РАНО-ВРАНЦІ на порозі свого дому жінка помічає пакунок. Вона піднімає його й озирається довкола, але на вулиці нікого немає. Мабуть, вночі якийсь незнайомець залишив пакунок біля її дверей. Жінка надриває його, швидко повертається в дім і зачиняє двері. І це не дивно, бо в пакунку — заборонена біблійна література. Притуливши його до грудей, вона подумки молиться до Єгови і дякує йому за дорогоцінну духовну поживу.

Такі випадки не раз траплялися в Німеччині у 30-х роках. Після того як у 1933 році до влади прийшли нацисти, на більшості території країни діяльність Свідків Єгови заборонили. «Ми були впевнені, що жоден людський указ не зможе зупинити проповідування про Єгову та його ім’я,— каже Річард Рудольф, якому тепер за 100 *.— Щоб виконувати служіння і проводити особисте вивчення, ми вкрай потребували біблійної літератури. Але тоді через заборону її було важко дістати. Нас цікавило, як продовжуватиметься праця проповідування». Невдовзі Річард довідався, що він постачатиме літературу в незвичний спосіб, під покровом тіні гір (Суд. 9:36).

Ідучи проти течії річки Ельби (Лаби), ви зрештою дістанетесь до гір Крконоше, по хребті яких тягнеться державний кордон між Польщею та Чехією. Хоча висота цих гір сягає лише приблизно 1600 метрів, їх називають арктичним островом посеред Європи. Півроку гірські кряжі вкриває майже 3-метровий шар снігу. Ті, хто не зважає на тутешню мінливу погоду, можуть потрапити в густий туман, який дуже швидко огортає верхів’я гір.

Протягом століть цей гірський хребет утворював природний кордон між провінціями, королівствами і державами. Оскільки цю підступну гірську місцевість важко патрулювати,  в минулому через неї багато хто таємно переносив товари. У 30-х роках, коли Крконоше стали кордоном між Німеччиною та Чехословаччиною, сповнені рішучості Свідки почали використовувати покинуті контрабандистські стежки. З якою метою? Щоб переносити цінну біблійну літературу. Серед тих, хто її доставляв, був юний Річард.

«На вихідних ми, переодягнені в туристів молоді брати, вирушали в гори групами із сімох або більше осіб,— пригадує Річард.— З Німеччини до чеського курортного містечка Шпіндлерув Млин, яке лежить приблизно за 16,5 кілометрів від кордону, ми йшли через гори близько трьох годин. На той час у цій місцевості жило чимало німців. Одним із них був фермер, котрий погодився співпрацювати з нашими братами. Возом, яким цей чоловік зазвичай перевозив відпочивальників, він доставляв до себе на ферму коробки з літературою. Фермер забирав їх із сусіднього міста, куди їх з Праги присилали залізницею. Він ховав коробки в стодолі до прибуття кур’єрів, які забирали літературу до Німеччини».

Річард розповідає далі: «Прийшовши на його ферму, ми завантажували свої рюкзаки, спеціально призначені для перенесення важких вантажів. Кожному з нас доводилось нести по 50 кілограмів за плечима». Щоб залишатися непоміченими, вони йшли під покровом ночі: вирушали після заходу сонця і прибували додому на світанку. Ернст Візнер, який тоді був районним наглядачем у Німеччині, розповів про деякі заходи безпеки: «Двоє братів ішли попереду, і, коли хтось зустрічався їм на шляху, вони відразу подавали сигнал ліхтариком. Так вони попереджали братів, котрі несли важкі рюкзаки і трималися приблизно за 100 метрів позаду. Побачивши сигнал, вони ховалися в чагарниках біля стежки, аж поки ті два брати не поверталися і не казали пароль, який змінювався кожного тижня». А втім, німецька поліція в синій формі була не єдиною небезпекою.

 «Якось увечері я мусив затриматися на роботі,— розповідає Річард,— тому вирушив на чеський бік пізніше за братів. Було темно й туманно, і я тремтів під крижаним дощем. Потім я загубився серед карликових сосен і кілька годин блукав у пошуках шляху. У цьому місці загинуло чимало туристів. Лише рано-вранці я зустрівся з братами, які поверталися назад».

Приблизно три роки невеличка групка відважних братів щотижня вирушала в гори. Взимку вони їхали на лижах, везучи свій дорогоцінний вантаж на плечах. Інколи групи з 20 братів перетинали кордон удень через позначені маршрути. Часами з ними йшли сестри, щоб створити враження, ніби вони звичайні туристи. Декотрі з них ішли попереду й підкидали шапки, як тільки помічали якусь небезпеку.

А що відбувалось, коли кур’єри поверталися з нічного «походу»? Брати організовували негайне розповсюдження літератури. Публікації запаковували так, наче це було мило, і завозили на хіршберзький залізничний вокзал. Ці пакунки розсилали в різні місцевості Німеччини, де брати і сестри обережно розповсюджували їх серед одновірців, як це описано на початку статті. Всі в цій підпільній мережі були настільки тісно пов’язані, що будь-яке виявлення мало б серйозні наслідки. Та одного дня ця мережа зазнала несподіваного удару.

У 1936 році під Берліном виявили таємний склад літератури. Серед знайдених речей було три пакунки від невідомого відправника з Хіршберга. Поліція провела аналіз почерку, щоб викрити керівника групи, яка доставляла літературу, і заарештувала його. Невдовзі затримали ще двох підозрюваних, одним з яких був Річард Рудольф. Оскільки брати взяли на себе всю відповідальність, інші могли деякий час продовжувати чимраз небезпечніші подорожі.

Свідки в Німеччині отримували біблійну літературу завдяки тому, що публікації переносили в рюкзаках через гори Крконоше. Проте література потрапляла в цю країну не тільки вузькими стежками цих гір. Ще до 1939 року, коли німецьке військо захопило Чехословаччину, подібні стежки існували вздовж кордону цієї країни. У таких країнах, що межують з Німеччиною, як Нідерланди, Франція і Швейцарія, Свідки, подібно до своїх німецьких братів, теж наражали себе на велику небезпеку, стараючись постачати духовний харч своїм одновірцям, які зносили переслідування.

Більшість із нас може мати потрібну кількість біблійної літератури та ще й у різних форматах. Коли ти отримуєш нову публікацію в Залі Царства чи завантажуєш її з веб-сайту jw.org, подумай, скільки зусиль було докладено, щоб ти зміг її прочитати. Можливо, для цього не потрібно було йти вночі через засніжені гірські кряжі, але багато одновірців таки доклали немалих зусиль, щоб безкорисливо тобі послужити.