Чи ми ще побачимо тих, кого втратили?

Багато років тому Божий слуга на ім’я Йов запитав: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йова 14:14). Можливо, ви колись теж думали про це. Але що ви відчули б, дізнавшись, що можете знову зустрітись з близькими вам людьми тут, на землі, в найкращих умовах?

Біблія обіцяє: «Померлі твої оживуть». Вона також говорить: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Ісаї 26:19; Псалом 37:29).

Щоб повірити в ці обітниці, треба знайти відповіді на такі важливі питання: чому люди помирають? Де перебувають померлі? Чи можна бути певним, що вони знову житимуть?

Що таке смерть і що стається, коли ми помираємо?

Біблія чітко говорить, що Бог не хотів, аби люди помирали. Коли він створив першу людську пару, Адама і Єву, то оселив їх в земному раю Едемі та наказав народжувати дітей і перетворювати на рай усю землю. Смерть загрожувала б їм лише тоді, коли б вони не послухалися його наказів (Буття 1:28; 2:15—17).

Адам і Єва не виявили вдячності за доброту Бога, порушили його закони і були заслужено покарані. Бог сказав Адамові: «[Ти] вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). До того як Адам був створений, він не існував — був лише порохом. За свій непослух, тобто  гріх, Адам зазнав покарання — повернувся до пороху, у стан небуття.

Отже, смерть — це протилежність життю. Ось як Біблія протиставляє життя і смерть: «Плата за гріх — смерть, а дар від Бога — вічне життя» (Римлян 6:23). Показуючи, що смерть є станом повної несвідомості, Біблія каже: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Тому коли хтось помирає, то, за словами Біблії, ‘виходить дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть’ (Псалом 146:3, 4).

Але чому ми всі помираємо, якщо Бога не послухались тільки Адам і Єва? Бо всі ми народилися вже після непослуху Адама і тому успадкували від нього гріх і смерть. Біблія пояснює: «Через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей» (Римлян 5:12; Йова 14:4).

Однак дехто каже: «Хіба ж людина не має безсмертної душі, яка живе після смерті?» Багато хто твердить, що має, і навіть говорить, що смерть відкриває двері до іншого життя. Але таке твердження — небіблійне. Боже Слово вчить, що ви самі є душею і що ваша душа — це ви, тобто все, що характеризує вас як людину,— ваше тіло, розум і почуття (Буття 2:7; Єремії 2:34; Приповістей 2:10). Також Біблія каже: «Душа, що  грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4). Ніде в Біблії не говориться, що людина має безсмертну душу, яка живе після смерті тіла.

Чи люди будуть жити знову?

Після того як гріх і смерть увійшли в світ, Бог виявив, що має намір воскресити мертвих — повернути їх до життя. У Біблії пояснюється: «Авраам... вважав, що Бог спроможний навіть воскресити Ісака з мертвих» (Євреїв 11:17—19). Авраам був упевнений в цьому, оскільки Біблія говорить про Всемогутнього: «Він Бог не мертвих, а живих, бо для нього всі вони живі» (Луки 20:37, 38).

Всемогутній Бог не лише може, але й хоче воскресити тих, хто йому до вподоби. Ісус Христос сказав: «Не дивуйтесь цьому, бо надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його голос і вийдуть» (Івана 5:28, 29; Дії 24:15).

Невдовзі після того, як Ісус промовив ці слова, він зустрів похоронну процесію, яка виходила з ізраїльського міста Наїна. Хоронили юнака — єдину дитину вдови. Побачивши, як сильно вона горює, Ісус пожалів її. Він підійшов до нош і сказав: «„Юначе,  кажу тобі: встань!“ Тоді померлий сів та почав говорити, а Ісус віддав його матері» (Луки 7:11—17).

Ісус приніс велику радість не лише цій вдові, а й сім’ї Яіра, начальника єврейської синагоги. Коли померла Яірова 12-річна дочка, Ісус прийшов у його дім, підійшов до мертвої дитини і сказав: «Дівчинко, встань!» І вона встала! (Луки 8:40—56).

Згодом помер Лазар, друг Ісуса. Коли Ісус прийшов у дім Лазаря, той був мертвий вже чотири дні. Його сестра Марта дуже сумувала, але сказала з надією: «Знаю, він воскресне, коли настане воскресіння в останній день». Проте Ісус пішов до гробниці, наказав відсунути камінь і вигукнув: «Лазарю, вийди!» І Лазар вийшов! (Івана 11:11—44).

А тепер подумайте: в якому стані був Лазар протягом тих чотирьох днів після своєї смерті? Лазар нічого не розповідав про небесне блаженство або пекельні муки. А він би це обов’язково зробив, якби пішов до неба чи до пекла. Померши, Лазар абсолютно нічого не відчував, і, якби Ісус не повернув його до життя, так було б аж до «воскресіння в останній день».

Щоправда, ці чуда Ісуса принесли тільки тимчасову користь, оскільки всі, кого він воскресив, пізніше знову повмирали. Однак ще тоді, понад 1900 років тому, він довів, що завдяки дії Божої сили мертві можуть повернутися до життя. Отже, цими чудами Ісус показав у малому масштабі, що́ буде відбуватися на землі під правлінням Божого Царства.

Коли помирає близька вам людина

Навіть тим, хто має надію на воскресіння, смерть завдає нестерпного болю. Авраам вірив, що його дружина Сарра колись повернеться до життя, але ми читаємо, що він ‘голосив над Саррою та плакав  за нею’ (Буття 23:2). А чи сумував Ісус, коли помер Лазар? Він ‘глибоко зітхнув, схвилювався’, і «з очей Ісуса покотилися сльози» (Івана 11:33, 35). Тому, якщо ви плачете через смерть близької людини, це не є ознакою слабкості.

Великого болю завдає матері смерть дитини. У Біблії говориться, який невимовний смуток відчуває тоді матір (2 Царів 4:27). Безперечно, батько також дуже страждає. Коли у царя Давида помер син Авесалом, він, ридаючи, говорив: «О, якби я був помер замість тебе» (2 Самуїла 19:1).

Проте якщо ви вірите у воскресіння, ваш сум не буде безмежний. Біблія каже, що ви не сумуватимете, «як інші люди, котрі не мають жодної надії» (1 Фессалонікійців 4:13). Ви зможете наближатись до Бога в молитві, і, як обіцяє Біблія, «він підтримає» вас (Псалом 55:23).

При цитуванні Єврейських Писань використовується переклад Огієнка (видання 2002 року, нумерація Псалмів згідно з виданням 1990 року), а Християнських Грецьких Писань — «Переклад нового світу».