ознаки духу суперництва. Робімо все можливе, щоб сприяти миру та єдності у зборі (Еф. 4:3).

ПІСНЯ 80 «Скуштуйте і подивіться, який добрий Єгова»

^ абз. 5 Як маленькі тріщинки роблять глиняний посуд крихким, так і дух суперництва ослаблює збір. В слабкому зборі, де немає єдності і миру, важко служити Богові. У цій статті ми обговоримо, чому потрібно уникати духу суперництва і як сприяти миру в зборі.

^ абз. 4 Імена змінено.