Міст, що пройшов вогонь і воду

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У БОЛГАРІЇ

У МІСТІ Ловеч, що на півночі центральної частини Болгарії, через річку Осим перекинувся критий міст. Ця захоплива споруда має багату історію.

Одним з перших, хто привернув увагу до моста, був австрійський геолог Амі Буе. Він побував у Ловечі в першій половині XIX століття. Буе писав про «кам’яний критий міст із маленькими крамничками». Ця унікальна споруда з’єднувала частини міста і служила ринком. Міст був гордістю всіх мешканців Ловеча.

Спочатку міст побудували з дерева. Протягом років його неодноразово руйнували повені, і міст доводилось відбудовувати. А 1872 року його змило повністю, і мешканці Ловеча залишились без важливого сполучення.

Відновити міст було непросто, і тому вирішили побудувати новий, набагато міцніший. Для цього запросили відомого болгарського архітектора, якого звали Колю Фичето.

Новаторський проект

Фичето вирішив зберегти початкову ідею критого мосту з крамничками. Його довжина становила 84 метри, а ширина — 10 метрів. Міст підтримували овальні опори 5 метрів заввишки. Архітектор звузив ті краї опор, які були спрямовані проти течії. Крім того, самі опори мали новаторський елемент — отвори у верхній половині. Завдяки цьому крізь них легко проходила висока вода. Прогони мосту Фичето зробив з міцних дубових балок і дощок. Решта конструкції була виготовлена з буку, у тому числі 64 крамниці, які вишикувалися з обох боків мосту. Дах також зробили з буку і накрили бляхою.

Іншою особливістю проекту Фичето було те, що опорні балки скріплювалися між собою не залізними деталями, а дерев’яними. Дерев’яний настил мосту виклали камінням, а зверху засипали гравієм. Удень сонячне світло потрапляло всередину через бокові віконця й отвори в даху. Ввечері на мості запалювали гасові лампи. Загалом проектування і будівництво тривало три роки [1].

Життя на мосту

Що ж відбувалось на мосту? Один очевидець написав: «Машини, вози чи нав’ючені осли рідко коли турбували людей. Голоси продавців, покупців та перехожих зливалися з шумом бляхарень... і криками вуличних торговців, які голосно пропонували різноманітний крам. Міст жив своїм життям. Численні барвисті крамнички, переповнені стрічками, намистом та іншими товарами,  мали свої традиції і давно усталений ритм».

До критого мосту люди ходили не лише за покупками, а й порозважатись. Чимало власників крамниць вміли грати на музичних інструментах. Згаданий вже очевидець говорив: «У перукарні працювало п’ять або шість цирульників, які також були вправними музикантами і грали переважно на струнних інструментах. У вільну хвилину вони часто бралися за інструменти, і клієнти з задоволенням чекали, поки ті закінчать грати». Після Першої світової війни деякі перукарі заснували так званий Оркестр цирульників.

Нове лихо

За 50 років свого існування міст Фичето витримав повені, війни та інші лиха. Але в ніч із другого на третє серпня 1925 року яскраве полум’я запалило небо над Ловечем. Це горів знаменитий міст. Урятувати його не вдалось. Досі ніхто не знає чи пожежа сталась через недбалість, чи міст підпалили. Хоч би як там було, Ловеч знову залишився без переправи.

У 1931 році спорудили новий критий міст з магазинчиками і майстернями [2]. Але тепер замість дерева та каменю його побудували з бетону і сталі. Загальна конструкція мосту дуже відрізнялась від проекту Фичето. Дах був зроблений зі скла, а частина центрального прольоту не мала стін. У 1981—1982 роках міст реконструювали за оригінальним проектом Колю Фичето [3].

Сьогодні критий міст у Ловечі служить символом міста і нагадує про майстерність своїх зодчих. Він і далі приваблює місцевих жителів і туристів, які полюбляють прогулюватись між його крамничками.

[Карта на сторінці 22]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

БОЛГАРІЯ

СОФІЯ

Ловеч

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]

Photo 2: From the book Lovech and the Area of Lovech