Давні традиції в сучасній Мексиці

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В МЕКСИЦІ

У СУЧАСНІЙ Мексиці стародавні релігійні традиції і вірування співіснують з мобільними телефонами й Інтернетом. Протягом минулих століть деякі звичаї індіанців змішалися з традиціями римо-католицької церкви. Ці звичаї досі використовуються в поклонінні католиків, що живуть у Мексиці.

Наприклад, щороку, 2 листопада, багато мешканців країни приходять на кладовище, аби відзначити День усіх душ, який ще називають Днем померлих. На могилах рідних вони нерідко залишають квіти, їжу й алкогольні напої. Дехто навіть запрошує музикантів, щоб ті зіграли улюблені пісні покійників. Також чимало католиків споруджують удома вівтар, на якому ставлять фотографію померлого.

В «Енциклопедії Мексики» зазначається, що певні ритуали, пов’язані з вшановуванням померлих, схоже, «включають у себе елементи індіанських традицій, притаманних для свят у місяцях очпаніцтлі та теотлеко. У той період квіти кемпасучіл і товчену кукурудзу з м’ясом та червоним перцем жертвували манес [душам померлих]. Згадані місяці припадали на час, коли врожай уже було зібрано,— на кінець жовтня і початок листопада». Як говориться в енциклопедії, у деяких звичаях відображені подібні свята доіспанської ери, які проводилися в дусі карнавалу.

Релігійні традиції

Дванадцяте грудня — святковий день для католиків у Мексиці. Тисячі прочан з різних штатів країни сходяться до церкви Діви Гуадалупської. Ця святиня розташована на пагорбі Тепеяк у Мехіко. Люди подорожують багато днів, дорогою молячись до Діви. Прибувши в місто, вони зазвичай входять до церкви на колінах (вгорі) і приносять у дар троянди.

Крім того, образи́ Діви Гуадалупської ставлять у приватних домах і багатоквартирних будинках, а також на автостанціях та в інших публічних місцях. Діву Гуадалупську називають ще «Божою Матір’ю» і «маленькою темношкірою дівою Тепеяка». Починаючи з XVI століття, віруючі приписують їй випадки зцілення та інші чуда.

Звідки походить таке шанування?

Вшановування жінки-божества та інші особливості вищезгаданого свята беруть свій початок у поклонінні ацтекській богоматері Сіуакоатль, яку ще називали Тонанцін, що означає «маленька матір». У книжці «Мексика через призму століть» говориться, що давні ацтеки принесли цю богоматір  та її сина Уїцілопочтлі до Теночтітлана (тепер Мехіко), колишньої столиці Ацтекської імперії («México a través de los siglos»).

Храм Сіуакоатль, який стояв на пагорбі Тепеяк, знищили іспанці. Тут, згідно з переказами, менш ніж через 40 років після того, як Колумб ступив на континент, Діва Гуадалупська з’явилася місцевому індіанцю, на ім’я Хуан Дієго. Як вважають, вона попросила збудувати для неї святиню на пагорбі.

Ацтеки благоговійно шанували Сіуакоатль. Кажуть, що вона мала довге незаплетене волосся і носила білу-білу сукню. Вхід у її храм був настільки низьким, що ввійти туди можна було лише на колінах. Опинившись усередині, віруючі бачили її статую в оточенні ідолів. Це наводило на думку, що вона «матір... богів».

Під час свята на честь Сіуакоатль її поклонники приносили людські жертви і танцювали. Також проходив парад воїнів, при цьому їхні «руки, шиї та голови були уквітчані трояндами». Люди залишали святкові дари на даху храму як жертву для Уїцілопочтлі. Деякі індіанці, в тому числі багато мешканців Гватемали, долали понад тисячу кілометрів, щоб побувати на святі Сіуакоатль.

Чи важливе походження традицій?

Поклоніння католицькому образу Діви Гуадалупської, безумовно, корениться в обрядах людей, котрі не поклонялися правдивому Богу, про якого говорить Біблія (Псалом 83:19). З огляду на це, як нам ставитися до такого вшановування? Чи дійсно має значення, звідки походить та чи інша форма поклоніння?

Апостол Павло дав розсудливу пораду: «Не впрягайтесь з невіруючими в одне ярмо, адже таке ярмо нерівне... Яка згода між Христом і Веліа́лом? І що спільного між віруючим і невіруючим?» Також Павло сказав: «Усе перевіряйте, чи воно правильне, міцно тримайтесь того, що добре» (2 Коринфян 6:14, 15; 1 Фессалонікійців 5:21).

Таке заохочення є доречним і сьогодні. Ми повинні аналізувати своє служіння Богові і запитувати себе: «Чи моє поклоніння повністю узгоджується з Божим Словом, Біблією? Чи мої вірування, бува, не походять від звичаїв, пов’язаних з поклонінням фальшивим богам?» Особі, яка хоче догоджати Єгові, правдивому Богові, було б мудро шукати відповіді на ці запитання.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Прочани приходять до церкви Діви Гуадалупської

[Ілюстрація на сторінці 23]

Музиканти біля могил у День померлих (2 листопада)