«СПОДІВАЄМОСЯ, що 1914 рік дасть нам більше можливостей послужити для правди, ніж будь-який попередній рік жнив»,— зазначалося у «Вартовій башті» за 1 січня 1914 року. Дослідники Біблії були активно зайняті служінням, коли нарешті настав рік, якого вони так довго чекали. Завдяки їхнім наполегливим зусиллям того року мільйони людей почули про біблійні обітниці. Проте на заваді ревній праці Дослідників стали події, які розгортались на світовій арені.

На початку 1914 року в США відбулась найжорстокіша розправа над шахтарями-страйкарями, внаслідок якої загинуло чимало чоловіків, жінок та дітей. Страйкарів з сім’ями виселили з шахтарських бараків, тож вони були змушені жити в наметах. Двадцятого квітня наметове містечко поблизу Ладлоу (штат Колорадо) обстріляли, а потім підпалили. Така розправа викликала агресію у шахтарів, і вони почали вбивати охоронців шахт по цілому районі. Щоб навести порядок, викликали федеральні війська.

У Європі тим часом розгорталися ще тривожніші події. Двадцять восьмого червня 19-літній боснійський серб Гаврило Принцип застрелив австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. Вбивство ерцгерцога стало приводом до початку Першої світової війни. А вже під кінець того року ця війна, відома тоді як Велика війна, поширилась по всій Європі.

Попри те, що у світі панував безлад, Дослідники Біблії заохочували одні одних бути активними у проповідуванні. Десятого квітня вперше в Південно-Африканській Республіці Божі служителі провели конгрес. Найвища кількість присутніх становила 34 особи. Вільям Джонстон писав: «Ми справді були дуже “малою отарою”. Ми охрестили на конгресі майже половину [присутніх], занурюючи їх у воду. Вісім сестер і вісім братів за прикладом Христа символізували своє присвячення». В останній день конгресу розглядалось питання, як розширити проповідницьку працю в ПАР. Зусилля тої «малої отари» увінчалися успіхом, адже сьогодні тут є понад 90 000 відданих Богові вісників.

Двадцять восьмого червня 1914 року, саме в день вбивства ерцгерцога Фердинанда, Дослідники Біблії  зібралися на конгресі в Клінтоні (штат Айова). На третій день конгресу, 30 червня, брат Макміллан сказав: «Якщо ми хочемо отримати нагороду, то повинні і далі активно виконувати Божу волю, проповідуючи при кожній нагоді».

«Фото-драма сотворення» побачила світ 11 січня 1914 року в Нью-Йорку. Вона складалася з кольорових слайдів та кінокадрів, синхронізованих із записами біблійних промов і музики. На прем’єру «Фото-драми» зібралося багато людей, проте переглянути її вдалося лише п’ятьом тисячам осіб, а решті забракло місця.

Над «Фото-драмою сотворення» працювали два роки, і, хоча перший її показ відбувся в січні, вона, як зазначалося у «Вартовій башті», «не була ще повністю готова». Протягом першої половини 1914 року брати дещо вдосконалили її. Наприклад, додали вступну частину, в якій брат Рассел чітко пояснював, хто підготував цю драму.

«Фото-драма сотворення» здобула таку популярність, що її одного разу навіть показували у 80 містах водночас. До липня 1914 року її мали змогу подивитися у Великій Британії, зокрема в містах Глазго і Лондоні. У вересні «Фото-драму» переглянули в Данії, Німеччині, Фінляндії, Швейцарії та Швеції, а у жовтні — в Австралії й Новій Зеландії. Загалом протягом 1914 року її побачило понад дев’ять мільйонів людей.

Кожна копія «Фото-драми» складалася з сотень слайдів, десятків рулонів кіноплівки та звукозаписів. Виготовити навіть одну копію «Фото-драми» було дуже дорого, і для кожного показу залучали багатьох досвідчених братів і сестер. Тому повну версію «Фото-драми» зазвичай показували у великих містах. Для того аби її побачили мешканці сіл, Дослідники Біблії підготували три  скорочені версії «Фото-драми». Перша версія, яка називалась «Драма Еврика Х», складалася з кольорових слайдів, синхронізованих із записами біблійних промов і музики. Друга версія, «Драма Еврика Y», та коротенька третя, «Сімейна драма Еврика», містили лише звукозапис без слайдів чи кінокадрів. Цікаво, що до кінця 1914 року, а це менше як за чотири місяці після виходу скорочених версій «Фото-драми», принаймні одну з них тільки у США переглянуло або почуло понад 70 000 осіб.

Хоча «Фото-драма» була новинкою і викликала захоплення в людей, Дослідники Біблії розуміли, що це не основний метод проповідування. У листі до колпортерів (сьогодні це піонери) Чарлз Рассел писав: «Ваше служіння приносить найрясніші плоди в цей час жнив. Тому ми не радимо вам займатися показом  “Фото-драми”... Це можуть робити інші вірні Господу брати і сестри».

У січні 1914 року було 850 колпортерів. Протягом року ці ревні проповідники розповсюдили понад 700 000 примірників «Викладів Святого Писання». У «Вартовій башті» містились теплі відгуки про колпортерів та заохочення «підбадьорювати їх, адже їхнє служіння не завжди безхмарне».

Ревно проповідувала й решта Дослідників Біблії. Упродовж 1914 року вони роздали понад 47 мільйонів примірників «Щомісячника Дослідників Біблії» та інших трактатів десятками мов.

Праця Дослідників не проходила повз увагу суспільства. Вони відкрито проповідували, і їхні зібрання, на яких не проводилося жодних грошових зборів, міг відвідати кожен. Один священнослужитель сказав: «Ще трохи і люди почнуть думати, що збір пожертв — це злочин. Що ж тоді буде з нами? Пастор Рассел виставляє усіх нас у поганому світлі».

Дослідники Біблії вважали, що 1 жовтня 1914 року закінчаться «часи поган», передречені в Луки 21:24 (переклад І. Огієнка). З наближенням цієї дати хвилювання Дослідників наростало. Дехто з них навіть вів «календар відліку», в якому викреслював кожен прожитий день. Чимало сподівалося, що того дня їх буде забрано «за завісу», тобто до неба.

Вранці 2 жовтня 1914 року брат Рассел, ввійшовши до їдальні, оголосив родині Бетелю: «Часи поган закінчились, дні їхніх царів уже минули». Дехто з присутніх впізнав ці слова, на яких базувалась пісня № 171 з пісенника «Гімни Тисячолітнього світання». З 1879 року Дослідники Біблії співали: «Часи поган закінчуються», але ці слова  вже не були актуальними, оскільки «часи поган», тобто «визначені часи для народів», вже скінчились (Луки 21:24). Ця важлива істина чітко відображалася у наступних виданнях нашого пісенника.

Під кінець 1914 року Месіанське Царство було встановлене в небі, тож деякі Дослідники Біблії думали, що їхня праця завершена. Вони й не здогадувалися, що попереду їх чекає період важких випробувань та перевірки. Річним віршем на 1915 рік стали слова з Матвія 20:22: «Чи можете пити чашу, яку я питиму?» Цією чашею були випробування, яких Ісус зазнав перед смертю. Дослідники Біблії також мали зазнати випробувань як зсередини організації, так і ззовні. І лише ті, хто вистоїть до кінця, доведуть свою вірність Єгові.