«Кожен, хто кличе ім’я Єгови, спасеться» (Римлян 10:13, «Переклад нового світу»).

 «Кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (Римлян 10:13, переклад І. Огієнка).

 Бог безсторонній, він дає можливість спастися й отримати вічне життя кожному, незалежно від його етнічного походження чи соціального становища. Але й ми зі свого боку повинні щось робити: нам потрібно кликати ім’я Єгови, тобто особисте ім’я Всемогутнього Бога a (Псалом 83:18; Вихід 6:3; 15:3).

 У Біблії вислів «кликати ім’я Єгови» означає більше, ніж просто знати Боже ім’я і вживати його під час богослужіння (Псалом 116:12—14). Цей вислів означає довіряти Богу і звертатись до нього за допомогою (Псалом 20:7; 99:6).

 Боже ім’я було важливим для Ісуса Христа. У перших же словах молитви «Отче наш» Ісус сказав: «Батьку наш, що на небесах, нехай освячується твоє ім’я» (Матвія 6:9). Ісус також пояснив, що, якщо ми хочемо жити вічно, то повинні добре знати того, хто носить це ім’я, слухатися і любити його (Івана 17:3, 6, 26).

 Чому можна дійти висновку, що під висловом «Господнє Ім’я», згаданим у Римлян 10:13 в перекладі І. Огієнка, мається на увазі «ім’я Єгови»? Тому що ці слова насправді є цитатою з Йоіла 2:32 (3:5, переклад І. Огієнка), де в оригінальному єврейському тексті вживається фраза «ім’я Єгови», а не «Господнє ім’я» b.

 З 10-го розділу Римлян видно, що Бог схвалює тільки того, хто вірить в Ісуса Христа (Римлян 10:9). У розділі цю думку підтверджено кількома цитатами зі Старого Заповіту. Людина виявляє віру, коли «привселюдно звіщає» про неї, зокрема коли розповідає добру новину про спасіння невіруючим. Завдяки цьому інші можуть розвинути віру, яка веде до життя (Римлян 10:10, 14, 15, 17).