Подорож заводями Керали

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІНДІЇ

УЯВІТЬ, що ви пливете на човні, обладнаному всім необхідним для життя. Судно неспішно лине по воді, і ваше око милують обрамлені кокосовими пальмами лагуни, яскраво-зелені рисові поля, природні озера та штучні канали. Цю унікальну подорож можна здійснити внутрішніми водами індійського штату Керала, який лежить на південному заході країни. Загальна довжина керальських заводей, до яких входять дельти 44 річок, становить близько 900 кілометрів. Враження від такої поїздки на лоні природи просто неповторні. Завдяки мальовничим краєвидам Керали журнал «Нешнл джіоґрефік тревелер» вніс її до списку «50 найгарніших місць, які варто побачити».

Іншою окрасою керальських заводей є люди. Вони живуть на берегах численних каналів і пам’ятають часи, коли тут ще не було ані туристів, ані п’ятизіркових готелів. З тих пір їхнє життя і культура мало змінилися. Хоча тепер дехто з мешканців працює в готелях та обслуговує інші туристичні об’єкти, вони далі обробляють рисові поля й кокосові плантації. Щоб поповнювати свої доходи і урізноманітнювати харчування, місцеві жителі ловлять рибу.

Рибний промисел

Рибальство — невід’ємна частина тутешнього життя. Ви більше ніде не побачите, як жінки голими руками ловлять надзвичайно смачну рибу, котру тут називають карімін. Вона водиться тільки в Кералі, і поласувати нею люблять як туристи, так і місцеві жителі. В пошуках риби жінки бродять у воді та тримають на плаву біля себе каструлі. Зачувши небезпеку, риба пірнає на дно і занурює голову в мул. Але жінок не проведеш! Своїми чутливими ступнями вони обмацують дно і знаходять рибу. Швидко хапаючи жертву, жінки кладуть у каструлю рибу, яка безпомічно тріпоче в їхніх руках. Наловивши достатню кількість, жінки вирушають до берега, де на них з нетерпінням чекають покупці. Більша і, відповідно, дорожча риба відправляється в п’ятизіркові готелі, на стіл багатих клієнтів, а меншу смакують люди зі скромними доходами.

Китайські риболовні сіті

Незмінним елементом краєвиду в керальських заводях є елегантні китайські сіті. Вони теж приваблюють туристів.

Вважається, що ці снасті ще перед 1400 роком китайські торговці хана Хубілая привезли до Кочіна (тепер Кочі). Спочатку їх використовували лише китайці, а потім ними також стали послуговуватись португальські переселенці. Сьогодні, як і 600 років тому, індійські рибалки за допомогою цих сітей заробляють на прожиття і забезпечують їжею сотні людей. Уловом лише однієї з них можна нагодувати ціле село. Силуети китайських снастей на фоні заходу сонця — картина, яку намагається увічнити на фото кожен турист.

 Але до заводей Керали мандрівників притягують не лише китайські сіті. Іншою туристичною принадою є традиційні перегони на човнах-зміях. Щороку на них приїжджають подивитися тисячі людей.

Змагання веслувальників

Своєю назвою човни-змії завдячують вузькій видовженій формі. До того ж, задня частина човна здіймається вгору, нагадуючи каптур кобри. У минулі часи ворожі правителі використовували ці човни у війнах, які провадили після збору врожаю. Коли ці війни зрештою припинилися, потреба в човнах зменшилась. Їх стали використовувати лише під час храмових свят. На прикрашених човнах веслувальники урочисто пропливали заводями, служачи яскравим взірцем місцевої культури. У дні свят на честь високопоставлених гостей влаштовували перегони. І хоча цю традицію започаткували близько тисячі років тому, змагання веслувальників досі надзвичайно популярні.

У перегонах, як правило, бере участь 20 човнів. Команда кожного з них складає від 100 до 150 чоловіків. Уздовж човна в два ряди сидить понад 100 гребців з короткими веслами. Четверо стернових з довшими веслами розміщуються на кормі. Ще двоє чоловіків стоять посередині човна і відбивають ритм дерев’яними палицями. Щоб заохотити гребців не збавляти темпу, принаймні шість інших чоловіків плескають у долоні, свистять, кричать та співають човнярських пісень. На останньому відрізку молоді енергійні веслярі гребуть з усіх сил, і човни щодуху мчать до фінішу. Це незабутнє видовище!

 У 1952 році до містечка Аллеппі, де відбувалися перегони, приїхав перший прем’єр-міністр Індії Джавахарлал Неру. Він був настільки вражений побаченим, що знехтував правилами безпеки і вскочив на човен-переможець. Прем’єр-міністр плескав у долоні і співав разом з веслувальниками. Повернувшись у Делі, він відправив команді подарунок — срібну копію човна-змії з особистим підписом і словами: «Переможцям гребних перегонів, що є унікальною особливістю місцевої культури». Тепер цей срібний човен використовують як нагороду в щорічних змаганнях за приз Неру. Щоб побачити ці змагання, до містечка стікається близько ста тисяч людей. Тоді зазвичай спокійна заводь буквально починає бурлити.

Розкішні готелі на воді

Окрім човнів-зміїв, у керальських водах поширений ще інший цікавий вид річкових суден. Серед туристів дедалі більшої популярності набувають так звані рисові човни. Нині ці старовинні судна переробляють на розкішні плавучі готелі.

Сьогодні туристам пропонують новозбудовані човни, проте є рисові баржі віком понад 100 років. З давніх-давен їх називали кеттуваллам, що означає «човен з вузлами». Для його виготовлення використовували дерево з родини шовковицевих. Окремі дошки зв’язували мотузками з кокосового волокна. Човни будували без жодного цвяха. Ними перевозили рис та інший крам від села до села. Крім того, цими човнами доставляли спеції у віддалені регіони. Проте з розвитком сучасного транспорту вони майже вийшли з ужитку. Тоді одному винахідливому підприємцю спало на думку перетворити їх на плавучі готелі. Човен може мати невеличкий балкон, розкішну спальню з ванною кімнатою та гарно обставлену вітальню. Обслуга такого готелю повезе вас куди забажаєте і готуватиме страви на ваш смак.

Коли настає вечір, човни ставлять на якір поблизу берега. Та якщо хтось прагне цілковитого усамітнення, їх заякорюють на середині озера. Тоді можна повною мірою відчути тишу заводей. Її час від часу порушує лише плескіт риби.

Хоча життя керальських заводей спокійне та розмірене, це не заважає «ловцям людей» ревно виконувати свою працю. Хто ж це такі?

 «Ловці людей»

Якось Ісус, звертаючись до рибалок, котрі згодом стали його учнями, сказав: «Ходіть за мною, і я зроблю вас ловцями людей». Ісус мав на увазі, що учні будуть проповідувати, допомагаючи іншим ставати його послідовниками (Матвія 4:18, 19; 28:19, 20). Тепер по цілому світі, у тому числі на територіях довкола заводей Керали, цю працю виконують Свідки Єгови.

У Кералі налічується 132 збори Свідків Єгови, 13 з них діє в районі заводей. Багато членів цих зборів, подібно до учнів Ісуса, є буквальними рибалками. Якось один Свідок розмовляв зі своїм колегою про Боже Царство. Невдовзі той чоловік побачив, що вчення його церкви дуже відрізняється від того, чого навчає Біблія. Дружина і четверо його дітей також зацікавилися біблійною звісткою. З ними було розпочато вивчення Біблії. Батьки і двоє дітей зробили швидкий поступ та охрестились. Ще двоє дітей ставлять перед собою таку ж мету.

Члени одного зі зборів поплили човном проповідувати на маленький острів. Оскільки транспорт ходить туди нерегулярно, місцеві жителі називають його кадмакуді, що означає «потрапити в пастку». На острові Свідки зустріли Джоні та його дружину Рані. Хоча Джоні та Рані народилися в католицьких сім’ях, вони відвідували центр медитації і жертвували на нього всі свої гроші. Джоні дуже зацікавився біблійною правдою і почав вивчати Біблію. Він став розповідати іншим про те, чого дізнавався. Біблійні принципи спонукали Джоні кинути пити і курити.

Те, як Джоні заробляв на життя, суперечило Божим нормам, тож йому довелося робити зміни. Спочатку це позначилося на матеріальному стані його сім’ї. Але потім Джоні почав ловити й продавати крабів, і зміг таким чином забезпечувати потреби своїх домашніх. Він охрестився у вересні 2006 року, а дружина з двома дітьми — роком пізніше. Ця сім’я повністю змінила свій погляд на життя, коли дізналася, що в майбутньому земля перетвориться на рай і люди житимуть на ній вічно (Псалом 97:1; 1 Івана 2:17).

Заводі Керали — справді чарівний куточок нашої планети. Китайські риболовні сіті, човни-змії та плавучі готелі — це лише кілька принад, котрі притягують туристів з цілого світу. В цьому далекому краї також трудяться невтомні «ловці людей», Свідки Єгови.

[Карта на сторінках 22, 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІНДІЯ

КЕРАЛА

[Ілюстрація на сторінці 23]

Рибальство — невід’ємна частина життя Керали

[Відомості про джерело]

Top photo: Salim Pushpanath

[Ілюстрація на сторінці 23]

Жінки ловлять рибу голими руками

[Ілюстрація на сторінці 24]

Перегони на човнах-зміях

[Ілюстрація на сторінці 24]

«Кеттуваллам»

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Плавучий готель

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Джоні і його дружина Рані

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Salim Pushpanath