Лист до євреїв 6:1—20
6 Тому, залишивши позаду початкові вчення+ про Христа, наполегливо йдімо до зрілості,+ а не закладаймо ще раз фундамент, навчаючись знову про каяття в мертвих учинках, віру в Бога,
2 різні хрещення, покладання рук,+ воскресіння мертвих+ та вічний суд.
3 І ми будемо йти до зрілості, якщо тільки Бог дозволить.
4 А щодо тих, кому вже раз було дане просвітлення,+ хто спробував небесного дару, на кого було вилито святий дух
5 і хто скуштував чудового слова Бога й сили, яка виявлятиметься в прийдешньому світі*,
6 але відпав,+ то їх неможливо знову привести до каяття. Адже вони самі знову прибивають до стовпа Божого Сина і виставляють його на привселюдну ганьбу.+
7 Бо якщо земля п’є дощ, що часто зрошує її, а потім родить рослини, які використовує рільник, то вона отримує благословення від Бога.
8 Але якщо земля приносить терни й будяки, від неї відмовляються. Така земля близька до прокляття, і зрештою її випалюють.
9 Що ж до вас, любі, то ми, хоча й говоримо так, переконані: ви у ліпшому становищі, у вас є те, що потрібно для спасіння.
10 Адже не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку ви виявляли до його імені,+ служачи святим як раніше, так і тепер.
11 Ми ж хочемо, щоб кожен з вас залишався наполегливим і завдяки цьому до самого кінця мав цілковиту впевненість у надії,+
12 щоб ви не стали ледачими,+ а наслідували тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обіцяне.
13 Коли Бог давав обіцянку Аврааму, то поклявся собою,+ бо не міг поклястися кимось більшим,
14 і сказав: «Я неодмінно поблагословлю тебе і обов’язково тебе розмножу».+
15 Авраам виявляв терпеливість і отримав цю обіцянку.
16 Бо люди клянуться кимось більшим, і їхня клятва, як правова гарантія, кладе край усякій суперечці.+
17 Так і Бог, вирішивши ще чіткіше показати тим, хто мав успадкувати обіцянку,+ що його намір* незмінний, дав гарантію цього*, поклявшись,
18 щоб ті дві незмінні речі, в яких Бог не може говорити неправду,+ стали для нас — тих, хто втік у сховок,— великим підбадьоренням, яке допоможе міцно вхопитися за дану нам надію.
19 Для нас ця надія+ — немов якір для душі*, певна й міцна. Вона входить за завісу,+
20 куди заради нас увійшов наш попередник, Ісус,+ який назавжди став первосвящеником на подобу Мелхиседе́ка.+
Коментарі
Медіафайли
Дерев’яний якір з металевими елементами
1. Шток
2. Веретено
3. Лапа
4. Ріг
5. Рама
В розповіді про подорож Павла до Рима неодноразово згадується про якорі (Дії 27:13, 29, 30, 40). У давнину якорями служили звичайні камені чи якісь прості пристрої. Але за днів Павла використовувались якорі складнішої конструкції. На малюнку зображено якір, типовий для римських часів. Такі якорі зазвичай виготовляли з дерева і металу. Під вагою штока, зробленого переважно зі свинцю, якір лягав на дно, і один з рогів заривався в ґрунт. Великі судна часто мали кілька якорів (Дії 27:29, 30). Біля Кірени на африканському узбережжі було знайдено якір вагою близько 545 кг. Ця знахідка надає особливого значення словам Павла: «Для нас ця надія — немов якір для душі» (Єв 6:19).