Першотравневе свято. Що воно означає для вас?

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Що приходить вам на думку, коли згадуєте свято Перше травня? Паради і демонстрації? Танці навколо заквітчаного стовпа? Просто вихідний день?

ВАША відповідь залежатиме від того, в якій країні ви живете. І хоча першотравневі звичаї такі різноманітні, вони мають спільні риси. Коротко розглянувши походження цього свята, ми ліпше зрозуміємо його сучасні традиції.

Витоки свята

У стародавньому Римі перше травня припадало на період флоралій — свят на честь Флори, богині квітів і весни. Під час святкування люди співали, танцювали і влаштовували яскраві процесії з квітами. Особливо любили це свято римські повії, оскільки вважали Флору своєю заступницею.

Римляни поширювали свої звичаї на території країн, які завойовували. Однак у кельтських країнах ще до вторгнення римлян першого травня люди святкували Белтейн, або свято вогнищ. День у кельтів починався звечора. Отож увечері напередодні першого травня люди гасили всі вогні. Коли ж сходило сонце, на пагорбах або під священними деревами запалювали багаття, щоб привітати літо і відновлення життя. На пасовища виводили худобу і просили богів захистити її. Згодом римські традиції переплелися з кельтськими.

У германських і скандинавських народів еквівалентом свята вогнищ було свято Вальпургії. Святкування починалося з вальпургієвої ночі, коли запалювали багаття, щоб прогнати відьом і злих духів. В інших європейських народів є свої першотравневі традиції, чимало з яких дійшли до наших днів.

Церкви загальновизнаного християнства майже не намагалися викоренити ці язичницькі традиції. «Перше травня, або Белтейн, було святом, на яке церква чи світська влада впливали найменше»,— зазначається в англійському часописі «Ґардіан».

Першотравневі звичаї

В Англії це свято стало найулюбленішим, і в епоху середньовіччя до нього було додано нові звичаї. Уночі чоловіки й жінки збирали в лісі квіти і розквітлі гілочки, щоб зі  сходом сонця «зустріти прихід травня» *. Як написав пуританин Філіп Стебз у своєму трактаті «Анатомія знущань», такі святкування позначалися розпустою. Учасники гулянки встановлювали посеред села стовп, так зване травневе дерево. Біля цього стовпа цілий день танцювали і проводили різні ігри. Філіп Стебз назвав травневе дерево «огидним ідолом». На період свята зазвичай обирали травневу королеву і короля, які брали провід під час торжества. Травневе дерево та обрання королеви було поширене і в інших країнах Європи.

Що означали ті звичаї? У «Британській енциклопедії» пояснюється: «Раніше вважалося, що ці ритуали забезпечували добрі врожаї, родючість худоби і високу народжуваність людей. Більшість з тих ритуалів сьогодні ще є частиною першотравневого свята, однак вони вже втратили своє первісне значення».

Часи занепаду й відродження

У період Реформації протестанти намагалися викоренити першотравневе свято, оскільки воно мало язичницьке походження. У кальвіністській Шотландії 1555 року на це свято наклали заборону. В Англії 1644 року пуританський парламент заборонив травневе дерево. У період Співдружності, коли Англія не мала короля, «розпусні обряди» занепали. Однак у 1660 році, після відновлення монархії, травневе дерево стали використовувати знову.

Протягом XVIII століття і на початку XIX звичаї, пов’язані з травневим деревом, поступово ставали менш популярними. Та останнім часом про першотравень згадують знову, щоправда, тепер святкування більш пристойні. Деякі елементи свята, як-от дитячі танці навколо травневого дерева, прикрашеного яскравими стрічками, було додано саме в наш час. Проте численні дослідження фольклористів показують, що першотравень безсумнівно має язичницьке походження.

Коли європейці переселялися на інші континенти, вони завозили туди свої традиції. Нащадки тих емігрантів і досі святкують Перше травня так, як це робили їхні прадіди. Однак у багатьох країнах перше травня або перший понеділок після нього — це не просто вихідний день.

Першотравень стає Днем праці

Першотравневі демонстрації і паради взяли свій початок у Північній Америці. В результаті промислової революції з’явилось обладнання, на якому можна було працювати цілодобово. Тож власники стали вимагати від робітників, аби ті працювали мало  не по 16 годин у день, окрім неділі. Федерація праці і різні профспілки Канади і США, намагаючись покращити життя робітників, почали наполягати на встановленні з 1 травня 1886 року 8-годинного робочого дня. Більшість роботодавців відмовилася задовольнити цю вимогу. Тож 1 травня тисячі робітників почали страйкувати.

У Чикаго (штат Іллінойс) під час мітингу на площі Хеймаркет загинуло кілька прихильників робітничого руху США *. На підтримку цього руху робітники в Англії, Франції, Голландії, Іспанії, Італії та Росії вийшли на демонстрацію. У 1889 році на конгресі соціалістичних партій світу в Парижі було прийняте рішення про проведення 1 травня 1890 року демонстрацій за 8-годинний робочий день. Відтоді кожного року в цей день робітники стали виступати з вимогою ліпших умов праці.

У колишньому Радянському Союзі свято Перше травня зазвичай супроводжувалося військовими парадами і виставками досягнень народного господарства. Перше травня святкують у багатьох інших країнах, деколи його називають Днем праці або Міжнародним днем трудящих. Проте у США і Канаді День праці відзначають у перший понеділок вересня.

Першотравень: колись і сьогодні

Першотравень завжди був народним святом. Робітники мали вихідний день — чи то з дозволу роботодавця, чи без нього. Соціальні ролі змінювалися: короля з королевою обирали з простих людей, а представники панівного класу ставали об’єктом для жартів. Пізніше 1 Травня почали ототожнювати з робітничим рухом, і в XX столітті воно стало офіційним святом у соціалістичних країнах.

Як і першотравневе свято в стародавні часи, Міжнародний день трудящих теж є днем парадів. Однак останніми роками це свято стало супроводжуватись насильством. Приміром, 1 травня 2000 року в багатьох країнах були організовані мітинги проти всесвітнього капіталізму. Ці мітинги призвели до сутичок, поранень і нищення майна.

Потреба в змінах невдовзі задовольниться

Чи зможуть люди самі здійснити всі зміни, яких так щиро прагнуть? Навряд чи. «Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком»,— говориться в Біблії (Єремії 10:23). І правдивість цих слів уже неодноразово підтверджувалась.

Щоб на землі відбулися докорінні зміни і запанував мир, необхідне втручання сили, яка переважає людську. Джерелом цієї сили є Творець землі, Бог Єгова. Його Слово, Біблія, говорить, що він ‘руку Свою відкриває,— і все, що живе зичливо годує’ (Псалом 145:16). Запрошуємо вас дослідити чудові Божі обітниці.

У зразковій молитві Ісус Христос учив своїх послідовників молитися про прихід Божого Царства. Це прохання сповниться, і Божа воля обов’язково буде здійснена на землі. Біблія обіцяє, що призначений Богом Правитель, Ісус Христос, «визволить... бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги! Він змилується над убогим та бідним, і спасе душу бідних, від кривди й насилля врятує їхню душу» (Псалом 72:12—14).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 12]

У Лондоні 1 травня біля церкви встановлювали травневе дерево (XVI століття).

[Відомості про джерело]

З книжки «Observations on Popular Antiquities»

[Ілюстрація на сторінці 14]

Антикапіталістичний мітинг у Лондоні. Перше травня 2000 року.

[Відомості про джерело]

© Philip Wolmuth/Panos Pictures