Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

ПІСНЯ 140

Врешті життя повік!

Врешті життя повік!

(Івана 3:16)

  1. 1. Уяви: ти у раю,

    між людьми всюди єдність,

    смуток пропав, мир настав,

    болю і сліз нема.

    (ПРИСПІВ)

    Радісно заспівай,

    в серці надію май.

    День прийде — там скажеш сам:

    «Врешті життя повік!»

  2. 2. Старість теж зникла вже десь,

    з Богом всі примирились.

    Щезла пітьма, і нема

    відчаю, зла і бід.

    (ПРИСПІВ)

    Радісно заспівай,

    в серці надію май.

    День прийде — там скажеш сам:

    «Врешті життя повік!»

  3. 3. Рай цвіте, твориво все

    Богу славу співає.

    Ми для Творця все життя

    щиро хвалу несем.

    (ПРИСПІВ)

    Радісно заспівай,

    в серці надію май.

    День прийде — там скажеш сам:

    «Врешті життя повік!»

(Дивіться також Йова 33:25; Пс. 72:7; Об’яв. 21:4.)