ХВИЛІ Атлантичного океану билися об корабель, який прямував до Європи. Одним із пасажирів цього корабля був Джордж Янґ. Він з приємністю роздумував над тим, які плоди Царства принесла його проповідницька праця в Бразилії *. Але подорож тривала, і брат Янґ зосередився на своєму новому завданні — проповідуванні на величезних територіях Іспанії та Португалії, де люди ще не чули доброї новини. Там він планував підготувати все для того, щоб брат Рутерфорд виголосив біблійні промови, а також збирався розповсюдити 300 000 трактатів.

Прибувши навесні 1925 року в Лісабон, брат Янґ застав бурхливі події. Революція 1910 року призвела до ліквідації монархії та встановлення республіки і позбавила католицьку церкву її привілейованого становища. Населення отримало більше свобод, проте громадські заворушення в країні тривали й далі.

Саме тоді, коли брат Янґ організовував виступ брата Рутерфорда, уряд ввів воєнний стан через спробу державного перевороту. Секретар Британського та іноземного біблійного товариства застеріг брата Янґа, що він стикнеться з великою протидією. Брат Янґ все одно попросив дозволу орендувати гімнастичний зал в середній школі Камоенша й отримав згоду.

Тож настало 13 травня, коли брат Рутерфорд мав виголосити промову. Усі були в очікуванні! Про публічну промову «Як жити вічно на землі» можна було дізнатися з газет або з розвішених на будівлях плакатів. Релігійні противники поспішно опублікували статтю у своїй газеті, щоб перестерегти читачів перед заїжджими «фальшивими пророками». Також противники, стоячи біля входу до залу, роздали тисячі брошур. У них засуджувалися вчення, котрі висвітлював брат Рутерфорд.

Незважаючи на це, в залі зібралося близько 2000 людей. І ще стільки ж людей не змогли потрапити в зал, бо вже не було місця. Деякі заінтриговані слухачі вилізли на канатні драбини, які висіли по боках гімнастичного залу, а інші посідали на тренажери.

Але не все пройшло гладко. Противники кричали і трощили стільці. Усе ж брат Рутерфорд зберігав витримку і спокійно заліз на стіл, щоб його було ліпше чути. Він закінчив виступ майже опівночі. Після цього понад 1200 зацікавлених людей залишили свої імена та адреси, щоб отримати біблійні публікації. Наступного дня в газеті «У Секулу» вийшла стаття про промову брата Рутерфорда.

У вересні 1925 року в Португалії вже друкувалася «Вартова башта» португальською  мовою. (Раніше цей журнал видавався португальською в Бразилії.) Приблизно в цей час Вержіліо Фергусон, Дослідник Біблії, вирішив переїхати до Португалії, щоб допомагати в праці проповідування про Царство. Раніше він служив з братом Янґом у невеликому філіалі Дослідників Біблії в Бразилії. Невдовзі Вержіліо зі своєю дружиною Ліззі знову приєднався до брата Янґа. Переїзд брата Фергусона був своєчасним, адже брат Янґ незабаром мав поїхати проповідувати в інші країни, зокрема в Радянський Союз.

Коли внаслідок військового перевороту в Португалії була встановлена диктатура, посилилася протидія нашій праці. Брат Фергусон залишався непохитним і вживав необхідних заходів, щоб захистити невелику групу Дослідників Біблії та підтримати їхню діяльність. Він попросив дозволу використовувати свій дім для регулярного проведення зібрань. У жовтні 1927 року його прохання задовольнили.

Упродовж першого року диктатури коло 450 людей у Португалії передплачували журнал «Вартова башта». Крім того, за допомогою трактатів і брошур слово правди поширювалося у віддалених куточках Португальської імперії — на Азорських островах, в Анголі, Гоа, на Кабо-Верде, Мадейрі, в Мозамбіку і Східному Тиморі.

Наприкінці 1920-х років у Лісабон приїхав португалець Мануел да Сілва Жордан, який був простим садівником. Живучи в Бразилії, він почув публічну промову брата Янґа. Мануел відразу зрозумів, що це правда, і хотів допомагати брату Фергусону в проповідницькій праці. Тож Мануел почав служити колпортером, як тоді називали піонерів. Завдяки тому, що було добре організовано друк і розповсюдження біблійної літератури, новий збір в Лісабоні процвітав.

У 1934 році подружжю Фергусон довелося повернутися в Бразилію. Проте насіння правди вже було посіяне. Громадянська війна в Іспанії і Друга світова війна спричинили безлад в Європі. Усе ж у Португалії вціліла група вірних братів. Якийсь час вони нагадували тліючі жаринки, але їхнє полум’я розгорілося знову, коли 1947 року в країну приїхав перший місіонер, випускник школи «Гілеад» Джон Кук. Після цього кількість вісників Царства безупинно зростала. Навіть коли в 1962 році уряд наклав заборону на діяльність Свідків Єгови, ріст продовжувався. У грудні 1974 року Свідки Єгови отримали офіційне визнання. Тоді в країні налічувалось більш ніж 13 000 вісників.

Сьогодні понад 50 000 вісників проповідують добру новину про Боже Царство в Португалії і на кількох островах, на яких розмовляють португальською, в тому числі на Азорських островах і Мадейрі. Серед цих вісників є нащадки в третьому поколінні тих, хто слухав історичну промову брата Рутерфорда в 1925 році.

Ми вдячні Єгові й тим першим вірним братам і сестрам, які сміливо брали провід у проповідницькій праці та були служителями «Христа Ісуса для інших народів» (Рим. 15:15, 16). (З нашого архіву в Португалії.)