Мистецтво оперного співу

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

СПІВАК стоїть на сцені у невимушеній позі. Його плечі розправлені, голова піднята, чоло й губи ненапружені. Після короткого музичного вступу тенор починає співати довгоочікувану арію. Звуки, здається, самі злітають з його вуст, і важко визначити, звідки долинає голос. У кінці арії зал вибухає оплесками.

Театральна вистава, в якій поєднується вокальна й інструментальна музика, називається оперою. Чи любите ви цей вид мистецтва? Чи мали нагоду побувати в опері? У чому, на вашу думку, секрет чудового голосу оперних співаків?

 Унікальний музичний інструмент

Голос — прекрасний дар, яким Бог наділив кожну людину. Його по праву називають музичним інструментом. І хоча не всі володіють оперним голосом, для багатьох спів такий же звичний, як їжа чи сон. Незалежно від того, вмієте ви співати чи ні, вам, мабуть, цікаво дізнатись, як «грає» цей дивовижний інструмент.

Звук людського голосу утворюється в гортані. Ця обмежена хрящами порожнина містить голосові зв’язки — дві крихітні м’язові складки. Як же народжується звук? Під час рівного дихання розслаблені голосові зв’язки формують трикутний отвір у трахеї, який називають голосовою щілиною. Коли ви співаєте, в гортані збільшується потік повітря, щілина звужується, і голосові зв’язки починають вібрувати, утворюючи звук. Чим сильніший натяг зв’язок, тим більша кількість коливань і відповідно вищий звук. Коли ж тиск повітря зменшується, зв’язки розслаблюються, а голосова щілина збільшується. Тоді частота вібрації зв’язок падає і звук стає нижчим.

Техніка співу

У молодості Енріко Карузо вирізнявся неповторним співом, однак його голосу бракувало сили. Розвинути її допомогли наполегливі тренування. У людини може бути гарний голос, але для оперного співу необхідно також володіти спеціальною технікою. Щоб мати достатній запас повітря, потрібно навчитися правильно дихати, а потім — належно контролювати цей запас. Кажуть, що видатний співак XVIII століття, Карло Броскі, відомий як Фарінеллі, міг на одному подиху проспівати 150 нот.

Оперні співаки мусять уміти підсилювати свій голос, послуговуючись власним тілом як резонатором. На думку деяких фахівців, для співу низьких нот використовують грудну порожнину, а високих — носову і ротову.

Багато хто думає, що актор співає лише горлом. Але, по суті, він залучає усе своє тіло й сили. Йому необхідно досконало врівноважувати напруження в усіх м’язах. Оперний спів вимагає неабияких фізичних зусиль, і, можливо, тому деякі співаки досить огрядні. Марія Каллас була однією з найвизначніших співачок XX сторіччя. Дотримуючись суворих дієт, вона швидко втратила вагу. Чимало людей вважає, що через це її голос погіршився.

Розвиток оперного мистецтва

З плином часу стиль і техніка оперного співу постійно вдосконалювались. Наприклад, характер виконання творів змінився, коли співаки з каплиць та інших невеликих приміщень перейшли в театри. М’які й тихі голоси акторів заступив гучний спів, підсилений природними резонаторами тіла. Ця зміна була також зумовлена формуванням великих оркестрів, музику для яких писали, скажімо, Верді і Вагнер. Ті оркестри значно перевищували невеликі групи музикантів за часів Моцарта. У XVII—XVIII століттях і на початку XIX століття великої ваги надавали не стільки музиці, скільки майстерності співака. Проте в другій половині XIX і в першій половині XX сторіччя стиль опер суттєво змінився. Хоча голос надалі відігравав важливу роль, він став лише одним з головних елементів опери.

Глибокий потенціал оперного мистецтва сприяв появі великої кількості музичних творів. Чимало відомих композиторів написали незабутні партитури, здатні викликати сильні почуття. Серед таких майстрів були Паїзієлло, Чімароза, Глюк, Моцарт, Доніцетті, Россіні, Белліні, Вагнер, Верді, Пуччіні, Бізе, Мейєрбер та Масканьї.

Крайнощі в історії співу

В історії оперного співу були й чорні сторінки. Візьмімо для прикладу співаків-кастратів *,  які переважали в італійській опері понад століття. Щоб зберегти високий голос з винятково великими діапазоном та силою, хлопчиків кастрували ще до того, як вони досягали віку статевого дозрівання. За словами Ґвідо Тартоні, автора книжки про історію співу, цей звичай запровадила «церква, яка забороняла жінкам... співати в капелі».

Деякі прихильники відомих оперних зірок буквально поклоняються своїм кумирам. Виявом такого обожнення став похорон Лучано Паваротті. Марію Каллас називали Ла Дівіна («Божественна»), а Джоан Сазерленд — Ла Ступенда («Дивовижна»). Попри такі крайнощі в історії мистецтва, оперний спів набув своєї популярності. І це завдяки його здатності зачаровувати публіку.

Якщо невдовзі ви почуєте відому арію, у виконанні чудового сопрано, подумайте про наполегливі тренування і зусилля, яких доводиться докладати співачці. Можливо, тоді ви зрозумієте слова одного письменника, який сказав, що оперний спів — це мистецтво «поєднувати слова і музику та піднімати поезію... на крилах мелодії».

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕЯКИХ СПІВАЦЬКИХ ГОЛОСІВ

Колоратурне сопрано. Рухливий жіночий голос, який легко бере високі ноти. Співачка зазвичай грає жвавих веселих персонажів.

Ліричне сопрано. Звучний жіночий голос. Акторка грає романтичних чи сентиментальних героїв.

Драматичне сопрано. Жіночий голос, нижчий за ліричне сопрано. Співачка переважно виконує драматичні ролі.

Мецо-сопрано. Жіночий голос, звучніший і нижчий за драматичне сопрано. Виконавиця грає літніх жінок або опонентку сопрано.

Контральто. Найнижчий жіночий голос, який рідко трапляється. Співачка виконує ті самі ролі, що й мецо-сопрано.

Тенор. Високий чоловічий голос, який відзначається легкістю, ліричністю і драматичністю. Співак грає закоханого чи об’єкт кохання.

Баритон. Чоловічий голос, середній між тенором і басом. Актор грає роль брата, батька чи суперника.

Бас. Найнижчий чоловічий голос. Розрізняють комічний бас, бас-кантанте і бас-профундо. Перший підходить для жвавих і радісних персонажів, другий — для сентиментальних героїв, а третій — для вираження сильних почуттів.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Оперна сцена

[Ілюстрація на сторінці 10]

Оперний театр

[Відомості про ілюстрації, сторінка 10]

Stage: Philip Groshong for The Cincinnati Opera; house: Courtesy of Tourism Office of Budapest