Співпрацюючи з Батьком, Ісус перейняв від нього багато хороших рис. Завдяки цьому, коли Ісус був на землі, іншим було легко з ним співпрацювати. Як нам наслідувати приклад Ісуса? Розгляньмо три принципи, які допоможуть нам у співпраці з іншими, і подивімось, як їх дотримувався Божий Син. Застосовуючи ці принципи, ми зможемо підтримувати мир і єдність з нашими братами і сестрами.

З людиною легко співпрацювати, якщо вона смиренна, цінує інших і не привертає до себе уваги. Саме таке смирення було притаманне Ісусу. Він навчився його від свого Батька. Хоча тільки Єгова по праву достойний називатися Творцем, він хотів, щоб люди знали, що у творенні йому допомагав його Син. Тому Бог подбав, щоб у його Слові були записані такі слова: «Створімо людину на наш образ» (Бут. 1:26). Мабуть, Ісусу було дуже приємно, що Батько виявив смирення і згадав про нього (Пс. 18:35).

Під час свого служіння на землі Ісус виявляв таке ж смирення. Коли його хвалили, усю славу він віддавав тому, кому вона по праву належала,— Богові (Марка 10:17, 18; Ів. 7:15, 16). Ісус підтримував теплі стосунки зі своїми учнями і ставився до них як до друзів, а не як до рабів (Ів. 15:15). Він навіть помив їм ноги, подавши  тим самим приклад смирення (Ів. 13:5, 12—14). Нам також варто поважати тих, з ким ми співпрацюємо і ставити їхні інтереси вище від власних. Співпрацівники, які «виявля[ють] одне одному пошану», не переймаються тим, хто отримає похвалу за виконану роботу, і завдяки цьому досягають кращих результатів (Рим. 12:10).

Смиренна людина визнає, що плани здійснюються, «коли [є] багато порадників» (Присл. 15:22). Хоч би який ми мали досвід і здібності, нам треба пам’ятати, що немає людини, яка б знала все. Навіть Ісус визнавав, що чогось не знає (Матв. 24:36). Час від часу він цікавився думкою своїх недосконалих учнів (Матв. 16:13—16). Тож не дивно, що з ним було приємно співпрацювати. Якщо ми теж усвідомлюємо, що в нас обмежені можливості, і якщо дозволяємо нашим співпрацівникам робити внесок у спільну справу, то сприяємо теплим стосункам з ними і наші «плани... здійснюються».

Старійшинам особливо потрібно брати приклад з Ісуса. Їм варто пам’ятати, що, коли рада старійшин обговорює якісь питання, святий дух може вплинути на будь-кого з них. На зустрічах старійшин має панувати така атмосфера, в якій кожен з них може вільно висловлюватись. Тоді рішення, які вони приймають, підуть на користь цілому збору.

З людиною легко співпрацювати, якщо вона поміркована і поступлива. Ісус мав багато нагод побачити, наскільки поміркованим є його Батько. Наприклад, Єгова послав його на землю, щоб звільнити людей від заслуженого покарання — смерті (Ів. 3:16).

Коли це було необхідно і доречно, Ісус поступався. Якось він допоміг одній фінікійці, хоча був посланий до народу Ізраїля (Матв. 15:22—28). Він також мав помірковані сподівання щодо своїх учнів. Коли близький друг Ісуса, Петро, прилюдно зрікся його, Ісус охоче його простив. Пізніше він довірив Петрові важливі обов’язки (Луки 22:32; Ів. 21:17; Дії 2:14; 8:14—17; 10:44, 45). Приклад Ісуса допомагає нам бути поступливими і дотримуватися поради з Філіппійців 4:5: «Нехай про вашу поміркованість знають усі».

 Поміркованість допомагає нам пристосовуватися до різних людей і злагоджено з ними співпрацювати. Ісус настільки добре це робив, що виклика́в заздрість у своїх ворогів, які називали його «приятелем збирачам податків і грішникам» (Матвія 11:19). Як нам навчитися співпрацювати з тими, хто відрізняється від нас? Брат Луїс не один рік провів у районному і бетелівському служінні. Йому довелося співпрацювати з багатьма різними людьми. Ось що він каже: «Усіх нас можна прирівняти до каменів нерівної форми. Але навіть з таких каменів можна побудувати рівну стіну, якщо їх добре припасувати один до одного. Тому я стараюся працювати над собою, щоб наша стіна була рівною». Який чудовий дух!

Коли ми можемо виявляти поміркованість у зборі? Наприклад, співпрацюючи зі своєю групою для служіння. Усі вісники в групі різного віку і в кожного з них свої сімейні обставини. Якщо ми будемо пристосовуватися до їхнього темпу і способу проповідування, то служіння принесе їм більше радості.

З людиною легко співпрацювати, якщо вона «готов[а] ділитися» (1 Тим. 6:18). Співпрацюючи зі своїм Батьком, Ісус бачив, що Єгова нічого не тримає від нього в секреті. Коли Єгова створював небеса, Ісус був поряд і міг вчитися від нього (Присл. 8:27). Пізніше Ісус сам з радістю ділився зі своїми учнями «усім, що чув від Батька» (Ів. 15:15). Ми теж хочемо ділитися своїми знаннями і досвідом з тими, з ким разом працюємо. Хороший співпрацівник не приховує від інших потрібну або корисну інформацію заради того, щоб тримати усе під своїм контролем. Він з радістю ділиться з іншими тим, що знає.

Крім того, нам не варто скупитися на слова похвали. Нам приємно, коли хтось помічає наші зусилля і щиро хвалить нас. Ісус знаходив час, щоб сказати своїм учням, за що він їх цінує. (Порівняйте Матвія 25:19—23; Луки 10:17—20.) Ісус навіть говорив, що його послідовники виконуватимуть більші діла, ніж виконував він (Ів. 14:12). У ніч перед своєю смертю він похвалив своїх вірних апостолів, сказавши: «Ви залишалися зі мною у моїх випробуваннях» (Луки 22:28). Ці слова, безперечно, дуже підбадьорили апостолів і спонукали їх до дій. Якщо ми також будемо знаходити час, щоб хвалити наших співпрацівників, вони стануть радіснішими і будуть краще виконувати свою роботу.

«Людина, з якою легко співпрацювати, не мусить бути ідеальною,— каже брат на ім’я Кайоде.— Вона випромінює хороший настрій, і тим, хто поряд з нею, легше виконувати свою роботу». Чи те саме можна сказати про тебе? Чому б не дізнатися, що про це думають одновірці, з якими ти співпрацюєш? Якщо ти наслідуєш Ісуса, то їм, мабуть, дуже приємно працювати з тобою, так само як Ісусовим учням було приємно співпрацювати зі своїм Учителем. Тож берімо приклад з Ісуса, і тоді ми зможемо з чистим сумлінням сказати нашим братам і сестрам: «Ми ваші співпрацівники, які сприяють вашій радості» (2 Кор. 1:24).