1, 2. Чого навчився один старійшина про те, як давати поради?

БАГАТО років тому двоє старійшин відвідали одну сестру. Вона деякий час не приходила на зібрання. Старійшина, який брав провід у розмові, прочитав їй багато віршів про те, наскільки важливо не пропускати зібрань. Йому здавалося, що цей візит пройшов добре. Але коли він з іншим старійшиною вже збирався йти, сестра сказала: «Брати, ви і поняття не маєте, як мені важко». Видно, що старійшини почали давати поради, не поцікавившись обставинами і проблемами сестри. В результаті їхній візит не приніс сестрі жодної користі.

² Той брат пригадує: «Тоді слова сестри я сприйняв як неповагу. Але, обдумавши все, я зрозумів, що, перш ніж зачитувати сестрі вірші, треба було поцікавитися, як у неї справи і як ми можемо їй допомогти». Цей випадок послужив для старійшини хорошим уроком. Тепер він сердечний і співчутливий пастир.

3. Хто у зборі може давати поради?

 ³ На старійшинах як на пастирях лежить обов’язок при потребі давати братам і сестрам поради. Однак це можуть робити не тільки старійшини. Наприклад, ми можемо давати поради своїм друзям (Пс. 141:5; Присл. 25:12). Літні сестри можуть щось порадити молодим жінкам стосовно сімейних або побутових справ (Тита 2:3—5). І, звичайно ж, батькам часто доводиться наставляти і виправляти своїх дітей. Тож, хоча думки з цієї статті в першу чергу звернені до  старійшин, вони можуть допомогти кожному з нас давати практичні і дієві поради, які тішили б серця інших (Присл. 27:9).

4. Що ми розглянемо в цій статті?

⁴ Перед тим як дати пораду, варто поставити собі чотири запитання: «Які в мене спонуки? Чи порада дійсно потрібна? Хто має дати пораду? Як дати пораду, щоб вона досягла своєї мети?» Обговорімо кожне з цих запитань.

5. Що допоможе старійшині дати пораду так, щоб її було легко прийняти? (1 Коринфян 13:4, 7).

⁵ Старійшини дуже люблять братів і сестер. Саме тому вони дають поради тим, хто ступив на хибний шлях (Гал. 6:1). Перш ніж підійти до брата чи сестри, старійшині варто пригадати деякі грані любові, про які писав апостол Павло: «Любов терпелива і добра... Любов усе зносить, в усе вірить, на все надіється, все терпить». (Прочитайте 1 Коринфян 13:4, 7.) Роздуми над цим біблійним уривком допоможуть старійшині дати пораду з любов’ю. Якщо брат чи сестра відчують турботу старійшини, їм буде легше прийняти пораду (Рим. 12:10).

6. Який приклад залишив нам апостол Павло?

⁶ Хороший приклад для старійшин залишив апостол Павло. Він без вагань дав поради братам у Фессалоніках, коли вони їх потребували. Але у своїх листах Павло спочатку похвалив їх за їхні вчинки віри, любов і витривалість. Він також запевнив їх, що знає, з якими труднощами і переслідуваннями вони стикаються (1 Фес. 1:3; 2 Фес. 1:4). Павло навіть сказав цим братам, що вони є прикладом для інших християн (1 Фес. 1:8, 9). Ті брати були дуже раді отримати такі слова похвали. Вони не мали жодних сумнівів, що Павло їх дуже любить. Саме тому поради Павла, які містяться у двох листах до Фессалонікійців, досягли їхніх сердець (1 Фес. 4:1, 3—5, 11; 2 Фес. 3:11, 12).

7. Чому дехто може відкинути пораду?

⁷ Що може статися, якщо дати пораду неправильно? Один досвідчений старійшина ділиться: «Дехто відкидає пораду не тому, що вона погана, а тому що її дали без любові». Висновок: братові чи сестрі буде легше прийняти пораду, якщо в її основі лежить любов, а не роздратування.

8. Які запитання має поставити собі старійшина, перш ніж дати пораду віснику?

⁸ Старійшині не треба спішити з порадами. Перш ніж поговорити з братом чи сестрою, було б добре запитати себе: «Чи мені справді потрібно щось казати? Чи я впевнений, що вісник робить щось неправильне? Чи дійсно він порушує біблійні норми? А може, він лише поводиться не так, як я повівся би на його місці?» Старійшина не повинен бути «квапливим у своїх словах» (Присл. 29:20). Якщо він невпевнений, чи потрібно давати пораду, він може звернутися до іншого старійшини. Разом вони подумають, чи є біблійні підстави поговорити з вісником (2 Тим. 3:16, 17).

9. Чого ми вчимося з поради Павла щодо одягу і зовнішнього вигляду? (1 Тимофія 2:9, 10).

 ⁹ Розгляньмо умовну ситуацію. Уявімо, що старійшину турбує зовнішній вигляд брата зі збору. Він може запитати себе: «Чи я маю біблійну підставу дати йому пораду?» Бажаючи бути об’єктивним, він може дізнатися думку іншого старійшини або зрілого вісника. Разом вони могли б обговорити настанови Павла щодо одягу та зовнішнього вигляду. (Прочитайте 1 Тимофія 2:9, 10.) Павло казав, що одяг християнина має свідчити про пристойність, скромність і розсудливість. Він навів загальні принципи, не вказуючи, що можна носити, а чого не можна. Павло розумів, що християни мають право одягатися на власний смак, беручи до уваги біблійні принципи. Тож, коли старійшини вирішують, чи потрібно дати брату пораду, вони мають визначити, чи він дійсно одягається нескромно і непристойно.

10. Що допоможе нам поважати рішення інших?

¹⁰ Важливо пам’ятати, що в тій самій ситуації двоє зрілих християн можуть поводитися по-різному. І це не означає, що хтось з них помиляється. Ми не повинні нав’язувати одновірцям свою думку про те, що є правильним, а що неправильним (Рим. 14:10).

11, 12. Які запитання має поставити собі старійшина і чому?

¹¹ Якщо видно, що без поради не обійтися, треба подумати, хто її має дати. Перш ніж підійти до одруженої сестри чи дитини, старійшині варто поговорити з головою сім’ї, який може вирішити взяту справу у свої руки *. Або ж він може захотіти, щоб пораду дав старійшина, але в його присутності. А якщо поради потребує молода сестра, то, як згадувалося в  3-му абзаці, її може дати сестра старшого віку.

¹² Старійшині також варто запитати себе: «Чи обов’язково саме я маю давати цю пораду? Чи, можливо, краще, щоб хтось інший це зробив?» Наприклад, якщо брат має занижену самооцінку, йому буде легше прийняти пораду від старійшини, який бореться з подібною проблемою. Цей старійшина зможе поставитися до почуттів брата з більшим розумінням, і його слова звучатимуть переконливіше.  Все ж на кожному старійшині лежить обов’язок підбадьорювати братів і сестер та допомагати їм узгоджувати своє життя з біблійними нормами. Тож, якщо порада потрібна, її треба дати.

13, 14. Чому старійшинам треба уважно слухати братів і сестер?

¹³Уважно слухайте. Готуючись до візиту, старійшина має обдумати такі запитання: які у брата обставини? З якими труднощами він стикається? Чи є у нього проблеми, про які я не знаю? Якої допомоги він потребує найбільше?

¹⁴ Той, хто дає пораду, має пам’ятати принцип з Якова 1:19. Там сказано: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання, повільною на слова, повільною на гнів». Старійшина може думати, що знає усе про обставини брата чи сестри. Але чи це дійсно так? Слова з Прислів’я 18:13 застерігають: «Якщо хтось відповідає, не вислухавши, то це безглуздо і принизливо». Тож найліпше було б попросити брата чи сестру самим розповісти про себе. А тоді треба уважно слухати. Пригадайте, який висновок зробив старійшина, згаданий на початку цієї статті. Він зрозумів, що, перш ніж говорити сестрі те, що він приготував, йому слід було поцікавитись, як її справи і як він може їй допомогти. Якщо старійшини виділятимуть час на те, щоб дізнаватися більше про обставини вісників, вони зможуть підбадьорювати їх і надавати їм необхідну допомогу.

15. Як старійшини можуть застосувати принцип з Прислів’я 27:23?

¹⁵Добре знайте свою отару. Як згадувалося на початку, щоб наша порада досягла мети, недостатньо лише прочитати кілька віршів і поділитися деякими думками. Наші брати і сестри мають відчувати, що ми їх любимо, розуміємо і хочемо їм допомогти. (Прочитайте Прислів’я 27:23.) Тому старійшинам потрібно розвивати дружні стосунки з одновірцями.

16. Що допоможе старійшинам давати дієві поради?

¹⁶ У братів і сестер не має складатися враження, що старійшини дуже зайняті і домовляються з ними про візит тільки тоді, коли хочуть дати пораду. Старійшинам треба регулярно спілкуватися з вісниками у зборі і приходити їм на допомогу, коли у них виникають труднощі. «Якщо ви будете так робити,— каже один досвідчений старійшина,— у вас будуть хороші стосунки  з одновірцями. І коли виникне потреба дати пораду, вам буде легше це зробити». А братам і сестрам буде легше вашу пораду прийняти.

17. В якому випадку старійшині особливо потрібно бути терпеливим і добрим?

¹⁷Будьте терпеливими і добрими. Виявляти терпеливість і доброту особливо потрібно тоді, коли вісник не відразу приймає біблійну пораду. Старійшина не повинен дратуватися, якщо хтось не прислухається до його порад. У пророцтві про Ісуса було сказано, що «очеретини надломленої він не доломить і тліючого ґнота не загасить» (Матв. 12:20). Тому старійшині варто просити Єгову в особистих молитвах поблагословити брата, якому він дав пораду, а також допомогти йому зрозуміти, чому ця порада була дана, і застосувати її. Можливо, йому потрібен час, щоб обдумати те, що він почув. Брату буде легше прийняти пораду, якщо старійшина ставитиметься до нього з терпеливістю і добротою. Звичайно, будь-яка порада має ґрунтуватися на Божому Слові.

18. а) Про що нам варто пам’ятати, даючи пораду? б) Що обговорюють батьки на ілюстрації в рамці?

¹⁸Вчіться на власних помилках. Оскільки ми недосконалі, нам не завжди вдаватиметься застосовувати вказівки з цієї статті (Як. 3:2). Все ж коли ми зробимо якусь помилку, постараймося взяти з неї урок. Братам і сестрам буде легше нам пробачати, якщо вони відчуватимуть, що ми їх дуже любимо. (Дивіться також інформацію в рамці  «Батькам на замітку».)

19. Як ми можемо тішити серця наших братів і сестер?

¹⁹ Ми побачили, що дати хорошу пораду непросто. Як ми, так і ті, кому ми даємо поради, недосконалі. Тож  пам’ятайте думки з цієї статті. Перш ніж підійти до когось з порадою, перевірте свої спонуки. Переконайтеся, що ваша порада дійсно необхідна і що її маєте дати саме ви. Перед тим як щось радити, поставте людині кілька запитань і уважно слухайте, щоб ліпше зрозуміти її обставини. Спробуйте подивитися на ситуацію її очима. Будьте тактовними з братами та сестрами і розвивайте з ними дружні стосунки. Пам’ятайте: ваші поради мають бути не лише дієвими, а й такими, які «тішать серце» (Присл. 27:9).