КОЛИ я приїхала до Сьєрра-Леоне, то лише за два тижні закохалася в цю країну. Я з цікавістю спостерігала, як тутешні жителі без особливих зусиль носили на головах вантажі. На вулицях гралися і танцювали дітлахи, плескаючи в долоні та відбиваючи ногами веселі ритми. Довкола вирувало життя, захоплюючи нескінченним багатством кольорів та звуків.

Але найбільше тут мені подобається служіння. Мешканці цієї колоритної країни знані своєю гостинністю до незнайомців. Вони поважають Боже Слово та охоче слухають біблійну звістку. Люди часто запрошують мене до своїх домівок, а коли я йду додому, проводжають до кінця вулиці. Їхня теплота допомагає мені не зосереджуватись на таких незначних труднощах, як нестача води та перебої з електрикою.

Оскільки я незаміжня, люди іноді запитують, чи я не почуваюсь самотньо. Насправді у мене стільки справ, що я не маю часу думати про самотність. Я веду насичене та змістовне життя.