Авіадиспетчерська служба на сторожі вашої безпеки

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ФІЛІППІНАХ

ЧИ ВИ коли-небудь летіли літаком? Якщо так, то чи цікавило вас, звідки пілот знає, куди йому летіти? Можливо, вам було моторошно від думки про те, що десятки, а навіть сотні літаків одночасно борознять небо. Як усі вони уникають зіткнень?

Цілком природно, що такі питання турбують пасажирів. Однак статистика показує: подорожувати авіатранспортом досить безпечно, навіть безпечніше, ніж їхати мотоциклом чи автомобілем *. Важливу роль у підтриманні безпеки польотів відіграє система управління повітряним рухом.

Щоб ваш політ був безпечним

Капітан або командир повітряного судна несе головну відповідальність за безпеку польоту. Проте існують ситуації, за яких він не може бачити інших літаків і навіть не знає їх місцеположення. Саме тому більшість країн світу послуговується системою управління повітряним рухом. На землі диспетчери пильно стежать за кожним етапом польоту, що проходить згідно з ППП (правилами польоту за приладами).

Семюель з Каліфорнії (США), який має 13-річний стаж роботи авіадиспетчером, говорить: «Безпека польотів великою мірою залежить від роботи диспетчерської служби. Головне її завдання — не допустити зіткнення літаків». Мелба, колега Семюеля, додає: «Звичайно, безпека є найважливішою, але, опріч цього, ми також забезпечуємо швидкий і впорядкований рух авіатранспорту». Отже, диспетчери не лише попереджають зіткнення літаків, але й сприяють їхньому злагодженому руху.

У той час як пілот виконує свої обов’язки в літаку, на землі за його польотом стежить чимало пильних очей і вух. Пілот регулярно переговорюється не лише з авіадиспетчерами аеропорту відправки чи призначення, а й з диспетчерськими службами багатьох проміжних пунктів.

Нині, в добу розвитку швидкісної авіації, надзвичайно важливо контролювати рух повітряних суден. Уявіть, що два пасажирські реактивні літаки мчать назустріч один одному. Коли пілот помітить наближення другого літака, в нього не залишається  часу, щоб уникнути зіткнення. Тож на плечах диспетчерської служби лежить велика відповідальність. Ще задовго до того, як пілот побачить інший літак, йому дають вказівки, котрі допомагають триматися на безпечній відстані.

Ви не загублені

Наземні радіомаяки передають сигнали, які пілот вловлює за допомогою спеціальних приладів. Завдяки цьому він може орієнтуватись у просторі. Радіомаяки розташовані в конкретних місцях, тож літаки переміщаються від одного пункту до іншого, поки не прибудуть у кінцеву точку. В результаті використання таких навігаційних засобів утворилися цілі повітряні траси.

Авіадиспетчери стежать за рухом літаків на цих трасах. Перед вильотом пілот зобов’язаний надати план польоту, в якому вказано запланований маршрут. Диспетчер отримує спеціальну паперову стрічку з даними про розвиток польоту. Для чого потрібна ця стрічка? Начальник диспетчерської служби, Сальвадор Рафаел, пояснює: «Повітряні траси перетинаються в багатьох місцях. Коли пілот наближається до таких “перехресть”, то має повідомити про це диспетчеру, який зробить позначку на стрічці». Так диспетчер краще уявляє траєкторію, якою рухається літак.

Диспетчер отримує повідомлення пілота через радіозв’язок. Знаючи, де перебуває літак, він дає вказівки пілоту, щоб той міг триматися на безпечній відстані від іншого судна. Як пілот, так і диспетчер мають кілька рацій. Якщо одна вийде з ладу, використовують іншу. Крім того, вони послуговуються різними радіочастотами.

А що сказати про міжнародні рейси? Як пілоти й диспетчери розуміють одні одних? Щоб уникнути непорозумінь через мовний бар’єр, Міжнародна організація цивільної авіації обрала англійську офіційною мовою переговорів. Коли деякі слова, літери і цифри передають по радіо, вони можуть звучати однаково. Тому диспетчерів вчать використовувати стандартні фрази і правильно їх вимовляти. Для більшої певності пілоти мають повторити почуті інструкції.

У роботі диспетчера важливу роль відіграють також радари. Радіохвилі, які відбиваються від літака, фіксує радіолокаційна антена. Тоді диспетчери бачать об’єкт (літак) на екрані радара. Багато повітряних суден обладнані приймачем-передавачем, який посилає на радар розпізнавальний сигнал. Після комп’ютерної обробки сигналу на екрані радара з’являється умовне зображення літака й повна інформація про нього: номер рейсу, швидкість, висота і тип судна.

Для того щоб уникнути зіткнення літаків, диспетчер дає різні команди. Приміром, він може наказати пілоту змінити 1) напрямок руху або розпорядитися, щоб літак змінив 2) швидкість (скажімо у випадку, коли одне судно обганяє інше). Та, мабуть, найпоширенішою є вказівка змінити 3) висоту.

Чимало радарів обладнані системою оповіщення в разі виникнення небезпечної ситуації. Наприклад, коли два літаки летять надто близько один до одного, диспетчер отримує певні звукові та візуальні сигнали. Якщо судно летить надто близько до землі, попереджальні сигнали будуть іншими.

 Головна мета — безпека пасажирів

Сьогодні над вдосконаленням системи управління повітряним рухом працює багато спеціалістів. Наземні навігаційні системи здатні відстежувати літаки лише на певних ділянках повітряного простору та на обмеженій висоті. Через це деякі авіамаршрути є довгими, а повітряний простір використовується неефективно. У майбутньому польоти будуть все більше залежати від супутникових систем управління, таких як глобальна система позиціонування. Це відкриє нові авіалінії і полегшить контролювання польотів через океан.

Як ми побачили, про місцеперебування літака у небі знає не тільки пілот. На землі за польотом пильно стежать диспетчери. Для безпеки пасажирів створено цілу систему. Тому не дивно, що рівень авіакатастроф доволі низький.

Тож, якщо вам доведеться летіли літаком, у вас немає серйозних причин для хвилювання. Пам’ятайте: про вашу безпеку невтомно дбають працівники авіадиспетчерської служби. Отже не переживайте, розслабтесь та насолоджуйтесь польотом!

[Примітка]

[Схема на сторінках 14, 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

УПРАВЛІННЯ ПОЛЬОТОМ

Глобальна система позиціонування

Пункт управління повітряним рухом

Наземні радіомаяки

Радіостанція

Радіолокаційна антена

[Ілюстрація на сторінці 15]

Диспетчерська вежа

[Ілюстрація на сторінці 15]

Диспетчери за роботою

[Ілюстрація на сторінці 15]

Центр управління повітряним рухом

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

Tower and controllers: NASA Ames Research Center; control center: U. S. Federal Aviation Administration