Трагедія може спіткати кожну людину. «Швидкі не завжди перемагають у бігу, а сильні — у битві»,— каже Біблія. Вона пояснює: «На них усіх має вплив час і випадок» (Екклезіаста 9:11). Деякі хлопці і дівчата також стикаються з непередбаченими трагічними подіями. Як вони дають собі раду? Розглянь два приклади.

•  РЕБЕКА

•  КОРДЕЛЛ

 Мої батьки розлучилися, коли мені було 14 років.

 Я не хотіла вірити в те, що вони розлучаються. Я вмовляла себе, ніби татові просто потрібен час, щоб побути на самоті. Він любив маму, тож навіщо йому залишати її? Навіщо йому залишати мене?

 Мені було важко розповідати комусь про те, що відбувалося. Я намагалася про це не думати. Мене переповнювала злість, хоча тоді я цього не усвідомлювала. Мене почало переслідувати почуття тривоги, і я мала проблеми зі сном.

 Коли мені було 19, від раку померла мама. Вона була моєю найліпшою подругою.

 Якщо розлучення батьків мене шокувало, то смерть мами мене просто спустошила. Я досі не можу оговтатись. Проблеми зі сном стали ще гіршими, і мене далі мучить тривога.

 Але ось кілька речей, які мені допомогли. У Прислів’я 18:1 радиться не відокремлюватись від інших. Тож я стараюся слухатись цієї поради.

 Оскільки я Свідок Єгови, то читаю біблійні публікації, які мене потішають. Коли батьки розлучалися, мені допомогла книжка «Запитання молодих людей. Практичні поради». Особливо запам’ятався розділ «Як бути щасливим у неповній сім’ї?» з другого тому книжки.

 Один з моїх улюблених біблійних уривків, які допомагають боротися з тривогою,— це Матвія 6:25—34. У 27-му вірші Ісус запитує: «Хто з вас тривогою може продовжити собі життя хоча б на лікоть? a».

 Випробування бувають у кожного, але з маминого прикладу я зрозуміла, наскільки важливо правильно до них ставитись. Мамі довелося багато що пережити. Спочатку — розлучення, а потім — смертельна хвороба. Однак вона завжди зберігала позитивне мислення, а її віра в Бога залишалась міцною до самого кінця. Я ніколи не забуду того, чого мама навчала мене про Єгову.

 Поміркуй. Як читання Біблії та біблійних публікацій може допомогти тобі пережити трагедію? (Псалом 94:19).

 У 17 років я бачив, як мій батько зробив останній подих. Втрата батька була найстрашнішою подією у моєму житті. Я був розчавлений.

 Я не міг повірити, що батько помер, що саме його тіло накрили простирадлом. Я казав собі: «Завтра він прокинеться». Я почувався розгубленим, а в серці була порожнеча.

 Я і моя сім’я є Свідками Єгови, тож коли тато помер, збір став для нас справжньою опорою. Одновірці готували для нас їжу, пропонували пожити в нас і завжди були поруч — і це не лише короткий час, а ще довго після смерті тата. Їхня турбота була для мене доказом того, що Свідки Єгови — правдиві християни (Івана 13:35).

 Мене дуже підбадьорювали слова з 2 Коринфян 4:17, 18. Там сказано: «Хоча наші страждання короткочасні й легкі, вони приносять нам славу, яка набуває дедалі більшої величі і триватиме вічно. Ми ж тим часом зосереджуємо погляд не на видимому, а на невидимому, бо видиме скороминуще, а невидиме вічне».

 Особливо мене зміцнив останній вірш. Татові страждання були скороминущі, а от прекрасне майбутнє, яке обіцяє Бог, триватиме вічно. Смерть батька змусила мене замислитись над тим, як я живу, а також переглянути свої цілі.

 Поміркуй. Як трагедія може спонукати тебе переосмислити свої життєві цілі? (1 Івана 2:17).