«Наостанку, брати, не переставайте роздумувати про все, що правдиве, що заслуговує серйозної уваги, що праведне, чисте, що викликає почуття любові, про що схвально говорять, що чеснотливе і гідне хвали» (Філіппійців 4:8, «Переклад нового світу»).

 «Наостанку, браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала,— думайте про це!» (Филип’ян 4:8, переклад І. Огієнка).

 Для Бога важливо, про що люди думають. І не дивно, адже від наших думок залежать наші вчинки (Псалом 19:14; Марка 7:20—23). Тож ті, хто хоче догоджати Богу, відкидають думки, які могли б йому не сподобатись, і намагаються зосереджуватися на тому, що він схвалює.

 У цьому вірші Павло в загальних рисах охарактеризував те, про що слід роздумувати християнам, на чому важливо зосереджувати свої думки.

•   «Все, що правдиве». Тобто те, що гідне довір’я, як-от інформація з Божого Слова, Біблії (1 Тимофія 6:20).

•   «Що заслуговує серйозної уваги». Те, що важливе, суттєве, те, що має вагоме значення. Те, що зміцнює бажання християнина поводитись правильно (Тита 2:6—8).

•   «Що праведне». Йдеться про плани і вчинки, які відповідають Божим нормам, а не людському розумінню (Прислів’я 3:5, 6; 14:12).

•   «Чисте». Думки людини, її мотиви мають бути чистими у питаннях статевої моралі і в усіх інших сферах життя (2 Коринфян 11:3).

•   «Що викликає почуття любові». Це щось приємне, хороше, що не викликає ненависті, озлобленості, суперечок чи конфліктів (1 Петра 4:8).

•   «Про що схвально говорять». Йдеться про те, що може посприяти хорошій репутації людини, і про те, що схвалюють люди, які люблять Бога (Прислів’я 22:1).

•   «Що чеснотливе». Тобто те, що бездоганне, що відповідає високим моральним нормам, які встановив Бог (2 Петра 1:5, 9).

•   «Гідне хвали». Йдеться про щось похвальне, особливо з Божого погляду. Крім того, це можуть бути славетні діла Бога; про них людям корисно роздумувати (Псалом 78:4).

 Коли апостол Павло писав листа християнам у Філіппах, він перебував під домашнім арештом у Римі. Однак, як підкреслюють біблеїсти, лист до філіппійців дуже позитивний і сповнений теплоти (Філіппійців 1:3, 4, 7, 8, 18; 3:1; 4:1, 4, 10).

 Павло любив своїх духовних братів і сестер у Філіппах і хотів, щоб вони, так само як він, відчували радість і внутрішній мир (Філіппійців 2:17, 18). У заключній частині свого листа він радить їм розвивати радість і поміркованість, завжди покладатись на Бога і молитись до нього, а також зосереджувати свої думки на тому, що приносить внутрішній мир і мир з Богом (Філіппійців 4:4—9).

 Перегляньте відеоролик з коротким оглядом книги Філіппійців.