Дар говорити мовами — це надприродна здатність, завдяки якій декотрі християни першого століття могли розмовляти іноземними мовами, яких раніше ніколи не вивчали (Дії 10:46). І люди, для яких ті мови були рідними, легко розуміли християн (Дії 2:4—8). Здатність говорити мовами була одним із дарів святого духу, яким Бог наділяв ранніх християн (Євреїв 2:4; 1 Коринфян 12:4, 30).

•  Де і коли вперше з’явився цей дар?

•  З якою метою було дано цей дар?

•  Чи цей дар мав існувати завжди?

•  Коли цей дар зник?

•  Чи сьогодні хтось має цей дар?

•  Як можна розпізнати правдивих християн?

 Уперше це сталося в Єрусалимі у свято П’ятидесятниці 33 року н. е. Того ранку близько 120 учнів Ісуса Христа, які зібрались у Єрусалимі, «сповнилися святого духу та заговорили різними мовами» (Дії 1:15; 2:1—4). На свято в місто прийшло дуже багато людей «з усіх народів, що під небом» і «кожен чув, що учні розмовляють його мовою» (Дії 2:5, 6).

1.   Показати, що Бог підтримує християн. В давнину Бог за допомогою чуд показував, що підтримував своїх вірних служителів, таких, як Мойсей (Вихід 4:1—9, 29—31; Числа 17:10). Говоріння мовами виконувало подібну роль. Цей дар показував, що Бог підтримує новоутворений християнський збір. Апостол Павло писав: «Дар говорити мовами — це знак не для віруючих, а для невіруючих» (1 Коринфян 14:22).

2.   Допомогти християнам дати ґрунтовне свідчення людям з інших народів. Люди, які слухали учнів Ісуса в день П’ятидесятниці казали: «Ми чуємо, що вони говорять про величні Божі діла нашими мовами» (Дії 2:11). Тож друга причина, чому Бог наділяв християн даром говорити мовами,— це допомогти їм «давати ґрунтовне свідчення», а також виконувати наказ Ісуса робити «учнями людей з усіх народів» (Дії 10:42; Матвія 28:19). Наприклад, того самого дня охрестилося близько 3000 людей, які бачили це чудо і слухали учнів Ісуса (Дії 2:41).

 Ні. Дари святого духу, в тому числі говоріння мовами, були тимчасовими. Біблія передрікала: «Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами або отримувати знання, то вони зникнуть» (1 Коринфян 13:8).

 В основному, християни отримували дари святого духу двома способами: або в присутності апостолів, або коли апостоли клали на них руки (Дії 8:18; 10:44—46). Очевидно, що люди, які отримували від апостолів дари святого духу, не могли передавати їх іншим (Дії 8:5—7, 14—17). Це подібно, як людина, яка отримала від державного органу водійське посвідчення, не має права видавати такі посвідчення іншим. Швидше за все, говоріння мовами зникло тоді, коли померли апостоли і всі, хто отримав від них цей дар.

 Надприродна здатність говорити мовами, очевидно, зникла наприкінці першого століття нашої ери. Тому ніхто в наш час не може заявляти, що Бог дав йому цей дар a.

 Ісус сказав, що його справжніх учнів можна буде розпізнати по саможертовній любові (Івана 13:34, 35). Пізніше апостол Павло додав, що ця ознака ніколи не зникне (1 Коринфян 13:1, 8). Також він сказав, що Божий дух допоможе християнам розвивати «плід духу» — групу рис, першою з яких є любов (Галатів 5:22, 23).